Православні церкви України у Одеській, Миколаївській та Херсонській областях 1991 – 2010 років: інституалізаційний та громадсько-політичні аспекти

Демедюк Ю. Г. Православні церкви України у Одеській,
Миколаївській та Херсонській областях 1991 – 2010 років:
інституалізаційний та громадсько-політичні аспекти. – На правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
зі спеціальності 07.00.01 – історія України. – Одеський національний
університет ім. І. І. Мечникова; Київський університет імені Бориса
Грінченка. – Київ, 2020.
У роботі висвітлені особливості процесу становлення і розбудови
Православних Церков України у національній та регіональній площинах
упродовж 1991-2010 рр.; визначені основні етапи та напрями їх громадсько-
політичної діяльності та взаємин з державними органами влади;
відображено особливості відродження УАПЦ в Україні упродовж ХХ ст. та
розбудови церковних структур на загальнодержавному та регіональному
рівнях; розкрито процес утворення УПЦ МП та особливості її
інституалізації в південноукраїнських єпархіях; простежено специфіку
становлення та розвитку УПЦ КП у національному та регіональному
контекстах; визначено основні тенденції взаємин загальнодержавних та
місцевих органів влади з Православними Церквами України; проаналізовано
зміст і основні проблеми міжконфесійного спілкування Православних
Церков на території Миколаївської, Одеської та Херсонської областей;
досліджено основні етапи в громадсько-політичній діяльності Православних
Церков України.
Доведено, що упродовж 1991-1994 рр. розпочався перший етап
державно-церковних взаємин, які здебільшого стосувалися процесу
повернення державою культового майна Церквам, виділення ділянок під
церковну забудову та зміни податкової політики по відношенню до
релігійних організацій. У цей період спостерігався політичний аспект 3

започаткуванням співпраці духовенства з державою, який проявлявся в
представництві релігійних діячів у представницьких органах державної
влади та місцевого самоврядування.
Другий етап державно-церковної співпраці (1994-2004 рр.) позначився
соціально-політичним спрямуванням. Подальший розвиток отримало
вирішення проблеми передачі культового майна та виділення земельних
ділянок під церковне будівництво, що було започатковано упродовж
попереднього етапу. У цей же час спостерігалась політизація контактів
духовенства з органами місцевої влади на тлі міжцерковного протистояння,
яке мало певний ідеологічний підтекст. Часто конфлікти Церков
використовувались як інструмент політичної боротьби. Зокрема, УПЦ
(Московського Патріархату) проявляла проросійську орієнтованість і
займала непримириму позицію по відношенню до інших конфесій. Одеська
єпархія УПЦ на чолі з Агафангелом (Саввіним) була постійним ініціатором
конфліктів на території області, зумовлених суспільними і громадсько-
політичними аспектами її діяльності.
Упродовж третього етапу (2005-2010 рр.), на тлі невирішених до кінця
питань стосовно передачі культового майна та виділення земельних ділянок
під церковне будівництво, спостерігалась активізація громадсько-
політичного аспекту в контексті державно-церковних стосунків на території
Миколаївської, Одеської та Херсонської областей.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному
з’ясуванні процесу інституалізації Православних Церков України та їхніх
взаємин з державними органами влади у справах релігій в
загальнодержавному та регіональному рівнях у період 1991-2010 рр., що
вперше стало предметом спеціального дослідження. В ході підготовки
дисертації здійснено евристичну роботу, в результаті якої виявлено
неопубліковані джерела в архівних установах України, переважна більшість
яких уводиться до наукового обігу.
Уперше запропоновано новий концептуальний підхід дослідження
інституалізації Православних Церков України шляхом висвітлення цих
процесів в державній і регіональній площинах та порівняння становища цих
Церков в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях; здійснено
комплексне дослідження особливостей державно-церковних взаємин на
регіональному рівні; визначено етапи і основні напрями участі
Православних Церков України у громадсько-політичному житті Одеської,
Миколаївської та Херсонських областей; дістало подальший розвиток
дослідження взаємовідносин Православних Церков України на державному
та місцевому рівнях; з’ясування специфіки формування державних органів у
справах релігій; уточнено і доповнено хронологію розвитку суб'єктів
державно-церковних взаємин.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в
тому, що вони значно розширюють спектр наукових знань з церковної
історії України. Основні результати, узагальнення та положення дисертації
можуть стати підґрунтям для подальших наукових розробок проблеми
діяльності Православних Церков України у 1991-2010 рр. у контексті
інституалізації та громадсько-політичної діяльності. Вони можуть бути
використані в загальних лекційних курсах, при написанні підручників з
історії України, церковної історії та релігієзнавства у закладах вищої освіти.
Висновки дисертаційної роботи можуть бути враховані державними
органами влади та керівництва відповідних єпархій в процесі формування
державно-релігійної політики та духовного розвитку.

Ключові слова: Православна Церква України, Українська
Православна Церква, Українська Автокефальна Православна Церква, органи
місцевого самоврядування, Одеса, Миколаїв, Херсон, державно-церковні
взаємини.