Васил Златарський (1866–1935 рр.) – представник болгарської національної історіографії

Безверха В. М. Васил Златарський (1866–1935 рр.) – представник
болгарської національної історіографії. – Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.06 – «Історіографія,
джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни» (032 – Історія та
археологія). Центральноукраїнський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка, Кропивницький, 2019; Державний вищий
навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний
університет імені Григорія Сковороди», Переяслав-Хмельницький, 2019.

Дисертаційне дослідження є першою комплексною спробою осягнення
в українській історіографії постаті та наукової спадщини представника
болгарської національної історіографії – Васила Николова Златарського
(1866–1935). Життя і творчість вченого співпадають у часі з політичним і
культурним відродженням у Болгарії, наслідком якого стало здобуття
країною незалежності. Протягом другої половини ХІХ – початку ХХ століття
були закладені основи болгарської національної історичної науки. Серед її
фундаторів чільне місце належить і В. Златарському, науковий доробок якого
налічує 213 праць. Актуальність теми зумовлена необхідністю пізнання
спадщини В. Златарського та визначення його ролі у розвитку болгарської
історичної науки.
Робота виконана на основі аналізу наукової літератури та архівних
джерел, що відображають обрану проблематику. У ході дослідження
здійснена класифікація джерельної бази та охарактеризований стан розробки
теми в історичній науці. Встановлено, що більшість робіт присвячених
В. Златарському та його науковій спадщині розкривають лише окремі
аспекти життя та професійної діяльності дослідника. Історіографія проблеми
в роботі відображена з урахуванням її основних тематичних блоків. В окремі групи виділені – біографічні роботи, історіографічні дослідження та загальні
праці з історії й історіографії Болгарії, які містять інформацію про
В. Златарського та його діяльність. Систематизовано та упорядковано
бібліографічний перелік робіт В. Златарського.
Опрацьовані документи Наукового архіву Болгарської академії наук
(м. Софія). Зокрема – Ф. 9 К «Васил Златарски» (26 справ). Проаналізована
автобіографія вченого, персональні документи про здобуття освіти, листи та
документи, що підтверджують участь в наукових товариствах. Залучення цих
матеріалів дало можливість послідовно реконструювати основні події з
життя, наукової та громадської діяльності дослідника. Також для додатків
були використані фотоматеріали, що зберігаються в НА БАН – Ф. 71 К
«Златарски, Георги Николов».
З’ясовано, що представники родини Златарських брали активну участь
у суспільних перетвореннях, які відбувалися в Болгарії після російсько-
турецької війни 1877–1878 років та пов’язані зі здобуттям державою
незалежності. В роботі відображені відомості про активну участь глави
родини – Николи Златарського у вирішенні церковного питання в Болгарії та
у формуванні місцевих органів влади. Узагальнена інформація про
професійну та громадську діяльність Георга Златарського – старшого брата
В. Златарського, відомого європейського геолога. Проаналізований життєвий
шлях ще одного з братів – Стефана Златарського, який був професійним
військовим. Також, на основі опублікованих дочкою В. Златарського –
Кресою Златарською-Тодоровою мемуарів, розкриті внутрішньосімейні
стосунки та вплив батька родини – Николи Златарського на особистісний
світогляд та громадянську позицію дітей.
Охарактеризовані обставини та середовище, в яких відбувалось
формування особистих та наукових поглядів історика. Встановлено, що
вирішальними чинниками цього процесу було родинне коло та освітнє
середовище. У ході дослідження доведено, що опосередковано на вибір
професії та коло наукових інтересів В. Златарського в юності мали М. Дринов та К. Іречек. Безпосередній вплив на професійну діяльність
В. Златарського справили викладачі Петербурзького університету –
візантолог В. Василевський та славіст В. Ламанський. Освоєння візантології
стало вирішальним фактором в методології болгарського вченого. Більшість
його праць з історії середньовічної Болгарії створені з залученням
візантійських писемних джерел.
Розроблено та подано власну періодизацію наукової роботи дослідника.
Перший етап охоплює 1887–1895 роки та пов’язаний зі здобуттям історичної
освіти та написанням дисертації. Другий – 1895–1918 роки, характеризується
підготовкою масиву наукових праць з політичної, етнічної, культурної історії
та історіографії Болгарії. Протягом 1918–1934 років, В. Златарський
узагальнив власні напрацювання та створив тритомну працю «Історія
Болгарської держави за доби середньовіччя».
Здійснено історіографічний аналіз наукового доробку В. Златарського.
Встановлено, що першим дослідженням історика була його дисертаційна
робота. Відзначено, що саме завдяки підготовці та публікації дисертації він
увів до болгарської науки документи, що відображають листування
Царгородського патріарха Миколая Містика з болгарським царем Симеоном.
Вони містять цінні відомості про політичні події, пов’язані з періодом
розквіту Болгарії у VII столітті.
Окрема частина дослідження присвячена фундаментальній праці
В. Златарського – «Історія Болгарської держави за доби середньовіччя», що
охоплює події минулого Болгарії з VII по XIII століття. Робота залишається
актуальною, протягом 1970–2007 років вона тричі перевидавалась в сучасній
редакції. В основу дослідження покладена велика кількість, в першу чергу,
візантійських джерел. Створена В. Златарським історія, не дивлячись на
критику стосовно перебільшення ролі гунського компоненту в історії
болгарського народу, продовжує залишатись актуальною. Акцентовано, що в
роботі були закладені основи національної історичної науки у Болгарії.
Вперше завдяки ретельному вивченню документів дослідником було відновлено ряд фактів, імен та подій. Не дивлячись на критику
позитивістського підходу В. Златарського, саме відтворення подій минулого
стало базою для сучасних історичних досліджень. Доведено, що створена
В. Златарським історія відображає не лише політичні події, адже ряд робіт
присвячено культурному розвитку Болгарії. Аналіз новітніх матеріалів дає
можливість визнати науковця засновником «кирило-мефодіїстики».
Завдяки дослідженню наукової спадщини Васила Златарського виділені
такі напрямки дослідницьких інтересів вченого: історія державотворення,
етногенез болгар, болгарсько-візантійські відносини, християнізація, історія
церкви, нумізматика, археологія, епіграфіка, історія культури болгар.
Підкреслено, що у творах науковця велика увага приділялась значенню
діяльності окремих осіб в історії Болгарії.
Проаналізовано внесок В. Златарського у розвиток болгарської
історичної науки. Відзначено, що одним із найвагоміших досягнень
дослідника була підготовка та написання середньовічної історії Болгарії,
введення до наукового обігу невідомих на той час джерел. Також
зазначається, що В. Златарський є засновником болгарської історіографії, як
спеціальної історичної дисципліни. Він започаткував важливу для
болгарської історіографії традицію – перевидання наукових робіт дослідників
попередніх періодів.
Окремо охарактеризовані викладацька та науково-громадська
діяльність Васила Николова Златарського. Встановлено, що протягом життя
історик був членом-кореспондентом провідних навчальних закладів Східної
Європи та понад 10 наукових товариств, редактором наукових видань,
експертом під час створення музеїв і бібліотек в Болгарії та брав участь в
археологічних розкопках.
Доведено, що В. Златарський став основоположником болгарської
національної історіографії. Виділені основні концептуальні лінії у працях
вченого – домінуюча роль «гунського компоненту» у створенні болгарської
держави, важливе місце християнства у становленні єдиного етносу і держави болгар та великий вплив Болгарії на політичні процеси на Балканах
протягом VII–XIII століть. Наголошено, що В. Златарський був
прихильником створення об’єктивної історії на основі залучення великої
кількості документів та відтворенні фактів, що і дозволяє віднести його до
позитивістського напрямку в історіографії. Окреслені основні напрямки
досліджень представників наукової школи В. Златарського.
Серед перспективних тем для досліджень визначено: введення до
наукового обігу ділової та особистої кореспонденції В. Златарського,
публікація рукописів наукових праць та лекційних курсів
Васила Златарського, поглиблення дослідження професійної та громадської
діяльність представників родини Златарських, дослідження творчості
представників історичної школи В. Златарського.
Практичне значення роботи полягає у систематизації архівних та
історіографічних джерел. Матеріали дисертації можуть бути використані для
подальшого вивчення наукової теми, залучені у вищій школі під час
викладання курсів з історії історичної науки та історіографії Болгарії,
розробки підручників та навчальних посібників, а також в музейній та
просвітницькій роботі.
Ключові слова: Васил Златарський, історіографія, болгарське
національне відродження, болгарська історична наука, історія середньовічної
Болгарії, гунська теорія походження болгар, національна історіографія,
позитивізм.