Антропологія міст і міського права на руських землях Корони Польської в XIV –першій половині XVII ст.

Зайцева Т. Д. Антропологія міст і міського права на руських землях Корони
Польської в XIV – першій половині XVII ст. Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за
спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. Київський національний університет
імені Тараса Шевченка. Київ, 2019.
У дисертації вперше в українській історіографії поєднано історичну
антропологію та антропологію права для дослідження пізньосередньовічного і
ранньомодерного міста на руських землях Корони Польської від XIV до першої
половини XVII ст.
Мета дослідження – на прикладі міст на руських землях Корони Польської
з’ясувати, як за допомогою джерел правового характеру можна досліджувати
питання, пов’язані з антропологією міського права й антропологією
пізньосередньовічного і ранньомодерного міста загалом.
Авторка використовує культурно-антропологічний підхід до вивчення
минулого, або ж історико-антропологічний підхід, згідно з яким у історичному
дослідженні відбувається пізнання однієї культури іншою, тобто культури
минулого культурою сучасності. Тут історик, як антрополог, досліджує давню
культуру крізь призму своїх мисленнєвих категорій, характерних для його часу і
його культурно-історичних реалій. Культурні маркери кожної епохи завжди
закладені у текстах, і серед таких писемних джерел вагоме місце займають
джерела правового характеру. До них належить і «Саксонське зерцало», яке є
відправною точкою формування норм німецького міського права, що ним
послуговувалися більшість міст Польського королівства від XIV ст. Воно
відображає різні аспекти середньовічної культури, зокрема й систему символів і
метафор, які застосовували тогочасні міщани. І хоч рукописи «Саксонського
зерцала» дійшли до Корони Польської ще у XIV ст., але сам його зміст був
відомий міщанам здебільшого завдяки правовим трактатам XVI-XVII ст. Вперше 3


спробу описати на загальнодержавному рівні норми міського права було
зроблено у так званому Статуті Яна Ласького. Однак ця пам’ятка мала
компілятивний характер, а строкатий і не надто чіткий виклад норм німецького
права в ній свідчить про слабке розуміння його особливостей.
У Короні Польській не раз вдавалися до спроб систематизації і кодифікації
міського права, як-от у трактатах Яна Цервуса Тухольчика, Міколая Яскера, Яна
Кірштайна Церазина та ін. На руських землях найпопулярнішими були правові
твори Бартломея Ґроїцького і Павла Щербича, а також приписи хелмінського
права у викладі Павла Кушевича. Хоч ці правові трактати мали приватний
характер, та вони містять чимало важливої інформації про тогочасне суспільство.
Вони свідчать не лише про право як таке чи про правові уявлення міщан, а й про
їхнє розуміння таких понять як ідеальний міщанин, чоловік добрий, добро і зло,
гідні і негідні професії, мораль, віра, різних вікових категорій, правового
становища жінок, про їхні уявлення про світопорядок та ідеальне місто тощо.
Через призму кодексів міського права можна також прослідкувати зміну
ставлення міщан до писаного слова. Ці джерела відображають вплив на правові
погляди міщан як звичаю і традиції, так і ідей гуманізму і Реформації.
Оскільки міщани були частиною ширшого соціуму, то для розуміння їхньої
ментальності і того, як вони бачили право міста, важливо зрозуміти їхнє бачення
свого місця у державі і в стосунку до інших станів. Також важливо зрозуміти, як
ставилися до міщан інші стани, в першу чергу шляхта. Це найкраще
відображають сеймові конституції, зокрема ті, що присвячені регламентації
різних аспектів міського життя. Міста не мали своєї репрезентації на сеймах, але
не стільки внаслідок упослідження з боку шляхти, скільки тому, що самі не були
зацікавлені у створенні власного представництва. Усі важливі для них справи
кожне місто намагалося вирішити окремо за допомогою фінансів та особистих
зв’язків. Не так шляхта воліла обмежити права й інтереси міст, як ті самі вели
дуже сепаратну політику.
Не менш інформативними джерелами є локаційні привілеї міст. Вони не
лише містять дані про принципи організації самоврядування у конкретному 4


місті, а й розповідають про правові уявлення міщан, їхнє ставлення до релігії і
культів, до людей іншого етнічного походження, до влади тощо. Привілеї для
королівських міст були більш заформалізовані і менш інформативні, аніж
привілеї для міст приватновласницьких. Розширені локаційні грамоти, які б
деталізували різноманітні аспекти життя і самоврядування міста, здебільшого
видавалися для міст Центральної України і на пізніших етапах проникнення
маґдебурзького права на руські землі. Цей феномен був пов’язаний з тим, що
локація цих міст відбувалася практично без участі західних колоністів, які були
носіями знань про норми німецького права.
За хронологічні рамки дослідження взято XIV – першу половину XVII ст.
Нижня межа пояснюється тим, що саме до XIV ст. відносяться перші джерельні
згадки про поширення німецького права на руських землях. За верхню межу
взято початок Хмельниччини, яка змінила економічний розвиток всієї країни, в
тому числі міст, їх соціальну структуру, мала далекосяжні наслідки для
суспільства загалом. В середині XVII ст. змінилися умови функціонування
міського самоврядування, і це ще одна причина, чому цим часом можна умовно
обмежити досліджуваний період.
В дисертації розглянуто міста на руських землях Корони Польської, які до
1569 р. охоплювали Руське та Белзьке воєводства, а після Люблінської унії також
ті колишні воєводства Великого князівства Литовського, які відійшли до Корони.
Також як контекстуальний матеріал залучено дані з історії міст Великого
князівства Литовського та польських земель Корони.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена постановкою і
розробкою історичної проблеми, що досі не була виокремлена як предмет
спеціального наукового дослідження в історіографії.
Вперше в українській історіографії:
- поєднано історико-антропологічний та антропо-правовий підходи до
комплексного вивчення різних груп правових джерел із історії міст і міського
права на руських землях Корони Польської XIV–XVII ст.; 5


- встановлено, що збережені джерела майже всіх типів містять глибинний
пласт інформації, який дозволяє досліджувати антропологічні аспекти життя
пізньосередньовічного та ранньомодерного міста – світ правових уявлень його
жителів, їхні соціальні фобії, нормативну й асоціальну поведінку, форми
насильства та ставлення до них, розмаїті ідентичності (соціальні, етнічні,
конфесійні та ін.), гендерні аспекти тощо;
- доведено, що локаційні привілеї для руських міст були значно
інформативніші, ніж досі прийнято було вважати в історіографії; розширені
локаційні грамоти, які деталізували різноманітні аспекти життя міста, а почасти і
його самоврядування, видавали, як правило, для міст Наддніпрянщини на
пізніших етапах проникнення маґдебурзького права на руські землі.
Отримали дальший розвиток:
- аналіз символічного і метафоричного змісту «Саксонського зерцала»;
- дослідження правових трактатів XVI ст. як суміші середньовічного права
і уявлень доби Відродження та Реформації;
- аналіз комплексу уявлень міщан про «чоловіка доброго» і «чоловіка
злого»;
- вивчення процесів формування правової свідомості і правових уявлень
міщан та стосунків між станами на основі аналізу сеймових конституцій.
Удосконалено:
- розуміння місця і ролі міського права в системі права Корони Польської,
зокрема на підставі аналізу так званого Статуту Яна Ласького;
- розуміння міського соціуму XIV – першої половини XVII ст. через
призму права, яким послуговувалися міщани, та через вивчення їхнього
ставлення до різних аспектів цього права.
Отримані автором результати сприятимуть дальшому розвитку наукових
досліджень означеної проблематики. Практичне значення роботи визначається
потребою сучасних методологічних підходів, що дозволили б українській
історичній науці успішно інтегруватись у світову. Одним із таких підходів є
історична антропологія. Матеріали дисертації можуть бути використані в

навчальних курсах, таких, як історія країн Центральної та Східної Європи,
історія України, історія повсякденності, історія права, релігієзнавство,
культурологія тощо. Результати роботи можуть бути використані для підготовки
фахівців – істориків, правознавців та культурологів.

Ключові слова: історична антропологія, антропологія права, міське право,
Корона Польська, руські землі, «Саксонське зерцало», Статут Яна Ласького,
правові кодекси, Бартломей Ґроїцький, Павел Щербич, Павел Кушевич, сеймові
конституції, міщани, шляхта, локаційні привілеї.