Середня освіта на Катеринославщині другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Прокопенко С. Л. Середня освіта на Катеринославщині другої половини
ХІХ – початку ХХ ст. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.01 «Історія України». –
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Дніпро, 2019.
Друга половина ХІХ ст. – початок ХХ ст. були переломним періодом у
розвитку Придніпров’я, в тому числі й у розвитку середньої освіти.
Актуальність теми зумовлена необхідністю історичної реконструкції процесу
становлення та функцiонування системи середнiх навчальних закладів
Катеринославської губернії другої половини ХІХ – початку ХХ ст.,
з’ясуванні основних тенденцій її розвитку.
З’ясовано, що в Росії протягом усього досліджуваного періоду йшло
постійне протиборство двох політико-освітніх парадигм – консервативної і
ліберальної, що обумовило непослідовність урядової політики в сфері освіти.
Як результат реформи середньої освіти 1849-1852 рр. та кінця 50-х – першої
половини 60-х рр. змінилися контрреформою 1871-1872 рр., спробою другої
контрреформи у 1880-х рр., а з кінця ХІХ ст. і до 1917 р. – пошуком підходів
до чергового реформування середньої освіти, які так і не увінчалися успіхом.
Встановлено, що незважаючи на суперечливий характер урядової
політики, досліджуваний період характеризувався послідовним розвитком
середньої освіти: відбувалась модернізація чоловічої класичної і реальної
освіти, оновлювався її зміст; сформувалась потужна система жіночої
середньої освіти; на рубежі ХІХ-ХХ ст. почала активно розвиватися середня
комерційна освіта. Підсумком цього розвитку стало створення
багатопрофільної шкільної системи. Важливе значення для розвитку
середньої освіти мала ліквідація в ході реформи школи кінця 1850-х – першої
половини 1860-х рр. монополії держави на освіту, надання права засновувати
навчальні заклади земствам і міським думам, станам, товариствам і
приватним особам. 3

Визначено, що у розвитку середньої освіти Катеринославської губернії у
досліджуваний період можна виокремити три основні періоди: 1852-1875 рр.,
1876-1900 рр. і 1901-1917 рр. Головним критерієм періодизації є якісні і
кількісні зміни в розвитку середньої освіти краю. Протягом першого періоду
відбулась реорганізація Катеринославської чоловічої гімназії, з’явилися нові
типи середніх навчальних закладів: Катеринославська Маріїнська жіноча
гімназія, Катеринославське єпархіальне жіноче училище, Катеринославське
реальне училище. Другий період характеризувався розширенням мережі
середніх навчальних закладів у повітових містах. Третій період позначився
бурхливим розвитком середніх навчальних закладів, їх створенням не лише у
губернському і повітових центрах, але й у багатьох промислових містах і
селищах, а також ряді сіл губернії. У цілому протягом досліджуваного
періоду мережа середніх шкіл губернії зросла з 1 до 87.
Аналіз показує, що ініціатива їх заснування належала переважно
органам міського і земського самоврядування, громадськості. Характерною
прикметою часу було створення різноманітних громадських організацій, які
опікувалися розвитком освіти. Значних масштабів досягла благодійність у
сфері освіти представників місцевої еліти та ділових кіл. Певною мірою
розвиток середніх навчальних закладів був обумовлений їх постійною
матеріальною підтримкою, яка компенсувала недостатність державного
фінансування. Широкого поширення набула практика заснування за рахунок
благодійних внесків іменних стипендій. Завдяки діяльності громадських
організацій, благодійності багато талановитої молоді змогли отримати освіту.
Показано, що протиборство консервативної і ліберальної політико-
освітніх парадигм найбільше позначилося на розвитку чоловічої середньої
освіти. Як наслідок, чоловічі гімназії і реальні училища розвивалися різними
темпами. У розвитку чоловічої середньої освіти в Катеринославській губернії
можна виокремити два основні періоди: друга половина ХІХ ст. та початок
ХХ ст. Для них характерною є загальна тенденція: зростання темпів
відкриття нових середніх навчальних закладів, особливо на початку ХХ ст., 4

коли їх кількість зросла до 32. Проте, оскільки закінчення реального
училища, на відміну від гімназії, не надавало права вступу до університету,
розвиток гімназій відбувався випереджальними темпами. Якщо чисельність
чоловічих гімназій протягом другої половини ХІХ – початку ХХ ст. на
Катеринославщині зросла до 25, то реальних училищ – до 7.
З’ясовано, що друга половина ХІХ – початок ХХ ст. характеризувалися
значним поступом у розвитку середньої жіночої освіти. У ході реформ 50-х –
70-х рр. ХІХ ст. сформувався потужний сектор середньої жіночої освіти,
який мав три основні складові: жіночі навчальні заклади відомства установ
імператриці Марії, жіночі навчальні заклади відомства міністерства народної
освіти і жіночі навчальні заклади духовного відомства, кожні з яких мали
свій сегмент надання освітніх послуг. Процес становлення системи жіночої
освіти супроводжувався формуванням відповідної нормативно-правової бази.
У Катеринославській губернії навчальні заклади ВУІМ у пореформений
період не були створені, лише на початку ХХ ст. відомству були
перепідпорядковані Катеринославська і Маріупольська Маріїнські жіночі
гімназії. Основним типом середніх жіночих навчальних закладів у губернії
стали так звані міністерські жіночі гімназії і прогімназії. Середня жіноча
освіта на Катеринославщині розвивалася найбільш динамічно. Особливо слід
відзначити період 1901-1917 рр., коли чисельність середніх жіночих
навчальних закладів порівняно з кінцем ХІХ ст. зросла у шість разів. Про
загальний рівень жіночої освіти в регіоні свідчить той факт, що з 1915 р.
середні жіночі навчальні заклади щорічно випускали понад 400 осіб.
Встановлено, що жіночі гімназії і прогімназії розвивалися як
громадські та приватні навчальні заклади за мінімальної підтримки держави.
Зростання попиту на середню освіту обумовило розвиток мережі приватних
гімназій і прогімназій. Завдяки цьому жіноча середня освіта розвивалася
випереджальними темпами порівняно з чоловічою. Наприкінці
досліджуваного періоду на Катеринославщині діяв 41 жіночий навчальний
заклад – 38 жіночих гімназій та прогімназій та 3 (Катеринославське,
Маріупольське та евакуйоване Волинське) єпархіальні жіночі училища.
Показано, що початок ХХ ст. знаменувався появою нового типу
середніх навчальних закладів – комерційних училищ, які вдало поєднували
надання повної середньої освіти і професійної підготовки своїх учнів для
роботи в економічній галузі. Це обумовлювалося рядом чинників, як
об’єктивних, насамперед, соціально-економічним розвитком країни, так і
суб’єктивних. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. сформувалися соціально-
економічні, нормативно-правові та організаційні передумови, які, поряд з
суспільним запитом на комерційну освіту, обумовили бурхливий розвиток
комерційних навчальних закладів у Катеринославській губернії.
Завдяки організаційним та фінансовим зусиллям органів міського та
земського самоврядування, громадських організацій, підприємців на початку
ХХ ст. в Катеринославській губернії сформувалася розгалужена мережа
комерційних училищ трьох типів: чоловічих, жіночих і змішаних. Перше
комерційне училище було створено катеринославським купецтвом у 1901 р.
До кінця досліджуваного періоду їх чисельність зросла до 11. Важливе
значення для розвитку комерційних училищ мала діяльність опікунських рад,
які у взаємодії з педагогічними комітетами училищ успішно вирішували
багато складних питань їх діяльності, насамперед, зміцнення матеріальної
бази.
Визначено, що у розвитку середньої освіти Катеринославської губернії
у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. велику роль відіграв особистісний
чинник. Досвід діяльності ряду визначних керівників закладів освіти свідчить
про роль особистості, коли її ініціативність, бажання досягти кращих
результатів у розвитку системи освіти є запорукою успіху. Багато в розвитку
освіти залежало від ставлення до своїх обов’язків катеринославських
губернаторів, керівників губернської і повітових земських управ, міських
голів, гласних міських дум, почесних попечителів навчальних закладів,
владик Катеринославської єпархії тощо.