Матеріали особового походження як джерело із соціальної історії Південної України кінця XVIII – початку XX ст.

Кухлєв А. С. Матеріали особового походження як джерело із
соціальної історії Південної України кінця XVIII – початку XX ст. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні
дисципліни. – Донецький національний університет імені Василя Стуса. –
Вінниця, 2017.
Дисертація присвячена аналізу, оцінці та використанню комплексу матеріалів
особового походження як джерела із соціальної історії Південної України кінця
ХVІІІ – початку ХХ ст. та виявлення їхнього інформативного потенціалу.
З’ясовано, що високий ступінь репрезентативності, інформативний
потенціал матеріалів особового походження створює потенційні можливості
пізнання минулого та дозволяє дослідити соціально-економічне, духовне та
повсякденне життя Південної України на високому науковому рівні. Вивчення
наративних джерел дає можливість максимально правдиво відобразити
історичну дійсність, більш докладно та яскраво відтворити як окремі події, так і
характерні риси й особливості певних епох, осіб.
У рамках даного дослідження проведено роботу щодо виявлення, класифікації
та публікації матеріалів особового походження із соціальної історії Південної
України. На основі джерелознавчого аналізу розкрито інформативні можливості
актуалізованої джерельної бази для дослідження ряду аспектів минулого.
Унаслідок архівної евристики виявлено джерела особового походження із
соціальної історії Південної України кінця XVIІI – початку ХХ ст. у 45-ти
фондах шести державних архівних установ України. До наукового обігу введено
понад 350 джерел особового походження, що висвітлюють минуле Півдня
України, із них близько 100 використано вперше. За видовою належністю корпус
матеріалів особового походження із соціальної історії Південної України
представлено: 1) подорожніми нотатками, записками мандрівників;
2) мемуарами, щоденниками, автобіографіями; 3) приватним листуванням.
У процесі дослідження джерел зроблено обґрунтований висновок про їх
репрезентативність, автентичність, інформативні можливості, простежено
еволюцію та з’ясовано специфіку публікацій джерел. Комплексний аналіз
наративних джерел дозволив визначити напрямки історичного реконструювання
господарського, духовного та повсякденного життя Півдня України кінця
ХVІІІ – початку ХХ ст.
Зроблено висновок, що мемуари, щоденники, подорожні записки, приватне
листування різняться індивідуальним сприйняттям подій та явищ, середовища, у
якому опинилися автори. Подібне сприйняття було результатом цілого комплексу
чинників як внутрішнього розвитку самого суспільства, так і світоглядних,
соціальних, культурних, політичних та інших орієнтацій самого суб’єкта.
Вивчення проблем, що пов’язані з національно-культурним, духовним та
державним відродженням українського народу, є одним із пріоритетних
напрямків сучасної історичної науки. Особливе місце в джерельному комплексі
цих проблем посідають документи особових фондів та матеріали особового
походження. Їх подальше комплексне вивчення дозволяє з’ясувати персональний
внесок окремих особистостей у розвиток суспільства на різних етапах історії.
Дослідження наративних джерел дає можливість реконструювати перебіг
історичних подій, бо за ними завжди стояли конкретні люди. Матеріали особового
походження мають певні особливості та різний ступінь достовірності інформації, а
тому вимагають критичного осмислення, використання цілого комплексу
інструментів об’єктивного джерелознавчого аналізу. Перспективним напрямком
дослідження теми є подальший пошук, аналіз та публікація наративних джерел.
Ключові слова: подорожні записки, мемуари, щоденники, епістолярії,
Південна Україна, господарство, культура, повсякденність.