Історико-пам'яткознавчий вимір об'єктів культурної спадщини Центральної та Північної Гетьманщини: наслідки діяльності російських урядовців (1690–1765 рр.)

2
АНОТАЦІЯ
Філіпова Г.В. Історико-пам’яткознавчий вимір об’єктів культурної спадщини
Центральної та Північної Гетьманщини: наслідки діяльності російських урядовців
(1690–1765 рр.). Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 26.00.05. – Музеєзнавство. Пам’яткознавство. –
Центр пам’яткознавства Національної академії наук України і Українського
товариства охорони пам’яток історії та культури. – Київ, 2018.
Дисертація присвячена актуальній науковій проблемі дослідження історико-
пам’яткознавчого виміру побутування об’єктів культурної спадщини на етнічних
українських територіях, де провадили свою діяльність державні діячі Росії періоду
правління Петра І, а також забезпеченню охорони та збереження означених об’єктів
культурної спадщини двох країн.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше в українській та
російській історіографії було докладно досліджено, узагальнено та пов’язано з
пам’яткоохоронною проблематикою формування вотчин російських вельмож,
зокрема, князя О. Меншикова на території України, виявлено значний обсяг джерел,
які не були введені до наукового обігу, або ж були опубліковані частково в інших
контекстах. Також у роботі було здійснено аналіз містобудівної справи на
зазначених територіях, виявлено роль полонених шведів у провадженні будівництва
київських фортифікацій під началом російських державців, досліджено ряд
унікальних об’єктів, що раніше не привертали увагу вчених, за можливістю надано
їх архітектурні, фортифікаційні або ж інформативні характеристики. Нарешті, було
сформульовано пропозиції щодо їх подальшого вивчення, охорони, збереження та
популяризації.
Практичне значення роботи полягає у тому, що її результати та основні
положення можуть бути використані при внесенні об’єктів до Державного реєстру
нерухомих пам’яток України та Єдиного державного реєстру об’єктів культурної
спадщини (Росії); при провадженні різноманітних історичних, археологічних та
пам’яткознавчих досліджень, пов’язаних з українсько-російськими стосунками часів 3
правління Петра І, біографіями основних діячів, містобудівними процесами,
матеріальною культурою даної епохи; при підготовці узагальнюючих робіт,
підручників, науково-методичних посібників, науково-популярних видань,
путівників, буклетів; при підготовці проектів реставрації, консервації, музеєфікації,
популяризації зазначених об’єктів; при підготовці лекційних курсів зі
спеціальностей «Музеєзнавство. Пам’яткознавство» (26.00.05), «Історія України»
(07.00.01), «Всесвітня історія» (07.00.02), «Археологія» (07.00.04), «Теорія
архітектури, реставрація пам’яток» (18.00.01), «Містобудування та ландшафтна
архітектура» (18.00.04).
Під час роботи над дослідженням було виявлено та опрацьовано значну
кількість різноманітних за змістом та формальним характером архівних документів.
Деякі з них дублювалися в одночасних або ж не синхронних списках, які
перебувають у різних архівних зібраннях (наприклад, розписи Києва 1695 р. у
фондах ІР НБУВ та РГАДА, реєстри подорожнього почту князя Меншикова в
ЦДІАК України та ІР НБУВ). Певна частина розглянутих документів уже
використовувалася у роботах попередників і публікувалася в рамках наукових
студій (переважно фрагментарно), решта джерел раніше не привертала пильної
уваги науковців. Відповідно, значну кількість маловідомих архівних джерел було
опубліковано та введено до наукового обігу.
Джерельну базу дослідження можна розбити на такі групи: писемні джерела
(офіційні та приватні за характером); зображальні джерела (карти, плани,
фотографії).
Після розгляду попереднього історіографічного доробку виявлено, що при
загальному високому рівні дослідженості як періоду правління Петра І в Росії, так і
доби гетьманування І. Мазепи та І. Скоропадського в Україні не існує
узагальнюючих праць, які б висвітлювали стосунки російських вельмож з
Гетьманщиною на рівні адміністрування та землеволодіння. Майже зовсім не
представлено даний зріз питань у пам’яткоохоронній сфері. Та все ж діяльність
вельмож петровського часу в якості політиків та землевласників знайшла досить
широке відображення і в різноманітних за характером та спрямуванням 4
дослідженнях, передусім, російських та українських учених. До історіографії
питання відносяться як узагальнюючі праці (історичні, краєзнавчі монографічні
студії), так і такі, що мають вузькоспеціальну направленість. Своє місце у переліку
наукового доробку щодо даної теми займає і науково-популярна лірература, і
періодичні наукові публікації, і публіцистика. За певними виключеннями, у даних
роботах не загострюється увага на пам’яткознавчих аспектах питання, і згадки про
пам’ятки, що виникали на тих чи інших територіях в результаті діяльності урядовців
з оточення Петра І, є побіжними. Розгляд історіографії було побудовано за
проблемно-хронологічним принципом. Виходячи з останнього, їх згруповано за
належністю до таких етапів: дореволюційна (перша половина–середина ХІХ ст. –
10-ті рр. ХХ ст.), радянська (20-ті рр. ХХ ст. – 1991 р.) у межах якої виділено
центральну московську та українську школи, сучасна українська, російська та
зарубіжна історіографія (80–90-ті рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст.). В рамках кожного з
періодів літературу згруповано від узагальнюючих праць до статей та повідомлень,
окреслено ступінь розкриття безпосередньо пам’яткознавчої проблематики у кожній
групі.
У процесі опрацювання джерельної та історіографічної бази дисертантом було
позначено хронологічні межі дослідження – 1690-ті–1765 рр. (від періоду, що
передував початку Північної війни, до остаточного скасування Катериною ІІ
землеволодіння князя О. Меншикова). Всередині зазначеного періоду додатково
виділяємо період Північної війни (1700–1721 рр.) та проміжок часу, протягом
котрого існували українські володіння Меншикова (1709–1727 рр.). Досліджувані
пам’ятки уведено до даних хронологічних рамок, за можливості – датовано окремо.
Також було виділено населені пункти (Київ, Ямпіль, Почеп, Погар, Мглин), вписані
у хронологічні та географічні межі. Сформульовано фактори, що об’єднують усі ці
місця та пам’ятки в єдину групу, досліджено особливості та етапність формування
земельних володінь російських вельмож на територіях Київського, Ніжинського та
Стародубського полків. Розкрито питання щодо їх управління, економічного стану,
виділено біографічні відомості про місцевих адміністраторів і проаналізовано
будівництва, що велися на цих землях у зазначений період. 5
Особливу увагу було приділено дослідженню історії, основних рис сучасного
стану та проблемі охорони і збереження залишків палацово-паркових комплексів у
Почепі, а також міста Олександрополя на його сучасних околицях. Встановлено, що
рештки унікальних пам’яток петровської доби, які є майже не дослідженими з
наукової точки зору і потребують уваги дослідників, перебувають у цьому регіоні у
незадовільному стані. На основі розгляду окремих проблемних аспектів
пам’яткоохоронного законодавства України та РФ здійснено аналіз офіційного
статусу зазначених об’єктів, їх перебування на державному обліку. Було зроблено
висновок про недостатню увагу держави до них та необхідність надання охоронного
статусу понад половині пам’яток у вибірці – як на території України (культурний
шар Ямполя), так і в Росії (культурний шар центру Почепа, залишки барокового
паркового ансамблю Верхній Сад (або Парк), залишки Олександрополя, культурні
шари Мглина та Погара). Виявлено (поки що на основі в основному теоретичних
досліджень), що стан тих пам’яток, які внесені до державних реєстрів двох країн,
частіше за все, не відповідає їх статусу і поступово погіршується.
На основі розгляду законодавчих баз України та Російської Федерації, а також
наукових здобутків учених-пам’яткознавців запропоновано деякі критерії для
подальшої класифікації пам’яток. Здійснено огляд актуальних проблем, пов’язаних
із сучасним станом збереженості досліджуваних об’єктів культурної спадщини.
Запропоновано ряд способів вирішення поставлених проблем: поза ідеологічною
діалектикою встановлення співпраці з російськими дослідниками даної
проблематики; встановлення контактів з дослідниками зі Швеції; обґрунтована
попередніми дослідженнями ретельна натурна оцінка реального стану збереженості
пам’яток та динаміки його змін; проведення археологічних досліджень; проведення
робіт з консервації культурних шарів на об’єктах; проведення рекреаційних робіт за
результатами теоретико-практичних розвідок та досліджень; удосконалення
методики відтворення; провадження даної тематики у місцевих та центральних
музейних експозиціях; перегляд застарілих концепцій та підходів щодо розгляду
проблематики українсько-російської взаємодії на початку XVIII ст., у тому числі – у
площині пам’яткознавства та музейництва; видання результатів досліджень у науковому та науково-популярному напрямі; організація проведення конференцій та
круглих столів відповідного спрямування; поступовий розвиток туристичного
сектору; налагодження інфраструктури тощо.
Ключові слова: об’єкти культурної спадщини, фортифікація, пам’ятки
містобудування, історичний ландшафт, Росія часів Петра І, Північна війна 1700–
1721 рр., Почепська справа, князь О. Меншиков, Центральна та Північна
Гетьманщина, українські етнічні землі.