Діяльність Українського центрального комітету в Генеральній губернії: гуманітарна сфера

Тронь А. Ю. Діяльність Українського центрального комітету в
Генеральній губернії: гуманітарна сфера. – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 «історія України». – Київський національний
університет імені Тараса Шевченка МОН України, Київський національний
університет імені Тараса Шевченка МОН України – Київ, 2020.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню діяльності в гуманітарній
сфері Українського центрального комітету – єдиної української легальної
організації на території Закерзоння та дистрикту Галичина в період
нацистської окупації.
Функціонування УЦК на українських етнічних землях, що входили до
складу автономної німецької окупаційної адміністративно-територіальної
одиниці – Генеральної губернії, належить до малодосліджених питань
вітчизняної історії. На основі історіографічної оцінки досліджень середини
ХХ – початку ХХІ ст. виокремлено два періоди наукової розробки проблеми:
1940-ві - 1980-ті рр. – розвідки вітчизняних науковців у діаспорі, зарубіжних,
радянських істориків; 1991-2020 рр. – репрезентація проблеми сучасними
українськими й іноземними вченими. Представлення теми в історіографії
унаочнює тенденції зарубіжної та вітчизняної історичної думки в
інтерпретації суспільно-політичних реалій України під час Другої світової
війни. Враховуючи акцент радянських істориків на «возз’єднанні»
західноукраїнських земель та УРСР, актуалізовано доробок українських
вчених та історико-мемуарні праці діячів УЦК у діаспорі, що слугують
концептуальному переосмисленню ролі УЦК в організації життя
українського населення у Генеральній губернії, специфіки відносин із
окупаційною адміністрацією. Аналіз вивчення проблеми на новітньому етапі
дозволяє констатувати якісне збагачення історичних знань завдяки появі


3



спеціалізованих праць вітчизняних істориків про окупаційну політику
нацистів на території України загалом та окремі аспекти суспільного та
національно-культурного життя українців у Генеральній губернії.
Встановлено пріоритет матеріалів періодичної преси у формуванні
фактологічної основи досліджень. Виявлено, що наукова розробка тематики
сучасними українськими істориками позначена, головним чином,
осмисленням вияву національної позиції українським населенням
західноукраїнських земель в умовах німецької окупації з 1941 р., відтак, поза
увагою дослідників перебуває початковий період діяльності УЦК на
території Закерзоння. Зарубіжна історіографія, за винятком узагальнюючих
робіт, демонструє однобічність висвітлення теми. Польські дослідники,
переважно апелюючи до націоналістичної активності українців у воєнний
період, інтерпретують діяльність УЦК у гуманітарній сфері в контексті
польсько-українського конфлікту.
Залучено комплекс історичних джерел, які не підлягали історіографічній
обробці та склали достатньо репрезентативну фактологічну основу для
всебічного представлення та виваженої інтерпретації характеру діяльності
УЦК у гуманітарній сфері впродовж 1939-1944 рр.
Простежено зміни форм представництва українців перед окупаційною
владою – національні комітети, Українська Станиця, Українські допомогові
комітети, вплив функціонування останніх на оформлення структури УЦК у
ході легалізації харитативної, культурно-освітньої, спортивної діяльності
впродовж 1939-1941 рр. Доведено, що на формування стратегії роботи УЦК
визначальний вплив мали, погоджені генерал-губернатором
Гансом Франком, положення меморандуму представників українських
комітетів (листопад 1939 р.), резолюції культурно-освітнього з’їзду (16-
17 березня 1940 р.), схвалений (в межах офіційних засад) меморіал українців
на конференції в генерал-губернатора (18 квітня 1941 р.). Розкрито
особливості організації роботи на рівні системи референтур відділів,
Українських допомогових/окружних комітетів, делегатур і зв’язкових УЦК в


4



Кракові та аналогічного Українського крайового комітету у Львові,
окреслено ієрархію органів управління культурно-освітньою, спортивною
галуззю та сферою доброчинності після реорганізації установ внаслідок
поширення компетенції УЦК на дистрикт Галичина з 1 березня 1942 р.
Доведено, що невід’ємною ланкою управління гуманітарною сферою, поряд
із ключовими органами УЦК – Відділом культурної праці, Відділом опіки
над молоддю і родиною та Відділом суспільної опіки УЦК, були дорадчі
організації і професійні об’єднання (секції вчителів, митців, об’єднання
праці, спортивні товариства). Окреме місце займали Українські освітні
товариства, як єдині легалізовані українські культурно-просвітницькі
організації.
Простежено внесок УЦК у розвиток національної освіти і культури
впродовж 1939-1944 рр. Наголошено, що діяльність УЦК мала визначальне
значення в налагодженні безперервного навчання українців у період
нацистської окупації Закерзоння та Галичини. Виявлено етапи формування
мережі українських закладів освіти. Встановлено пріоритет відкриття
дитячих садків у контексті оформлення системи дошкілля (ясла, дитячі
садки, сирітські захисти), професійної освіти над гімназійним навчанням.
Окреслено альтернативні форми здобуття середньої освіти (матуральні
гімназійні та спеціалізовані курси), напрямки фахової підготовки жіноцтва.
Розглянуто форми підтримки УЦК науковців, національного мистецтва
в регіонах (організація етнографічних виставок), професійної мистецької
роботи (виставки художників, театральна та концертна діяльність).
Висвітлено аспект видавничої діяльності УЦК, у ході аналізу якої розкрито
вплив установи на розбудову мережі бібліотек (мандрівних, стаціонарних).
Організація навчально-виховного процесу на базі україномовних матеріалів
«Українського видавництва», курсової підготовки задля формування
національного складу управлінської сфери, вчительства, митців, культурно-
просвітницька робота Українських освітніх товариств, що ілюструє
ідентичність прийомів і форм їхньої діяльності з культурно-просвітницькими


5



об’єднаннями міжвоєнного періоду, мистецька діяльність українців на
території Закерзоння і Галичини дозволяють констатувати визначальну роль
УЦК у подоланні наслідків полонізації, поглибленні національної свідомості
в умовах окупації.
Розкрито специфіку проведення УЦК спортивних заходів, пропаганди
фізичної культури (тіловиховна акція). Вперше в історіографії окреслено
установчі та нормативні засади організації УЦК відновлених змагань за
Відзнаку фізичної справності виключно серед українського населення
Закерзоння й Галичини, ініційованих Українським спортивним союзом у
1920-х рр. Удосконалення системи змагань та оформлення професійних засад
арбітражу посприяли розвитку професійного та масового спорту протягом
1942-1944 рр. (створення української футбольної ліги, вихід на рівень
краєвих першостей з легкої атлетики, плавання, волейболу, баскетболу,
зимових видів спорту). Заходи УЦК з організації проведення змагань,
присвячених пам’ятним подіям, відзначення професійних свят (День
українського спортовця, День багатозмагів, День гінців) демонструють
збереження традицій спортивної діяльності на західноукраїнських землях
початку ХХ ст.
Доведено актуалізацію Відділом опіки над молоддю і родиною, попри
офіційну заборону, пластових принципів таборового виховання української
молоді в рамках таборової акції шляхом запровадження традиційних
прийомів національного виховання (впоряд, руханка, гутірки, ватри,
мандрівки тощо) у процесі таборових занять. Встановлено, що пріоритет у
реалізації таборової акції належав референтурам Відділу опіки над молоддю і
родиною при Українських окружних комітетах у Галичині. Водночас,
Криниця від 1940 р. залишалась головним осередком вишколу кадрового
складу, з огляду на масштаби організації центральних інструкторських
таборів та конференцій.
Паралельно із таборуванням, національно-суспільне та фізичне
виховання, фахова підготовка української молоді здійснювалася в гуртках


6



молоді при офіційних УОТ, осередках Уладу української молоді, а з 1942 р. у
частинах Виховних спільнот української молоді. На основі установчої та
розпорядчої документації УЦК репрезентовано схему організації УЦК
юнацьких таборів, куренів і гуртків молоді на території всіх українських
етнічних територій, що входили до складу Генеральної губернії.
Розглянуто напрямки та проаналізовано масштаби доброчинної
діяльності УЦК як центральної харитативної установи українців в умовах
нацистської окупації впродовж 1939-1944 рр. Відзначено пріоритетність
напряму загальної суспільної опіки шляхом налагодження систематичних
акцій допомоги військовополоненим, робітникам у Райху, студіюючій
молоді, голодуючим, ветеранам УГА й Армії УНР на основі співпраці УЦК з
урядовими структурами (Відділ для справ населення і суспільної опіки,
Відділ прохарчування й сільського господарства, Відділ праці),
адміністрацією в дистриктах і міжнародними організаціями.
Встановлено взаємозв’язок процесів оформлення мережі інституцій
замкненої суспільної опіки УЦК та українських закладів освіти й охорони
здоров’я, що дозволяє констатувати найбільший успіх у створенні установ
соціального захисту дітей і молоді, з огляду на рівень матеріального
забезпечення культурно-освітньої галузі. Окремо зроблено акцент на
обставинах відкриття народних кухонь, які стали основною формою
забезпечення харчуванням голодуючих, дітей та молоді в навчально-
виховних закладах.
Виправданими виявилися форми проведення акцій допомоги населенню
з північно-західних районів Галичини, яке постраждало внаслідок повені у
1941 р., абстинентської акції, система надання індивідуальних допомог.
З’ясовано, що УЦК здійснювалася неофіційна опіка над політичними
в’язнями та втікачами.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у комплексному
вивченні та аналізі діяльності Українського центрального комітету в
гуманітарній сфері на території Генеральної губернії впродовж 1939-1944 рр.


7



Уперше введено до наукового обігу низку невідомих раніше
дослідникам архівних документів, матеріалів періодичної преси; розкрито
регіональні особливості організації національно-культурного, спортивного
життя українців і заходів УЦК щодо суспільної опіки на західноукраїнських
землях в означений період; репрезентовано методи та форми повернення й
адаптації УЦК національних традицій у виховний процес і спорт в умовах
нацистського окупаційного режиму; уточнено питання щодо характеру
діяльності УЦК в гуманітарній сфері у контексті вимушеної співпраці з
окупаційною владою з обґрунтуванням відсутності політичних ознак
колаборації; набуло подальшого розвитку з’ясування внеску українських і
зарубіжних науковців у дослідження проблеми; вивчення становища
українського населення під час німецької окупації.
Практичне значення результатів дисертаційної роботи полягає у тому,
що матеріали дослідження сприяють всебічному та критичному науковому
осмисленню історії українських національних організацій у період Другої
світової війни, можуть бути використані в діяльності культурно-освітніх і
науково-дослідних закладів, при написанні спеціалізованих і узагальнюючих
праць, підготовці навчальної літератури, розробці загальних і спеціальних
курсів з історії українських етнічних земель зокрема та з вітчизняної історії
загалом.
Ключові слова: Український центральний комітет, Генеральна
губернія, Закерзоння, Друга світова війна, гуманітарна сфера, Володимир
Кубійович.