Соціально-економічне та суспільно-політичне становище жінки на території західних областей Української РСР (середина 1940-х – перша половина 1950-х рр.)

Дурдас Г. В. Соціально-економічне та суспільно-політичне становище
жінки на території західних областей Української РСР (середина 1940-х –
перша половина 1950-х рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 – «Історія України». – Тернопільський національний
педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2020.
У дисертаційній роботі на основі комплексного аналізу історіографії та
джерельної бази досліджено соціально-економічне та суспільно-політичне
становище жінки на території західних областей УРСР у середині 1940-х –
першій половині 1950-х рр. в умовах радянського тоталітарного режиму.
Особливістю цього періоду є посилення ідеологічного, економічного,
соціально-психологічного, правового та репресивного тиску на жіноцтво.
Висвітлення жіночих практик, форм та методів впливу на жіноцтво
тогочасної державної політики здійснено шляхом опрацювання спеціальних
досліджень з жіночої та гендерної історії, фундаментальних узагальнюючих
праць радянських дослідників, публікацій української діаспори, сучасних
українських та зарубіжних учених. Історіографічний дискурс нашого
дослідження умовно розподілений на хронологічні періоди, кожен з яких
характеризується своєю специфікою.
Радянська історіографічна спадщина представлена надмірною
заідеологізованістю та перебільшенням здобутків держави у розв’язанні
«жіночого питання». Становище жіноцтва західних областей УРСР повоєнної
доби розглядалося лише в тих темах, які не були заборонені для соціуму.
Об’єктивне висвітлення реальних та нагальних проблем було закритим для
дослідження.
Публікації української діаспори відзначаються незаангажованістю та
різнопланово розглядають радянське суспільство й місце жінок у ньому.


3



Науковці критикують гендерну політику радянської влади, висвітлюють
становище жінок, їх особистісно-емоційні переживання, трагізм жіночих доль.
Сучасна українська історіографія позбавлена ідеологічних нашарувань та
характеризується об’єктивністю і критичним аналізом партійно-радянських
діянь щодо жіноцтва. Значна кількість напрацювань лише епізодично
торкається гендерної політики радянської влади в західних областях УРСР
досліджуваного періоду, чимало питань потребують переосмислення, цілісного
та ґрунтовного вивчення.
Праці зарубіжних дослідників є тематично та методологічно
різноплановими й висвітлюють становище жіноцтва здебільшого у
загальносоюзній площині.
В основу дисертаційної роботи покладено широкий масив джерел
різноманітного характеру, походження та своєрідності подачі матеріалу. Для
аналізу запропонованої проблеми залучено наступні групи джерел:
1) документи партійних та державних органів влади (постанови, накази,
розпорядження, рішення тощо); 2) опубліковані збірники документів;
3) джерела особового походження; 4) періодичні видання; 5) візуальні
матеріали; 6) художня література. Значна частина джерел уперше введена до
наукового вжитку. Комплексне використання, систематизація та критичний
аналіз джерельних матеріалів дослідження надають змогу об’єктивно та
всебічно розкрити соціально-економічне та суспільно-політичне становище
жінок західних областей УРСР упродовж середини 1940 – першої половини
1950-х рр.
У дисертації розглянуто процес становлення та розвитку жіночої історії,
представлено ключові теоретико-методологічні положення щодо вивчення
жіночого історичного досвіду, які базуються на основі аналізу численних
наукових напрацювань.
Методологічні засади дисертаційного дослідження характеризуються
міждисциплінарними зв’язками та обумовлені застосуванням широкого
діапазону загальнонаукових принципів (історизму, об’єктивності, науковості,


4



системності, антропологізму, багатофакторності). Визначено, що в основі
теоретико-методологічних положень дисертації лежить гендерний підхід.
Розкрито методологічний інструментарій, який характеризується застосуванням
загальнонаукових, міждисциплінарних та спеціальних методів історичного
пізнання (проблемно-хронологічний, історико-типологічний, історико-
біографічний, історико-психологічний, порівняльно-історичний, соціологічний,
інституціональний, статистичний, комунікативний, метод аналогії, кількісного
аналізу, моделювання). Використано універсальні складові методологічного
інструментарію – аналіз, синтез, індукцію, дедукцію. Комплексне застосування
наявних засобів теоретико-методологічної бази забезпечує системне та цілісне
вивчення місця і ролі західноукраїнського жіноцтва у суспільно-політичних та
соціально-економічних процесах досліджуваного періоду.
Відповідно до поставленої мети та завдань, структурно робота
складається із чотирьох тематичних розділів: «Історіографія, джерельна база та
методологія дослідження», «Ідеологічний вплив та кадрова політика радянської
влади щодо жіноцтва», «Участь жінок у суспільно-політичних та соціальних
процесах», «Жінки у повоєнній відбудові народного господарства».
У дисертації продемонстровано основні форми ідеологічного впливу на жінок,
діяльність «бійців ідеологічного фронту», прибулих із східних регіонів УРСР, а
також вербування місцевого жіноцтва до цього процесу. Досліджено, що
світоглядні переконання жінок формувалися під впливом загальноприйнятих
соціальних ролей, способів мислення та нав’язаних радянською пропагандою
моделей поведінки. Прослідковано процес насадження образу «трудівниці-
суспільниці-матері», який сформувався на території України (тогочасної УСРР)
ще в 1920–1930-х рр. Висвітлено участь жіноцтва у комплектуванні кадрів
партійних, державних та господарських структур, культурно-освітніх установ,
закладів галузі охорони здоров’я тощо. Розкрито мотиви проведення
радянською владою кадрової політики серед жінок західноукраїнського
регіону. З’ясовано основні труднощі, з якими зіткнулося місцеве жіноцтво у


5



контексті реалізації кадрових процесів в умовах радянського тоталітарного
режиму.
У дослідженні висвітлено процес формування та діяльність жіночих
організаційних структур, а саме відділів з роботи серед жінок, делегатських
зборів, жіночих рад. Охарактеризовано процес залучення жінок до партійної
діяльності, громадських об’єднань, участі у повоєнних виборчих кампаніях.
Розглянуто так зване «подвійне членство» жінок як у складі націоналістичного
підпілля (в силу світоглядних переконань), так і в радянських структурах (у
силу об’єктивних обставин). Проаналізовано низку законодавчих документів,
які безпосередньо стосувалися правового регулювання принципу
рівноправності та застосування його на практиці.
Проведено аналіз типових проблем щодо функціонування інституту
материнства в повоєнні роки. Охарактеризовано основні заходи в сфері
охорони материнства та дитинства, які спрямовувалися на культивування ролі
жінки-матері та шляхи їх втілення у повсякденному житті. Розглянуто
особливості організації роботи з ліквідації неписьменності та малописьменності
серед жінок, а також з’ясовано позитивні та негативні аспекти цього процесу.
Представлено статистичні дані, які висвітлюють кількісні показники
жінок, зайнятих у народному господарстві, кадровому забезпеченні регіону,
охоплених агітаційно-пропагандистськими заходами, представлених до
державних нагород; висвітлено стратегії жіночого виживання, зокрема
взаємодопомоги (на прикладі діяльності жіночих рад, які, незважаючи на
наповненість партійною ідеологією, займалися вирішенням багатьох нагальних
повоєнних проблем).
Становище жінок у середині 1940-х – першій половині 1950-х рр.
розглядається крізь призму суспільно-політичних, соціальних та економічних
змін у західноукраїнському соціумі. Жіночий досвід тієї доби вивчається з
точки зору їх ставлення до радянської влади, яке обумовлювалось різними
обставинами – усвідомлено, в «добровільно-примусовому» порядку, емоціями.
Дисертаційне дослідження дає можливість зрозуміти, що незважаючи на


6



застосування тогочасною владою репресивних заходів, порушення прав та
свобод жінок, споживацьке використання їх трудового потенціалу, вони
залишалися активними учасницями суспільних трансформацій.
З’ясовано шляхи залучення радянською владою жінок до відбудови та
розвитку народного господарства. Проаналізовано процес підвищення їх
професійного рівня, опанування «чоловічими» професіями. Охарактеризовано
форми та методи впливу радянської системи на жіноцтво у
західноукраїнському селі, зокрема створення ініціативних груп, супряг,
насильницького залучення до колективізації сільського господарства,
організаційних наборів для наповнення промислової сфери. Висвітлено
кількісні та якісні показники учасниць виробничих змагань, наведено приклади
їх особистих досягнень у різних галузях народного господарства, які влада
видавала за державні здобутки. Визначено істотні труднощі, з якими
зіштовхнулися жінки під час роботи на виробництві (невнормований робочий
день, низька заробітна плата, відсутність розгалуженої мережі дитячих
закладів, адміністративний тиск тощо).
Основні положення, висновки дисертаційної роботи, введені до наукового
вжитку документи та матеріали, можуть бути використані при написанні
узагальнюючих праць з історії України, жіночої та гендерної історії. Результати
наукового дослідження можуть слугувати джерелом для підготовки
спеціальних освітніх дисциплін, тематичних виставок, бути корисними у
діяльності жіночих та громадських організацій, використовуватись мас-медіа
для висвітлення жіночого історичного досвіду в умовах радянського
тоталітарного режиму.
Ключові слова: жіноча історія, західні області УРСР, середина 1940-х –
перша половина 1950-х рр., ідеологічна робота, кадрова політика, відділи з
роботи серед жінок, жіночі ради, делегатські збори, суспільно-політичні
процеси, народне господарство.