Часописи видавництва «Наша культура» як джерело дослідження національно-духовного життя українців Канади (друга половина 1940-х – 1960-ті рр.)

Василик Т. І. Часописи видавництва «Наша культура» як джерело
дослідження національно-духовного життя українців Канади (друга
половина 1940-х – 1960-ті рр.) – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
за спеціальністю 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні
історичні дисципліни. – Київський національний університет імені Тараса
Шевченка, Київ, 2020.
Дисертація присвячена дослідженню канадських українськомовних
часописів видавництва «Наша культура»: «Слово істини», «Наша культура»,
«Віра й культура», які видавалися з 1947 до 1967 року у Вінніпезі.
Проаналізовано повний комплект часописів як інформаційний ресурс з
історії культурного та духовного життя української діаспори в Канаді.
На основі наукового аналізу історіографії проблеми визначено, що за
радянської доби через ідеологічний контроль в Україні питання дослідження
діаспорної періодики було досить складним. Зазначається, що радянські вчені
оминали таке явище, як успішно функціонуюча діаспорна періодика.
Виходили друком лише поодинокі праці українських дослідників В. Євтуха,
Ю. Римаренка, А. Шлєпакова, Є. Камінського та ін. Оскільки у підрадянській
Україні заборонялося згадувати ім’я Івана Огієнка у будь-якому контексті, то й
про канадські українськомовні часописи «Слово істини», «Наша культура»,
«Віра й культура», які він видавав, радянські історики майже не згадують.
Дослідження преси переважно здійснювали науковці на еміграції. Серед них
А. Животко, О. Фединський, В. Дорошенко, П. Кравчук. Про видання часописів у
своїх працях побіжно згадують Л. Білецький, М. Боровик, М. Марунчак. Зокрема,
М. Марунчак зауважує, що вершиною кількості національної преси за межами
України є 1950-ті роки; саме в цей час виходять у світ досліджувані нами
часописи.


3



Увага до історії української діаспорної періодики активізувалася після
здобуття Україною незалежності, а розвиток української преси за кордоном, її
проблемно-тематична спрямованість досліджувалась такими науковцями,
як М. Тимошик, М. Романюк, О. Гриценко, В. Губарець, Н. Сидоренко,
В. Ляхоцький, І. Тюрменко, О. Дзвінчук, О. Кривошеєва, А. Онкович.
Проте, комплексного системного аналізу досліджуваних нами періодичних
видань проведено не було.
Аналіз історіографії засвідчив, що, не зважаючи на увагу вітчизняних
науковців до історії періодичної преси Канади, та попри зацікавленість окремих
дослідників вивченням канадських українськомовних часописів видавництва
«Наша культура», джерельно-інформаційний потенціал часописів «Слово
істини», «Наша культура», «Віра й культура» не став темою окремого наукового
дослідження.
Опрацювання джерельної бази свідчить, що найбільш інформативною є
колекція Анни Фігус-Ралько, що зберігається в бібліотеці Київської
православної богословської академії. Документи з теми також наявні у
ЦДАМЛМ України (фонд № 1294), у колекції Я. Б. Рудницького та фонді
«Український народний дім» – періодика відділу зарубіжної україніки НБУВ.
Використано також матеріали особистого архіву Голови Фундації імені
митрополита Іларіона доктора історичних наук, професора М. Тимошика.
У дисертації підкреслюється, що основним джерелом дослідження є
комплекти часописів «Слово істини», «Наша культура», «Віра й культура», їхнє
змістове насичення, проблематика та інформаційний потенціал.
Методологічну основу роботи склала сукупність загальнонаукових
базових принципів та методів. Принципи історизму, об’єктивності, цілісності та
комплексності допомогли всебічно підійти до висвітлення теми й дослідити
часописи як багатогранне джерело. Метод компаративістики дав змогу
зіставити наявні публікації, метод вибірки та контент-аналізу сприяв виявленню
найбільш прикметних та значущих подій, що віддзеркалилися на шпальтах
журналів. Загальнонаукові методи аналізу, синтезу та класифікації у


4



взаємозв’язку зі спеціальними методами: проблемно-хронологічним, історико-
типологічним, порівняльним та частково використаними кореляційним та
контент-аналізом дали змогу комплексно проаналізувати історіографію
проблеми, систематизувати матеріали часописів за змістовно-проблемним
принципом, встановити повноту та репрезентативність публікацій на
шпальтах часописів. Використано також критичний підхід, що базується на
порівнянні відомостей часописів з іншими історичними та історіографічними
джерелами або фактичними даними з різних матеріалів. Застосування
сукупного комплексу методів та принципів дав можливість оцінити значення
часописів «Слово істини», «Наша культура», «Віра й культура» як джерела з
історії вивчення культурно-духовного життя української діаспори в Канаді.
У дисертації з’ясовано передумови виникнення та історію заснування
часопису «Слово істини». Встановлено, що на його сторінках друкувалися
матеріали, в яких відстоювалися ідеї православ’я, утверджувалися християнські
засади і загальнолюдські духовні цінності. Не зважаючи на релігійне
спрямування журналу, приділялася увага проблемам історії та культури,
збереженню української мови. Аналіз матеріалів рубрик «Митрополитальний
комітет опіки над скитальниками», «Скитальниче життя» дає підстави
констатувати, що редакції часопису «Слово істини», яка систематично
акцентувала увагу читачів на вкрай скрутному становищі українських
емігрантів, вдалося, об’єднавши зусилля канадських українців, організувати
матеріальну допомогу своїм співвітчизникам, які опинилися поза межами
Батьківщини. Матеріали часопису висвічують достовірну картину тогочасного
емігрантського життя, виховують любов до України, її церкви, мови,
літератури, мистецтва, традицій, проте характерною особливістю матеріалів
часопису «Слово істини» є релігійний контекст.
У роботі підкреслено, що одним із недоліків журналу є відсутність
«Змісту». Відтак, у дисертації упорядковано зміст опублікованих матеріалів на
шпальтах часопису «Слово істини» та подано окремим додатком.


5



Встановлено, що більша половина опублікованих матеріалів належала
перу редактора і видавця Івана Огієнка, або стосувалася безпосередньо його
діяльності. Підраховано, що за перший рік виходу у світ (№1 листопад, 1947 –
№12 жовтень, 1948) з авторськими підписами налічується 105 публікацій,
58 з них – належить митрополиту Іларіону (55,2 %), 47 – іншим авторам
(44,8 %), а загалом на сторінках часопису опубліковано 199 матеріалів за
підписом «Іларіон» та 377 матеріалів, що стосуються його діяльності чи,
ймовірно, могли належати йому (опубліковані під псевдонімами:
«Професор», «Історик», «Учасник», «Соборянин», «Єпископ» та інші).
Підкреслено, що часопис «Слово істини» виконав поставлені завдання.
Проте вузькопрофільність місячника звужувала й коло читачів. Тож
закономірним перед редактором і видавцем – митрополитом Іларіоном
постало питання розширення профілю і тематики видання. У жовтні
1951 року виходить останній номер «Слова істини», і розпочинається
видання науково-популярного місячника «Наша культура», який існував до
жовтня 1953 року.
У роботі проаналізовано публікації часопису «Наша культура» та
встановлено, що програма часопису включала науково-популярні матеріали
з усіх ділянок української духовної й матеріальної культури: історії, літератури,
історії церкви, мовознавства, етнографії, філософії, мистецтва, педагогіки тощо.
Публікації «Нашої культури» представлені такими жанрами: інформаційними
(замітка, звіт), аналітичними (стаття, рецензія, відкритий лист) та різновидами
релігійної комунікації: проповідь, промова, звернення та ін.
Завдяки публікації чисельної кількості заміток на шпальтах часопису,
редакційна колегія «Нашої культури» виконувала роль ретранслятора
українського культурного життя в різних країнах світу. Варто зауважити, що
більшість заміток у часопису – хронікальні. У таких замітках факт
висвітлюється хронологічно близько до події та гранично стисло. У «Нашій
культурі» хронікальні замітки об’єднуються під рубрикою «Хроніка
українського культурного життя», якою розпочинався номер журналу.


6



Підкреслено, що науково-популярний часопис «Наша культура» став
своєрідним «архівом» епістолярної спадщини відомого українського діяча,
письменника Андрія Чайківського. Уривки з двадцяти чотирьох листів
А. Чайківського опубліковано в матеріалі під назвою «Андрій Чайківський.
Його листи до проф. Івана Огієнка» в трьох номерах журналу.
Проаналізовано опубліковані на сторінках часопису праці
Н. Полонської-Василенко, С. Парамоніва, П. Одарченка, Ю. Мулика-Луцика,
В. Шугаєвськорго, які не втратили своєї актуальності, містять цікаві
історичні факти та можуть стати в нагоді сучасним дослідникам.
Культурологічний часопис «Наша культура» висвітлював також духовне
життя різних конфесій світу, насамперед, християнських. Релігійна складова
культурологічного часопису пов’язана, насамперед, із світоглядними
позиціями редактора і видавця Івана Огієнка та з обранням його
митрополитом Української Греко-Православної церкви в Канаді.
У дисертаційному дослідженні зазначено, що попри те, що характерною
рисою часопису «Наша культура» було культурно-релігійне спрямування,
з часом культурологічний часопис «Наша культура» набував, як і його
попередник, більш релігійного спрямування. Встановлено, що в останніх
дванадцяти номерах часопису «Наша культура» (№ 1 (178) – № 12 (189) –
45,7 % припадало на матеріали з релігійної тематики, решта 54,3 % – на
матеріали всіх інших тем, заявлених у програмі часопису.
Доведено, що при виданні третього часопису видавництва «Наша
культура» – місячника української богословської думки й культури «Віра й
культура» було враховано всі недоліки попередніх видань: народного
християнського місячника «Слово істини», що висвітлював здебільшого
питання релігійного характеру та науково-популярного місячника «Наша
культура», що згодом відхилився від заявленої програми і теж набув
релігійного спрямування. Обсяг журналу «Віра й культура» (з листопада
1953 року до грудня 1967 року) був удвічі більшим, що дало змогу кількісно й
якісно розширити його тематику. Часопис мав краще поліграфічне виконання,


7



широкий і різноманітний спектр тем: висвітлювалися питання морально-
етичного спрямування, духовності, праведного життя; повідомлялося про стан
церкви у Радянському Союзі, переслідування віруючих, руйнування і
розкрадання церков та монастирів, насильне насадження атеїзму; розповідалося
про православні свята, тлумачилося значення тілесного й духовного постів;
розглядалися події мистецького та літературного життя в Україні та поза її
межами. Окрема увага була приділена 40-річній роботі Івана Огієнка над
перекладом Біблії на українську літературну мову. Такий спектр публікацій
свідчить про належну увагу редколегії часопису до вивчення української
національної культури, збереження та розвитку української мови.
Встановлено, що митрополиту Іларіону вдалося уникнути майже
одноосібної роботи над журналом шляхом втілення в життя ідеї заснування
Українського наукового православного богословського товариства в Канаді, яке
й перебрало на себе основні організаційні клопоти, а часопис «Віра й культура»
став місячником української богословської думки й культури. Проаналізовано
й упорядковано перелік опублікованих на сторінках часопису праць відомого
історика, етнографа та фольклориста С. Килимника та педагога і культурно-
освітнього діяча І. Гончаренка. Підкреслено, що характерним для часопису був
загальний культурологічний та виховний аспект.
У дисертації підсумовано, що публікації часописів видавництва «Наша
Культура» – «Слово істини», «Наша Культура», «Віра й культура» містили
інформацію про важливі й актуальні на той час події, явища, процеси, які
відбувалися як поза межами материкової України, так і на її території та
популяризували українську православну церкву, національну культуру,
історію, рідну мову, літературу, знайомили читачів з актуальною
інформацією з релігійного і культурного життя, сприяючи, таким чином,
розвиткові національно-духовного життя українців.
Ключові слова: часопис, «Слово істини», «Наша культура», «Віра й
культура», українська культура, національно-духовне життя, діаспора.