Українська сільськогосподарська кооперація «Добробут»: створення та виробничо-торговельна діяльність (1924 – 1929 рр.)

Волошин І. В. Українська сільськогосподарська кооперація
«Добробут»: створення та виробничо-торговельна діяльність
(1924 – 1929 рр.) – кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
історичних наук зі спеціальності 07.00.01 – історія України. –
Черкаський державний технологічний університет; – Державний
вищий навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький державний
педагогічний університет імені Григорія Сковороди». – Переяслав-
Хмельницький, 2019.

У дисертації шляхом комплексного аналізу історичних
джерел, а також здобутків історіографії з’ясовано характер
діяльності, основні цілі та конкретні заходи, здійснювані
Всеукраїнською спілкою м’ясної і молочної кооперації
«Добробут» в умовах нової економічної політики.
Об’єктом дослідження є спеціалізовані сільськогосподарські
кооперативні товариства та союзи в Україні (1924 – 1929 рр.).
Предметом дослідження виступає процес створення та
організаційно-виробнича діяльність спеціалізованої м’ясо-
молочної кооперації «Добробут в умовах нової економічної
політики.
Методологія дослідження спирається на загальнонаукові,
філософські, історичні, економічні та статистичні принципи і
підходи.
В дисертації було використано такі загальнофілософські
методи, як діалектичний, аналітичний, інтуїтивний,
феноменологічний. 3

При написанні дисертаційного дослідження автор
послуговувався загальнонауковими методами дедукції та індукції,
принципами науковості, історизму, всебічності, системності та
об’єктивності, які перебувають у нерозривній діалектичній
взаємодії. Застосування цього інструментарію у процесі написання
роботи допомогло у визначенні найбільш оптимальних
методологічних засад.
При розкритті теми для повноти і достовірності при
вирішенні поставлених завдань ми застосовували порівняльний і
проблемно-тематичний аналізи джерельної бази історіографії, що
дало можливість визначити внутрішні закономірності та
діалектику їх розвитку в світлі кількісно-якісних змін.
Одним із стрижневих методів при написанні дисертації був,
насамперед, порівняльно-історичний метод. За його допомогою
вдалося встановити конкретні пізнавальні цілі наукового пошуку,
які визначили коло джерел та особливості застосування
методології. Варто відмітити, що порівняльно-історичний метод є
універсальним інструментарієм історика, оскільки допомагає
встановити конкретно-історіографічний факт для подальшого
спрямування наукової роботи в потрібне русло.
Використання проблемно-хронологічного методу дало змогу
автору простежити особливості історіографічного процесу в
ретроспективній площині від 1920-х рр. до сучасності. Його
застосування стало важливим елементом при роботі з цілісними
блоками історіографічної літератури й допомогло при
синхронізації різносторонніх аспектів розкриття досліджуваної
проблематики.
Допоміжну функцію у дисертаційному дослідженні виконує
ретроспективний метод, використання якого дало можливість
абстрагуватись від сьогодення і заглибитись у атмосферу 1920-4

х рр. Було виділено найхарактерніші риси та закономірності змін у
аграрному секторі економіки України періоду нової економічної
політики, які безпосередньо та опосередковано впливали на
ступінь розвитку продуктивних сил сільського господарства УСРР.
Таким чином, у дисертаційній роботі використовуються як
власне історичні, так і загальнонаукові методи. Поєднання
зазначених вище методів та принципів історичного пізнання дало
змогу комплексно розкрити дослідницькі завдання, пролити світло
на важливі сторінки вітчизняної аграрної історії ХХ ст.
Отже, історичні методи та принципи в дисертаційній роботі
використовуються комплексно, у відповідності з поставленими
цілями та завданнями. Такий підхід пояснюється складністю
обраної теми та особливостями здійснення історіографічного
аналізу, який вимагає застосування серйозного методологічного
інструментарію в контексті синтезу і порівняння необхідних
пізнавальних технологій для здійснення конкретних наукових
висновків і узагальнень.
Теоретико-методологічна основа дисертації в кінцевому
підсумку сприяла об’єктивному висвітленню малодосліджених і
нерозкритих аспектів проблеми. На основі використання сучасної
методології та відходу від марксистської парадигми історичного
розвитку вдалося виокремити історіографічні надбання про
розвиток продуктивних сил українського села доби непу, показати
глибинну різнобічність та суперечливість поглядів щодо цієї
проблематики у працях різних історіографічних періодів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що
вперше: показано й доведено значну організаційну й
інноваційну роль Всеукраїнської спілки скотарської і молочної
кооперації «Добробут» у розвитку українського тваринництва в
роки нової економічної політики; висвітлено діяльність спілки 5

«Добробут» з розбудови мережі м’ясо-молочних кооперативних
товариств та їх союзів;
доповнено й уточнено: раніше отримані відомості щодо участі
спілки «Добробут» в експорті тваринницької продукції; важливу
роль «Добробуту» у підвищенні культури селянського
тваринництва та товарності селянських господарств;
набуло подальшого розвитку: дослідження історії вітчизняного
тваринництва у роки нової економічної політики; узагальнення
становища тваринницької галузі на середину 1920 -х рр. і
розкриття поглядів сучасників на шляхи підвищення її товарності.
Практичне значення отриманих результатів дисертаційної
праці полягає в тому, що фактологічний матеріал, основні
положення, висновки і узагальнення, що містяться у дослідженні,
значно розширюють нинішні наукові знання з аграрної історії
України 1920-х рр. Результати роботи можна залучити до
написання спеціальних і узагальнювальних наукових праць з
історії нової економічної політики в Україні, історії
сільськогосподарського виробництва та аграрної історії взагалі, а
також для розробки конкретних проблем соціально-економічного
характеру. Здобуті висновки та фактичні матеріали стануть у
нагоді при підготовці спеціальних лекційних курсів для студентів,
які навчаються на факультетах історичного, економічного та
сільськогосподарського профілів.
Висновки дослідження можуть бути використані при
укладанні урядових програм національного та регіонального рівнів
з питань аграрної та фінансової політики.
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, її зв’язок із
науковими темами і програмами, визначено мету і головні
дослідницькі завдання, окреслено об’єкт і предмет наукового
пошуку, доведено наукову новизну та практичну цінність 6

дисертації, показано апробацію результатів дослідження, а також
подано інформацію про структуру та обсяг роботи.
Розділ перший «Історіографія, джерельна база та
методологічні засади дослідження» стосується оцінок стану
висвітлення та рівня наукового аналізу проблеми. Показано
ступінь її археографічного опрацювання, перспективи пошуку
прогалин та подальшого вивчення. Встановлено рівень
достовірності та репрезентативності джерельної бази,
охарактеризовано науковий інструментарій дослідження;
сформовано цілісний та різноплановий комплекс джерел,
проведено їх класифікацію, здійснено джерелознавчу
характеристику.
Аналіз історіографії теми засвідчив наявність масиву
спеціальних публікацій, серед яких виділяються дві великі групи –
радянська та сучасна вітчизняна історіографії, а також осібними
групами постають діаспорна історіографія 1920-х – 1980-х рр. та
сучасна зарубіжна історіографія теми. У свою чергу, першу
(радянську) групу можна поділити на кілька етапів: 1920-х рр.,
1930 х – першої половини 1950-х рр., другої половини 1950-х –
середини 1960-х рр., другої половини 1960-х – середини 1980-х
рр., середини 1980-х – початку 1990-х рр
Під час роботою над темою дослідження було залучено і
використано значну кількість історичних джерел, відмінних за
видовим характером, місцем і часом походження, інформативними
можливостями, ступенем об’єктивності, місцем зберігання тощо.
У зв’язку з цим, джерельну базу дисертації можна поділити
на такі групи: 1) опубліковані офіційні партійні документи, які
визначали стратегію розвитку і наскрізні лінії у сфері сільського
господарства та, зокрема, скотарства доби нової економічної
політики; 2) нормативно-правові акти СРСР та УСРР різного 7

рівня, що становили законодавчу базу для державного
регулювання тваринницького сектору та впливу на діяльність
селянських господарств; 3) матеріали діловодства партійних
органів, державних установ та громадських об’єдна нь (серед їх
числа окремо слід виділити масив документів, пов’язаний із
функціонуванням товариства «Добробут»); 4) статистичні
матеріали щодо кількісно-якісних показників розвитку сільського
господарства взагалі та м’ясо-молочної галузі зокрема;
5) публікації в періодичних виданнях 1920-х рр. з різних аспектів
організаційної та виробничої діяльності підприємств-партнерів
Всеукраїнського товариства м’ясо-молочної кооперації
«Добробут».
У другому розділі «Соціально-економічні чинники створення
мережі спеціалізованої кооперації «Добробут» узагальнено
матеріали, що характеризують динаміку забезпеченості селянських
господарств худобою. Слід зазначити, що вона, на нашу думку, є
чи не найяскравішим узагальнюючим показником стану всіх сторін
селянського господарства. Фактично ступінь забезпечення
селянського господарства тягловою силою синтетично відображав
такі його суттєві сторони, як забезпеченість землею, робочою
силою та інтенсивність їх використання, наявність грошових
запасів; він же характеризує виробничу і торгівельну активність,
здатність до забезпечення загальних економічних і соціальних
потреб господарства і двору.
Виходячи з цього, потрібно особливо підкреслити той
величезний негативний вплив власне позаекономічного фактору, –
жорстокої посухи 1921 р. на загальний стан сільського
господарства країни, результатуючою якого і була забезпеченість
селянських господарств тягловою силою. Порівняння даних за
1916, 1917, 1921 та 1923 роки переконливо свідчить, що 8

негативний вплив посухи 1921 р. на основу основ селянського
господарства, вдаючись до сучасного технологічного терміну, його
енергонасиченість, перевершив, здавалось би, неперевершене –
прямі витрати селянством кінського поголів’я внаслідок
всеосяжних довготривалих бойових дій громадянської та світової
воєн, інтервенції, численних військових реквізицій.
У третьому розділі «Організаційний та соціально-
економічний розвиток тваринницької кооперації України»
показано роль Всеукраїнської спілки м’ясної і молочної кооперації
«Добробут» у розгортанні широкої та багатосторонньої роботи
щодо інтенсифікації м’ясо-молочної галузі, в основу якої було
покладено принцип добровільного залучення до процесу всіх
бажаючих селянських господарств. Організаційно-господарські
заходи, ініційовані «Добробутом», передбачали: організацію
виробництва та постачання концентрованих кормів, контрактацію
бугаїв, корів і свиней, закупівлю за кордоном високопорідних
плідників, пряме кредитування селянських господарств, у т. ч. в
товарній формі – у вигляді молодняка худоби.
Іншим напрямом підвищення культури ведення скотарства
селянами стало контрольно-асистентське обслуговування, облік і
ведення продуктивних якостей потомства наявних плідників,
організація виставок-конкурсів, курси годування і облаштування
тваринницьких дворів і кооперативних приміщень, силосних ям
тощо, конкурси на чистоту молока, республіканські та місцеві
конкурси майстрів масло- і сировиробництва.
Широкого розмаху набула освітня діяльність «Добробуту». З
цією метою організовувалися численні курси і школи для
господарів дворів, курси контроль-асистентів, з’їзди по
тваринництву, публікація інструкцій, плакатів, брошур тощо.
У рамках четвертого розділу «Роль спеціалізованої
тваринницької / м’ясо-молочної кооперації у підвищенні
заможності українського селянства» показано, як саме була
продумана і реалізовувалася стратегія українського
сільськогосподарського експорту, численні технічні нововведення,
будівництво сучасних підприємств для переробки м’яса та молока,
їх забезпечення більш потужними холодильниками. Обсяг
переробленої експортної продукції постійно збільшувався завдяки
зменшенню частки вивозу живих свиней та великої рогатої худоби.
Це, таким чином, при тій самій кількості сировини, завдяки її
вдосконаленій переробці, вело до збільшення
зовнішньоторговельних прибутків країни. Експортна діяльність
сільськогосподарської кооперації ніяким чином не шкодила
економічним інтересам селянства. Навпаки, будучи організованою
виключно на ринкових засадах, вона гарантувала всім її учасникам
за рахунок реалізації продукції по високих закордонних цінах
значно більші грошові надходження.
Незважаючи на всі господарсько-економічні й суспільно-
політичні труднощі, які доводилось долати українській
сільськогосподарській кооперації на шляху її розбудови,
кооперативний експорт продукції скотарства розвивався дуже
швидко. Експорт продукції тваринництва став важливим джерелом
фінансування розвитку промисловості.
Ключові слова: нова економічна політика, експорт,
інтенсифікація сільського господарства, м’ясо-молочна галузь,
селянське господарство, сільськогосподарська мережа
«Добробут», скотарство, спілка.