Суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність Івана Боберського (1873–1947)

Сова А. О. Суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-
виховна діяльність Івана Боберського (1873–1947). – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 «історія України» – Інститут українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН України, Інститут народознавства НАН України.
Львів, 2020.
Серед видатних діячів кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. чільне місце
посідає подвижник української національної ідеї Іван Боберський (1873–
1947) – педагог, громадський, військово-політичний і державний діяч,
організатор, засновник українського тіловиховання, спортсмен, журналіст,
редактор, видавець, перекладач, меценат, фотограф, архівіст, знавець
декількох європейських мов тощо. Уже сам перелік його статусів,
зацікавлень і уподобань свідчить про талант, всебічність і неординарність
особи та актуалізує завдання комплексно і ґрунтовно проаналізувати
суспільно-культурну, військово-політичну, освітньо-виховну та націєтворчу
діяльність І. Боберського на тлі епохи, визначити його внесок у розбудову
різних українських педагогічних, громадських, військових, політичних та
державних організацій, установ та утворень, та й загалом оцінити його роль і
значення в історії України ХХ ст.
Суспільно-культурна, військово-політична, освітньо-виховна та
націєтворча діяльність І. Боберського як окрема сторінка української
національної історії ХХ ст. має важливе наукове, теоретичне, практичне,
пізнавальне значення, а отже, вимагає об’єктивного, концептуального та
неупередженого дослідження із залученням різнопланових дотепер
невідомих і невивчених джерел. Накопичені на сьогодні розвідки про окремі
аспекти з життя і діяльності І. Боберського мають здебільшого науково-
популярний і публіцистичний характер і лише привідчиняють порушену
нами тему, вони не структуровані системно й не розкривають проблему


3







комплексно. Це дало підстави стверджувати про необхідність комплексного
узагальнення всебічного і неупередженого вивчення суспільно-культурної,
військово-політичної та освітньо-виховної діяльності І. Боберського.
Опрацьовані джерела умовно поділено на сім груп: 1) документи
українських військових, політичних і державних утворень та установ, в яких
працював І. Боберський; 2) документи громадських організацій, членом яких
він був та з якими безпосередньо співпрацював упродовж життя; 3) творча
спадщина І. Боберського; 4) епістолярні джерела; 5) періодичні видання;
6) спомини, щоденники, інтерв’ю; 7) світлини. З документів архівного
походження у роботі використано матеріали архівів, музеїв, бібліотек,
приватних збірок і колекцій в Україні (Центрального державного архіву
вищих органів влади і управління України, Центрального державного архіву
громадських об’єднань України, Центрального державного архіву зарубіжної
україніки, Центрального державного історичного архіву України у Києві,
Центрального державного історичного архіву України у Львові,
Центрального державного кінофотофоноархіву України імені
Г. С. Пшеничного, Державного архіву Івано-Франківської області,
Державного архіву Львівської області, архіву Українського католицького
університету, Бродівського історико-краєзнавчого музею, Львівського
національного літературно-меморіального музею Івана Франка, Музею
етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАНУ,
Музею-архіву пластового руху у Львові, Львівської національної наукової
бібліотеки ім. В. Стефаника НАНУ, Наукової бібліотеки Львівського
національного університету ім. І. Франка; приватні архіви) та за кордоном
(Архіву-Музею імені Дмитра Антоновича Української Вільної Академії Наук
у США, архіву українського студентського товариства «Січ» у Ґраці,
Національної бібліотеки у Варшаві, Осередку української культури і освіти у
Вінніпезі, Українського музею-архіву у Клівленді, Українського
національного музею у Чикаго; приватні архіви). Загалом виявлення,


4







систематизація й критичний аналіз великої кількості різноманітних джерел,
забезпечили достатню джерельну основу для дослідження.
Докладне вивчення та осмислення історіографічного доробку
попередників, узагальнення теоретичних і практичних результатів
досліджень українських і зарубіжних науковців дало змогу сформувати
власну концепцію. Методологічна основа дослідження ґрунтується на таких
принципах наукового пізнання, як історизм, об’єктивність, системність,
всебічність, багатофакторність та доступність, з використанням
загальнонаукових та спеціальних методів. Застосований методологічний
інструментарій дав змогу виконати поставлені завдання і досягнути
задекларованої мети, всебічно проаналізувати проблему, укласти структуру,
розширити фактологічну та аналітичну складові наукового пошуку,
спростувати низку міфів, перекручень і помилок.
У дисертації висвітлено формування світоглядних орієнтирів,
особливості родинного виховання, гімназійного, студентського середовища
та їх вплив на становлення І. Боберського як особистості. Проаналізовано
його педагогічну діяльність у ІV гімназії у Львові, гімназії в Дрогобичі,
Академічній гімназії та її філії у Львові, приватній жіночій семінарії та
жіночій гімназії Сестер Василіянок у Львові (з 1899 р. до 1918 р.), освітньо-
виховну працю у США та Канаді (1920–1932), Югославії (1932–1940-ві роки)
та інших країнах Європи (1920-ті – 40-ві роки). Розглянуто внесок
І. Боберського у становлення та розвиток українських громадських
організацій: сокільсько-січового руху («Сокіл-Батько», сокільські та січові
осередки в Галичині), Наукового товариства імені Шевченка; «Українського
спортового кружка» в Академічній гімназії та її філії; «Дівочого спортового
кружка» в гімназії Сестер Василіянок; «Учительської громади»; «Просвіти»;
спортового товариства «Україна»; «Пласту»; «Товариства опіки над
українськими еміґрантами у Львові»; «Товариства опіки над українськими
переселенцями імені святого Рафаїла в Канаді», «Української стрілецької
громади», «Союзу українського сокільства за кордоном», «Українського


5







народного союзу» та інших громадських організацій Сполучених Штатів
Америки, Канади та Чехословаччини. Висвітлено редакційно-видавничу
діяльність І. Боберського на українських землях та в еміграції, зокрема як
редактора та дописувача офіційних друкованих органів товариства «Сокіл-
Батько» – «Сокілські Вісти» та «Вісти з Запорожа» (1909–1914 рр.), які стали
опорою для інших українських руханкових і спортових товариств Галичини
та різних видавничих проектів. З’ясовано внесок І. Боберського у підготовку
та проведення краєвих здвигів у Галичині та участь у міжнародних
всесокільських злетах у Празі 1910–1930-х рр. Проаналізовано військово-
політичну та державотворчу діяльність І. Боберського напередодні Першої
світової війни як одного із засновників стрілецького руху, діяльного члена
Української бойової управи легіону Українських січових стрільців, члена
Головної української ради та Загальної української ради, керівника
«Письменничого відділу» Державного секретаріату військових справ
Західно-Української Народної Республіки, представника уряду Західно-
Української Народної Республіки у Сполучених Штатах Америки та Канаді.
Досліджено його творчу спадщину (як автора та укладача науково-
методичних праць з тіловиховання, творця української спортивної та
військової термінології, ідейного натхненника й редактора українських
видань, дослідника еміграційного руху кінця ХІХ – першої третини ХХ ст.).
У житті І. Боберського виокремлено п’ять періодів з такими часовими
межами: 1) перший період: 1873–1901 рр. – формування світоглядних
орієнтирів, дитячі та юнацькі роки, гімназійне навчання (1884–1891),
здобуття вищої освіти в університетах Львова і Ґраца (1891–1899), перші два
роки педагогічної праці у ІV цісарсько-королівській гімназії у Львові (1899–
1900) та Дрогобицькій гімназії (1900–1901). Поворотним моментом у житті
І. Боберського став 1901 р., зокрема його переїзд на стале місце праці і
побуту до Львова; 2) другий період: 1901–1914 рр. – праця як педагога,
громадського, культурного діяча, зокрема у Львові та Галичині. Це час, коли
І. Боберський зумів уповні розкрити свій потенціал педагога, організатора,


6







громадського діяча, втілити у життя чимало проєктів національного
значення; 3) третій період: 1914–1923 рр. – військово-політична і
державотворча діяльність І. Боберського в Українській бойовій управі (з
1917 р. – Центральній управі) легіону Українських січових стрільців,
Головній українській раді, Загальній українській раді, Державному
секретаріаті військових справ Західно-Української Народної Республіки,
Представництві ЗУНР у США та Канаді. Фактично це час найбільших
випробувань у житті І. Боберського. Він повністю присвятив себе втіленню
омріяної мети багатьох українців, поринувши у будівництво новопосталої
держави – України; 4) четвертий період: 1924–1932 рр. – суспільно-
культурна і політична діяльність у Канаді. Проживаючи у Вінніпезі,
І. Боберський самовіддано працював у різних суспільно-культурних
організаціях українців, усіляко допомагаючи українським емігрантам у
різних куточках світу, водночас не пориваючи зв’язків зі своєю Малою
Батьківщиною – Галичиною; 5) п’ятий період: 1932–1947 рр. У ці роки
І. Боберський проживав у містечку Тржич у Югославії (тепер – Словенія), як
і в попередній період, працював у суспільно-культурному напрямі, багато
часу приділяв упорядкуванню свого архіву та книгозбірні, написанню
спогадів тощо.
Наголошено на тому, що праця І. Боберського удостоювалася високих
оцінок й громадських посад, визнання і пошанування українців в усьому
світі. Ще за життя І. Боберський був іменований «Апостолом фізичного
виховання», «Апостолом фізичного відродження нації», «Батьком
українського сокільства», «Батьком українського тіловиховання»,
«Вчителем», «Каменярем українського спорту», «Невтомним каменярем
українського відродження, культури й поступу», «Провідником»,
«Невтомним працівником на ниві української руханки», «Тіловиховним
авторитетом».
Наукова новизна дослідження зумовлена поставленими метою,
сукупністю завдань та засобами їх розв’язання. У дисертаційній роботі


7







комплексно досліджено суспільно-культурну, військово-політичну та
освітньо-виховну діяльність Івана Боберського, реконструювано його
життєвий шлях на тлі доби; оцінено його місце та роль в історії України.
Уперше в українській історичній науці: 1) концептуально, комплексно,
цілісно, всебічно і ґрунтовно проаналізовано суспільно-культурну, військово-
політичну та освітньо-виховну діяльність Івана Боберського (1873–1947);
2) класифіковано та проаналізовано історіографічний та джерелознавчий
матеріал із досліджуваної теми; 3) введено у науковий обіг важливі,
малодоступні і раніше невідомі документи державних, громадських,
приватних архівів, музейних та бібліотечних збірок з різних країн світу;
4) простежено формування світоглядних орієнтирів Івана Боберського;
5) висвітлено педагогічну та освітньо-виховну працю Івана Боберського у
Галичині, США, Канаді, Югославії; 6) сформовано цілісну картину
діяльності Івана Боберського у становленні та розвитку українських
громадських організацій Галичини та української діаспори; 7) проаналізовано
редакційно-видавничу діяльність Івана Боберського на українських землях та
в еміграції; 8) відзначено роль Івана Боберського у підготовці та проведенні
краєвих здвигів у Галичині та участь у міжнародних всесокільських злетах у
Празі; 9) висвітлено військово-політичну та державотворчу діяльність Івана
Боберського; 10) зібрано та проаналізовано творчу спадщину Івана
Боберського. Удосконалено: 1) аналіз джерелознавчого та історіографічного
матеріалу про суспільно-культурну, військово-політичну та освітньо-виховну
діяльність Івана Боберського; 2) виправлено неточно введені в науковий обіг
відомості про окремі аспекти життєвого шляху Івана Боберського, зокрема
про його працю в гімназіях Львова і Дрогобича, внеску у створенні
громадських організацій, державотворчу діяльність у Канаді; 3) проблему
внеску Івана Боберського як основоположника українського тіловиховання.
Новий рівень розвитку отримали: 1) висвітлення внеску Івана Боберського у
становлення фізичного виховання і спорту в українських середовищах на
українських землях та в еміграції; 2) діяльність українських руханкових,


8







спортових, педагогічних організацій членом яких був Іван Боберський або з
якими він співпрацював; 3) біографічні дані Івана Боберського.
Теоретичне і практичне значення роботи полягає у систематизації й
узагальненні накопичених знань про суспільно-культурну, військово-
політичну та освітньо-виховну діяльність Івана Боберського.
Проаналізований матеріал та сформовані висновки можуть слугувати
інформаційною основою для створення цілісної картини суспільного та
політичного життя Галичини, осередків української еміграції у США, Канаді
та інших державах кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. та об’єктивного
оцінювання значення процесів до яких був залучений Іван Боберський, в
історії України. Результати проведеної роботи можуть бути використані у
процесі викладання у закладах вищої освіти навчальних курсів «Історія
України», «Історія української культури», «Історія фізичної культури»,
«Світоглядні засади українського тіловиховання», «Олімпійська освіта»,
«Національний спорт», «Олімпійський спорт», «Всесвітня історія», а також
для підготовки узагальнених праць з новітньої історії України. Віднайдену,
опрацьовану й систематизовану під час написання дисертації інформацію
треба актуалізувати у методичних і наукових виданнях для екскурсоводів
Львова, особливо, коли йдеться про спортивну сторінку в історії міста.
Наукові праці здобувача дали можливість в червні 2015 р. створити при
Науковому товаристві імені Шевченка Комісію тіловиховання і спорту імені
Івана Боберського, обґрунтувати рішення про присвоєння в лютому 2019 р.
Львівському державному університету фізичної культури імені Івана
Боберського та встановлення у вересні 2020 р. пам’ятної таблиці Іванові
Боберському в Тржичі на будинку, де він проживав упродовж 1932–1947 рр.,
Посольством України у Республіці Словенії за участі державних словенських
органів влади.
Ключові слова: Іван Боберський, суспільно-культурна, військово-
політична та освітньо-виховна діяльність, націєтворення, Львів, Галичина,
українська діаспора, США, Канада.