Жінки України у Першій світовій війні: історіографія

Гук М. С. Жінки України у Першій світовій війні: історіографія. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.06 «Історіографія, джерелознавство та спеціальні
історичні дисципліни». – Київський національний університет імені Тараса
Шевченка, Київ, 2020.

У дисертації вперше у вітчизняній історичній науці здійснено комплексне
історіографічне дослідження життя жіноцтва в роки Першої світової війни
1914-1918 рр. Всебічно проаналізовано основні етапи, напрямки і особливості
вивчення теми. Виділено три історіографічні періоди: перший (1914-1939 рр.),
другий (1939-1991 рр.), сучасний (1991-2019 рр.), які відображають тенденції
вітчизняної науки в інтерпретації соціальної, військової, повсякденної історії
війни в Російській та Австро-Угорській імперіях.
Встановлено, що перший період не став часом грунтовного аналізу подій
Першої світової війни. Події 1914-1918 рр. розглядалися, як переддень
революції 1917 р. Водночас західноукраїнські історики продовжили традиції
вітчизняної історіографії, публікували мемуари безпосередніх учасників
Першої світової війни, а також спогади про них. Другий період став часом
«забуття» соціальної історії війни. Вийняток становили праці, які розгядали
розвиток промисловості, робітничі, селянські рухи і участь у них жінок під час
війни.
У дисертації акцентовано увагу на формуванні новітньої національної
історіографії через рецепцію постмодерністських підходів
західноєвропейської історичної науки (антропологічний поворот,
мікроісторія), розширення предметної сфери соціальної історії Першої
світової війни, в якій головним актором була жінка: повсякдення, біженство,
благодійність, милосердна медична допомога. Виявлено, що новітня
історіографія характеризується збагаченням історичних знань про жіноцтво 3
України в роки війни на українських територіях розділених між Австро-
Угорською та Російською імперіями. Продовжується пошук і накопичення
матеріалу, долається однобічність у висвітлені історії Першої світової війни
через актуалізацію фемінологічних студій.
Прослідковано розвиток історіографічної репрезентації проблеми від
публіцистично-мемуарних праць до спеціалізованих робіт фахових істориків
упродовж трьох періодів 1914-1939 рр., 1939-1991 рр., 1991-2019 рр.
Виявлено, систематизовано комплекс джерел за період 1914-2019 рр.,
розкритий їх потенціал. Введено до наукового обігу широке коло нових
історіографічних джерел, які практично не підлягали науковому аналізу. На
їх основі визначено ключові аспекти окресленої теми. Встановлено, що
позитивною тенденцією наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. у даному
контексті виступає систематичне збагачення комплексу історіографічних
джерел з теми через залучення нових документів та матеріалів у конкретно-
історичні дослідження окремих аспектів життя жінок у роки Першої світової
війни. З’являються публікації присвячені військовому жіночому повсякденню
в різних містах і селах, громадській, благодійній, харитативній, медичній
діяльності як окремих жінок, так і цілих організацій, участі жінок у військових
формуваннях Легіону Українських січових стрільців та армії Російської
імперії.
З’ясовано, що процес становлення історіографії жіночої історії
розвивається завдяки науковому інтересу жінок-дослідниць. Це роботи
О. Маланчук-Рибак, Л. Смоляр, М. Байдак, О. Бежук, М. Дядюк, О. Бетлій,
Л. Жванко, О. Драч, К. Світич, О. Книгицької, О. Винник. Вони
використовують надбання і методологію західноєвропейської науки, вводять
у науковий обіг чимало «жіночих» джерел, намагаються поглянути на війну
очима жінки.
Встановлено, що історіографічна репрезентація ролі жіноцтва України
під час Першої світової війни має свої особливості. Тема вивчається за
територіальним принципом: або жінки Галичини, Буковини, або 4
Наддніпрянської України. Поділ зумовлений територіальними межами
України під час війни і поділ земель між двома імперіями. Жінки Західної
України перебували у зоні бойових дій, переживали декілька разів окупацію,
були змушені переселятися. Жінки українських губерній Російської імперії
знаходилися в тилу, але також відчули на собі негаразди війни: голод,
безробіття, мобілізація і втрати чоловіків, хвороби. Більшість дослідників
схильні вивчати специфіку життя жінок на регіональному рівні. Тому
доводиться констатувати факт відсутності комплексного аналізу окремих
монографій, які б порівняли жіночий досвід війни у двох ворогуючих імперіях,
з’ясували спільне та відмінне в житті прекрасної половини у воєнний час.
З’ясовано, що більшість дослідників починають звертати увагу на різні
аспекти військового повсякдення, у тому числа на життя жінок у містах і селах
України. Встановлено, що авторів констатують кардинальні зміни у
традиційних укладах життя мешканок міст: заміну чоловіків на їх робочих
місцях і опанування жінками нових професій. Виділено, що популярною
темою є девіантна поведінка населення під час війни. Висвітлено участь жінок
у численних бунтах, соціальних рухах під час війни, що говорить про
зростання трансформації позицій жінок у суспільстві.
Вперше в історіографічному плані порушено питання дослідження
жіночої благодійності під час війни. Висновки науковців ілюструють, що війна
стала для жінок можливістю проявити свої здібності на ниві допомоги
біженцям, пораненим, військовим, дітям і самим жінкам. Чимало
благодійниць різного соціального походження увійшли до громадських
організацій і внесли свій вагомий вклад у допомогу населенню і на фронті.
У дисертації встановлено, що дослідження сестринського руху
нерозривно пов’язано з вивченням діяльності Товариств Червоного Хреста.
Історики акцентують увагу на умовах життя та діяльності сестер-милосердя у
військовий і мирний час, кількісний та етнічний склад общин. Дослідників
цікавлять причини, які спонукали жінок присвячувати своє життя служінню
хворим і пораненим, фахову підготовку в общинах і на короткочасних курсах, 5
а також участь у військових діях, як санітарних загонів і молодшого медичного
персоналу.
Здійснений історіографічний аналіз доводить, що дослідження жіночої
військової історії набирає обертів. Висвітлення проблеми в історіографії має
т. зв. «особистий» характер, що базується на джерелах особового походження
і повідомленнях тогочасної преси про жінок-добровольців. Сучасні
дослідники, головним чином, підходять до вивчення жіночих історій через
виявлення та аналіз причин і наслідків їх вчинку; повсякденного життя в
фронтових умовах; взаємодію з чоловічим середовищем.
На основі систематизації досягнень вітчизняних і зарубіжних вчених було
з’ясовано, що тема знаходиться на стадії розвитку. Представлені здобутки
належать переважно дослідницям Української асоціації дослідників жіночої
історії, яким тема більш цікава. Також жіночі студії досліджуються новою
генерацією істориків в Інституті історії України НАН України, Львівському
національному університеті імені Івана Франка; на гуманітарному факультеті
Національного університету «Києво-Могилянська Академія», історичних
факультетах Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
Одеського національного університету імені Іллі Мечникова, Кам'янець-
Подільського національного університету імені Івана Огієнка, факультеті
історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного
університету імені Юрія Федьковича.
Вказується необхідність подальшої наукової розробки проблеми, пошук
джерел, залучення досвіду методології західноєвропейських колег.
Актуальною є потреба системного осмислення проблеми, підготовка
комплексного дослідження.
Практичне значення дисертації полягає у використанні її результатів при
наукових розробках комплексних розвідок з антропологічних і соціальних
проблем Першої світової війни загалом та гендерної історії. Опрацювання
чисельної історіографічної бази може служити розширенню напрямків
дослідження соціально-економічного, демографічного, культурно- 6
антропологічного, психологічного виміру війни. Вивчення історіографії
благодійності, повсякдення, військової історії дозволяє урізноманітнити
уявлення про життя і роль жінки під час війни.
Ключові слова: жінка, Перша світова війна, благодійність, повсякдення,
сестри милосердя, жінка-вояк, Українські січові стрільці, Товариство
Червоного Хреста.