Діяльність Київського агрономічного товариства (1909–1918 роки) у контексті розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні

Таранцова Т.О. Діяльність Київського агрономічного товариства
(1909–1918 роки) у контексті розвитку сільськогосподарської дослідної
справи в Україні. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних
наук (доктора філософії) за спеціальністю 07.00.07 «Історія науки й
техніки». – Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН,
Київ, 2019.
Історично склалося, що наукові товариства об’єднували в своєму складі
провідних науковців, вчених, громадських діячів, які гуртувалися для реалізації
спільної мети – вивчення, дослідження і поширення знань в певній науковій
галузі: історичній, філологічній, медичній, природничій. Тому сьогодні варто
переймати і вдосконалювати структурну організацію наукових об’єднань,
методи їх діяльності. Вивчення історичного генезису конкретного наукового
товариства, з усіма його особливостями діяльності й здобутками, дозволяє
простежити і зміни наукового життя в конкретно-історичному часі та просторі.
Значний науковий інтерес становить доробок Київського агрономічного
товариства, передусім як наукового об’єднання, яке акумулювало в себе
передових дослідників агрономічної галузі.
Загалом, агрономічні товариства об’єднували деякі спільні риси:
добровільне членство; демократичний принцип голосування – один член – один
голос, демократичні вибори органів правління; вирішення певних
господарських проблем, з якими зіштовхувалися селяни; наявність вступних
внесків; солідарна відповідальність за зобов’язання; ведення просвітницької
роботи.
Представником суто професійного галузевого об’єднання на початку
ХХ ст. було Київське агрономічне товариство, яке в перші роки свого існування
перетворилося в потужну наукову організацію. Своєю різнобічною діяльністю 3
Товариство привертало увагу тих, хто цікавився агрономічними питаннями,
адже воно було єдиним спеціалізоване галузеве наукове товариство на території
царської Росії. Завдяки проведенню просвітницької роботи шляхом поширенню
сільськогосподарських знань, КАТ мало популярність серед населення
Південно-Західного краю. Щороку кількість науковців, які бажали доєднатися
до членів Товариства зростало. Близько 30 чоловік кожного року поповнювали
членський список КАТ.
Провідною ідеєю дисертаційного дослідження стало визначення, аналіз і
висвітлення основних напрямів, результатів напрацювань Київського
агрономічного товариства. За результатами вивчення творчої спадщини КАТ
встановлено її основні складові: розвиток сільськогосподарської науки,
дослідження природно-економічних умов Південно-Західного краю та
поширення сільськогосподарських знань і вмінь серед населення краю.
Управління справами Товариства здійснювало Правління і Загальні
Збори членів. На перших Загальних зборах було обрано голову правління
Товариства професора Київського політехнічного інституту К. Г. Шіндлера (із
17.02.1909 р. по 09.01.1911 р.). В 1911 р. на посаді його змінив В.В. Колкунов.
Незмінним Товаришем (заступником) головів був професор С. Л.Франкфурта.
Ченами Правління були І. І. Дамберг і В. М. Сазонов, скарбничим
О. І. Душечкін, секретарем А. В. Країнський, а з 1913 р. – М.П. Фролов.
Функціонування Товариства на початку здійснювалося за рахунок
членських внесків. Київське агрономічне товариство не було підзвітне ні
Департаменту Землеробства, ні місцевому агроному, оскільки було створене
самостійно від сільськогосподарських товариств. Водночас воно виконувало
цільові замовлення, про що свідчить щорічне фінансування з боку влади
імперії: 1910 р. – 500 руб., в 1911 р. – 1000 руб., 1912 р. – 2800 руб., в 1913 р.
2200 руб., в 1915 р. – 4800 руб. Ще одним джерелом фінансового утримання
Товариства були цільові надходження від Київського, Волинського,
Подільського губернського земства для виконання певних дослідних замовлень. 4
Встановлено, що для широкої науково-дослідної, популяризаційної
роботи, та з метою всебічного вивчення Південно-Західного краю у складі КАТ
у різні роки було створено комісії: 1) з проведення з’їздів діячів дослідної
справи (з 1909 р.); 2) з вивчення піщаного району Південно-Західного краю (з
1910 р.); 3) з організації колективних дослідів із сортами сільськогосподарських
рослин ( з 1910 р.); 4) з перегляду популярної сільськогосподарської літератури
(з 1910 р.); 5) з вивчення господарств Південно-Західного краю (з 1910 р.). 6) з
поширення сільськогосподарських знань (з 1911 р.); 7) з обстеження
картопляних господарств піщаного району (з 1911 р.); 8) з тваринництва (з
1913 р.); 9) з дослідження природи Південно-Західного краю (з 1913 р.).
Виникнення комісій призвело до активізації діяльності КАТ за
окремими напрямами. Особливо активними були комісії з перегляду
популярної сільськогосподарської літератури, вивчення господарств Південно-
Західного краю, поширення сільськогосподарських знань. Діяльність
Товариства значною мірою була направлена на розвиток селянських
господарств.
Комісія з вивчення господарств Південно-Західного краю свою роботу
повністю направляла на вивчення способів ведення господарства окремих
районів Київської та Подільської губернії. Першочергове завдання Комісії
полягало в дослідженні сільськогосподарської діяльності районів і господарств
«картопляного напряму». Вивчення українських губерній проводилося за
такими напрямами: обстеження картопляних господарств й вивчення способів
подальшої переробки сировини; обстеження господарств, які спеціалізуються
на вирощуванні цукрового буряку. Окремим напрямом дослідження Комісії в
регіоні було насінництво. Агрономічні розвідки проводилися у межах
Київської, Подільської, Волинської губернії, їхніми результатами стали щорічні
звітні матеріали Комісії, а також видавництво «Трудов Комиссии по изучению
Юго-Западного края». Вивчення насіннєвих господарств передбачало видання 5
їх опису у кількості 10 описів, проте Андрієм Запороженком було
підготовлено 8.
Головна мета діяльності Комісії із тваринництва полягала у вивченні рас
тварин у зв’язку із їх ростом і нагляд за вигодовуванням у приватних
господарствах. В.П. Устьянцев, який очолював Комісію, проводив дослідження
розвитку тваринництва за такими напрямами: конярство, велика рогата худоба,
свинарство, вівчарство, птахівництво. Внаслідок експедиційного обстеження
В. Устьянцев доходить до висновку, що через скорочення годівельної площі та
перетворення на ріллю пасовиськ, старі форми ведення тваринництва втратили
свою актуальність, а нових ще не було запроваджено.
Обстеження, яке проводила Комісія із тваринництва було цінним своїми
результатами, оскільки, були описані всі види тваринництва, які були
поширенні у приватних сільських господарствах Подільської губернії.
Першим із провідних завдань, що ставило перед собою КАТ –
поширення сільськогосподарських знань, реалізовувалося через діляьність
профільної комісії, яку було створено в 1911 р. Комісія відзначилася своєю
активною робою, переш за все в організації та проведенні курсів для агрономів.
Знаковим було те, що організацію курсів подібного зразку планувало
Харківське товариство, але саме КАТ було першим у їх проведенні. Програма
курсів передбачала наступні цикли:
1-й «Природа південного Придніпровського району»;
2-й «Економіка Південно-Західного краю»;
3-й «Техніка землеробства у південному Придніпровському районі»;
4-й «Тваринництво»;
5-й «Громадська агрономія»;
6-й «Кооперація».
Особлива увага приділялася позашкільної агрономічної освіти, для
читання лекцій виділялося найбільше годин, серед усіх заявлених циклів – 18.
Встановлено, що повний курс лекцій відвідало 50 чоловік, з яких 38 чоловік 6
були земські агрономи, 2 – представники дослідних установ, 10 осіб складали
орендатори та управляючі. Проте, були й такі слухачі, які обрали собі
програмові питання, таких зафіксовано 214 чоловік.
Серед багатьох заслуг Київського агрономічного товариства для
розвитку агрономічної науки в Україні окремо виділяємо видавничо-
бібліографічний напрямок роботи. Однією із найяскравіших сторінок діяльності
Товариства було надання агрономічної допомоги суб’єктам ведення сільського
господарства. Найбільш доступним способом реалізації поставленого завдання
була видавнича діяльність. Напрямки цієї роботи Товариства були різними,
проте мета, яку вони переслідували була єдиною – підняти рівень освіченості
селян із агрономічних питань. На початку своєї діяльності, у 1910 р., в
структурі КАТ Правлінням Товариства був створений спеціальний орган, який
займався накопиченням, науковою обробкою та систематизацією науково-
методичної сільськогосподарської літератури – Комісія з перегляду популярної
сільськогосподарської літератури.
Інформацію реферативного характеру Комісія з перегляду популярної
сільськогосподарської літератури спочатку друкувала на шпальтах журналу
«Хозяйство», потім були створені їхні одноосібні друковані органи – «Обзор
популярной сельскохозяйственной литературы», а з 1914 р.– «Вестник
популярной сельскохозяйственной литературы». Доходимо висновку, що
видавництво цього щорічного журналу було найбільшим досягнення в межах
роботи Комісії. Головним завдання журналу було вивчення та розв’язання
питання «…позашкільного розповсюдження сільськогосподарських знань,
популярної сілськогосподарської літератури і бібіліографії». Результати її
діяльності стали основою для розвитку реферативного напрямку.
Результатами напрацювань Комісії з вивчення Південно-Західного краю
стало видання «Трудов Комиссии по изучению хозяйств Юго-Западного края».
Перший випуск «Трудов» вийшов навесні 1912 р. До 1917 р. Київське
агрономічне товариство опублікувало п’ять спеціальних випусків про роботу 7
цієї Комісії. Результати дослідницької діяльності Комісії знаходимо на
сторінках періодичного видання «Хозяйство», із цими статтями могли
ознайомитися науковці, агрономи, люди, причетні до ведення сільського
господарства.
До складу Київського агрономічного товариства входила кагорта вчених,
які стали творцями окремих галузей сільського господарства. Саме завдяки
їхній плідній науково-дослідній роботі з’явилися нові способи обробітку землі
та вдосконалені існуючі (К.Г. Шиндлер), винайдені сорти культур
(В.В. Колкунов), здійснена раціоналізація використання мінеральних добрив
для збільшення врожайності (О.І. Душечкін, С.Л. Франкфурт, А.В. Країнський).
Під керівництвом С.Л. Франкфурта було відпрацьовано оптимальну технологію
вирощування цукрового буряку, та запропоновано раціональні підходи до його
промислової переробки. Дослідницьким вивченням форм азоту вперше почав
займатися О.К. Філіповський, також вчений провів дослідження сівозмін в
умовах Київської дослідної станції. Результатами його досліджень стало
визначення дії мінеральних добрив «селітри» та органічних добрив «гною» на
формування основних зернових культур, які вирощувалися на Київщині. Колом
наукового інтересу вченого А.І. Ярошевича стало економічне життя України,
якому він присвятив монографію, де розкрив особливості географічного
розташування України та вплив природніх умов на ведення сільського
господарства.
Київське агрономічне товариство виступало як орган поширення
новаторських дослідів й організатором практичного застосувння їх результатів.
Соціально-політичні події на українських протягом 1917–1921 рр. мали
негативний плив на розвиток освітньї сфери. Більшість наукових, освітніх,
просвітницьких установ почали закриватися. Останню інформацію, про
діяльність Київського агрономічного товарисва знаходимо датовану вереснем
1918 р. Проте, існують архівні відомості датовані липнем 1919 р.
Відомостей про ліквідацію КАТ чи його поглинення Київським товариством розповсюдження початкової, середньої і вищої освіти, як це було
зазначено в статуті Товариства не знаходимо. Проте, віднайдено документ
«Розгром українських установ», де чітко зазначено, що «…під час панування на
Україні в листопаді-грудні 1918 р добровольців різних відтінків, які одначе всі
зводилися на одному – ворожбі до всього українського, було погромлено
декілька українських інституцій як в самому Києві, так і по-за його межами».
Розпочинаються безчинства, погроми, експропріація майна науково-освітніх
установ. Останній документ, в якому наявні відомості про КАТ датується
1919 р.. Нажаль, архівних джерел щодо подальшої діяльності КАТ за цей рік не
віднайдено. Ймовірно, що саме за такої суспільно-політичної хаотичної
ситуації і відбувся саморозпуск Товариства. Так чи інакше вони продовжили
свою науково-дослідну роботу в провідних установах держави. Напрацювання
вчених-аграріїв мали вагомий вплив на розвиток сільськогосподарської
дослідної справи в Україні.
Потужне культурно-просвітницьке значення Київського агрономічного
товариства полягало в популяризації агрономічних знань шляхом організції
короткотермінових курсів, публічних лекцій та видавничої роботи. Окремо
відзначаємо просвітницьку роботу Київського агрономічного товариства і
вплив Комісії з поширення сілськогосподарських знань на рівень агрономічної
освіченості сільського населення, а напрацювання Комісії з перегляду
популярної сільськогосподарської літератури стали підгрунтям першої фахової
книгозбірні в Україні.

Ключові слова: товариство, сільське господарство, нуаков-дослідницька
діяльність, комісія, популяризація, агрономічні знання.