Життя, політична та військова діяльність Василя Кука (1913 – 1954 рр.)

Понипаляк А. В. «Життя, політична та військова діяльність Василя Кука
(1913 – 1954 рр.)». – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 «Історія України» – Київський національний
університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України;
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство
освіти і науки України. – Київ, 2018.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню життя та військово-
політичної діяльності Голови Проводу Організації українських націоналістів
революціонерів – ОУН(б) в Україні, генерального секретаря Української
Головної Визвольної Ради (УГВР), Головного командира Української
повстанської армії (ГК УПА), генерал-хорунжого Василя Степановича Кука
(1913 – 2007 рр.), який був одним із лідерів українського визвольного руху
середини ХХ століття, а з 1950 р. по 1954 р., обіймав найвищі посади в
структурах ОУН, УПА і УГВР.
Актуальність дисертаційного дослідження обумовлена необхідністю
опрацювання біографій персоналій, які керували, визначали і спрямовували
змагання українського народу за свою державну самостійність. Саме боротьба
Армії УНР, УГА, поряд із діяльністю УВО, ОУН і УПА, дисидентським рухом
стали одним із ключових факторів відновлення незалежності України у 1991 р.
Тому вивчення цього руху, зокрема, й через дослідження життєписів його
лідерів та покоління борців за незалежність загалом – є актуальним завданням
вітчизняної історичної науки.
Дисертація складається із чотирьох розділів (одинадцяти підрозділів), що
розкривають головні аспекти біографії В. Кука в означених хронологічних
рамках дослідження – з 1913 р. по 1954 р. Перший розділ присвячений аналізу
історіографічної та джерельної бази, в ньому визначений методологічний
апарат, завдяки якому вдалося вирішити поставлені дослідницькі завдання. 3

Другий розділ розкриває історію сім’ї В. Кука, її вплив на формування і
становлення його особистості; характеризує ранній період життя майбутнього
Головного командира УПА, зокрема, історичні умови, у яких він зростав і
формувався, освіту, коло спілкування, зацікавлення тощо.
Третій розділ дисертаційної роботи охоплює хронологічний відрізок з
1930 р. по 1943 р. – один із ключових етапів життя та військово-політичної
діяльності останнього керівника підпілля ОУН в Україні, на якому він пройшов
основні кар’єрні щаблі: від рядового учасника молодіжного крила українських
націоналістів – Юнацтва ОУН, кур’єра Проводу, члена і голови Організації в
Золочівській гімназії та, згодом, в Люблінському католицькому університеті, –
до голови повітового Проводу ОУН Золочівщини й організаційного референта
Головного Проводу ОУН(б). На цей ж час припала робота В. Кука з
відновлення мережі українських націоналістів на Закарпатті, організації
похідних груп ОУН(б) та праця на посаді Голови Проводу ОУН на Південно-
Східних українських землях, де з 1942 р. по 1943 р. ОУН протидіяла
німецькому окупаційному режиму та здійснювала спроби розгорнути свою
мережу в Придніпров’ї, Приазов’ї, Причорномор’ї, на Донбасі з перспективою
поширення підпільної діяльності українського визвольного руху на Крим і
Кубань.
У четвертому розділі розглянуто військово-політичну діяльність В. Кука
із початку 1944 р. по 1954 р., у період намагання ОУН організувати ефективний
опір радянському режиму, що знову повертався на українські землі. Зокрема,
було розкрито питання участі та ролі В. Кука в Гурбенському бою з’єднань
УПА із Внутрішніми військами НКВС у квітні 1944 р.; охарактеризовано
спроби командира групи УПА-«Південь» втілити ідею переформатування ОУН
на нових засадах і розробку концепції Народно-визвольної революційної
організації (НВРО). Розкрито головні напрямки військово-політичної діяльності
В. Кука в якості організаційного референта Головного Проводу ОУН(б) і
заступника ГК УПА у другій половині 1940-х рр., приміром, його ролі як
виконуючого обов’язки голови Крайового проводу ОУН Тернопільщини. 4

З’ясовано ідейно-політичні погляди В. Кука на політичний, соціально-
економічний та національний устрій майбутньої незалежної України, його
бачення українського націоналізму та питання подальшої стратегії боротьби
українського визвольного руху в умовах Холодної війни першої половини
1950-х рр. Окремо в четвертому розділі дисертації досліджено спроби
радянських органів держбезпеки виявити, полонити або ліквідувати В. Кука як
чільного лідера ОУН, а з 1950 р. – керівника українського визвольного руху на
території СРСР та Закерзоння.
У дисертаційній роботі постать В. Кука вивчається в контексті умов і
часу його життя та діяльності. Зокрема, досліджується вплив політичних
систем, національного, соціального й культурного оточення, в якому зростав,
формувався, навчався, працював та жив В. Кук. Таким чином, його особа
розглядається в історичному середовищі України і Центрально-Східної Європи
загалом на початку й під час Першої світової війни, в період Перших
визвольних змагань, в умовах міжвоєнної Другої Речі Посполитої, Другої
світової війни, встановлення та функціонування радянського режиму в Україні
у першому повоєнному десятилітті.
Акцентується увага на вивченні сім’ї В. Кука, досліджено історію його
родини по батьківській і материнській лініях. На основі виявлених історичних
джерел та історіографії був сформований історичний образ Степана Кука і
Парасковії Кук та їхній вплив у вихованні старшого сина – В. Кука.
Застосовуючи методологічний апарат просопографії, було відтворено
соціальний портрет В. Кука та визначено вплив його соціального походження
на формування ідей та бачення українського націоналізму. Так, завдяки своєму
селянському походженню, В. Кук приділяв особливе місце таким питанням, як
земельна власність, форми господарювання на селі, зокрема, у 1952 р. закінчив
свою ґрунтовну працю із критики радянської колгоспної системи – «Колгоспне
рабство».
У дисертації вивчено риси характеру та психотип В. Кука. Прослідковано
зміни в його підпільній праці від вступу в ОУН як рядового члена первинної 5

ланки молодіжного крила (у 1929 р.), до перетворення на одного із лідерів
українського визвольного руху (у 1940 р.). За десять років, від 1929 р., В. Кук
пройшов складну трансформацію. За цей час він здобув досвід організаційної,
кур’єрської, пропагандистської, вишкільно-педагогічної роботи, диверсійної
діяльності, й, що найважливіше, набув навиків конспірації. Двічі потрапляючи
в польську тюрму, він, після справи Ясінських і страти польською владою його
молодшого брата Ілярія, переходить на нелегальне становище і йде в підпілля, в
якому, борючись за державну незалежність України проти польського,
угорського, німецького та радянського режимів, перебуватиме 17 років – з
травня 1937 р. по травень 1954 р.
Значна частина дисертаційного дослідження присвячена вивченню
заходів ОУН під керівництвом В. Кука спрямованих на збереження
організованого підпілля українського визвольного руху за «залізною завісою».
В цьому контексті було проаналізовано зміну тактики діяльності ОУН на
початку 1950-х рр. та спроби її керівництва відновити нелегальні лінії зв’язку зі
своїми закордонними центрами на Заході. Також фокусується увага на
намаганнях ОУН налагодити тісну співпрацю із розвідками США і Великої
Британії, що в умовах загострення Холодної війни та початку появи на карті
світу «гарячих точок», зокрема в Кореї, виводило протистояння Заходу і СРСР
на вищий рівень і підживлювало сподівання українських націоналістів на
ймовірний початок третьої світової війни, яка, за розрахунками ОУН, мала б
закінчитися поразкою СРСР та відновленням незалежності України.
Завдяки проведеному дослідженню було вперше введено до наукового
обігу низку раніше неопрацьованих і неопублікованих архівних матеріалів з
біографії останнього керівника підпілля ОУН в Україні. Насамперед мова йде
про джерела із приватного архіву В. Кука, який зберігається в Архіві Центру
дослідження визвольного руху (АЦДВР). Також цінними є архівні матеріали,
що перебувають на зберіганні у Державному архіві Львівської області (ДАЛО)
та Галузевому державному архіві Міністерства внутрішніх справ України у
Львівській області (ГДА МВС у Львівській області), це, зокрема, польські 6

кримінальні справи на В. Кука і членів його сім’ї та низка інших
репрезентативних документів, які розкривають різні сторони його складної
біографії. Разом із документами Галузевого державного архіву Служби безпеки
України (ГДА СБУ) вони формують основний масив неопублікованих джерел із
історії життя та військово-політичної діяльності В. Кука.
Наукова новизна дисертації полягає у дослідженні актуальної для
української історичної науки теми, яка впродовж тривалого часу не була
предметом окремого вивчення в обсягах синтетичної дисертаційної роботи.
Було вперше: ґрунтовно досліджено історіографію та джерельну базу
дисертаційної роботи; розкрито історію родини Куків та її вплив на
становлення особистості й характеру В. Кука; проаналізовано умови та
фактори, що впливали на формування світогляду В. Кука; опрацьовано тему
кур’єрської роботи В. Кука на Волині та його внесок у подолання ОУН
«Сокальського кордону»; з’ясовано обставини, передумови і причини загибелі
членів родини Ясінських; вивчено питання організаційної праці В. Кука в
Кракові та підпільної роботи на Закарпатті; визначено роль і місце В. Кука в
історії бою під Гурбами у квітні 1944 р.
Отримали подальший розвиток: вивчення важливих деталей діяльності
В. Кука у підпіллі ОУН у 1930-х рр.; дослідження його роботи на посаді
керівника мережі ОУН(б) в Дніпропетровську; аналіз військово-політичної
активності В. Кука, як Голови Проводу ОУН та Головного командира УПА в
напрямку збереження структур українського визвольного руху в СРСР;
вивчення спроб радянських спецслужб ліквідувати чи взяти в полон В. Кука.
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому,
що його матеріали, положення і висновки можна використовувати для
підготовки як окремих праць із історії діяльності Організації українських
націоналістів, Української повстанської армії та Української Головної
Визвольної Ради, так і для написання узагальнених робіт із новітньої історії
України й складання тематичних спецкурсів з історії діяльності українського
визвольного руху, специфіки функціонування підпілля, військової історії для
вищих навчальних закладів. Окремі результати дослідження можна
використати для написання курсів історії з розшукової, агентурної, оперативної
роботи, розвідки, контррозвідки спеціальних служб та підпільно-партизанської
боротьби для спеціальних вищих навчальних закладів України.
Ключові слова: Василь Кук, УПА, ОУН, український визвольний рух,
Друга світова війна, Холодна війна.