Фінансова діяльність сільськогосподарської кооперації Української СРР в умовах соціально-економічних трансформацій (1921 – 1929 рр.)

Тренкін Ю. В. Фінансова діяльність сільськогосподарської кооперації
Української СРР в умовах соціально-економічних трансформацій (1921 –
1929 рр.) – кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі
спеціальності 07.00.01 – історія України. – Державний вищий навчальний
заклад «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені
Григорія Сковороди». – Переяслав-Хмельницький, 2018.

Дисертація присвячена комплексному узагальнюючому аналізу
механізму впровадження основних аспектів фінансової діяльності
української сільськогосподарської кооперації доби нової економічної
політики та їх впливу на підвищення продуктивності і товарності селянських
господарств. Актуалізовано увагу на тому, що досвід організаційної
розбудови та фінансово-кредитної діяльності, мережа якої стала стрижнем
вітчизняної сільськогосподарської кооперативної системи доби непу, був
унікальним, тому що організація системи фінансових відносин між
кооперацією, державою і селянином надала широкі можливості селянину для
прояву його індивідуальної господарської самостійності та економічної
ініціативи.
У першому розділі на основі комплексного узагальнюючого вивчення
історичних джерел, історіографічних надбань, сучасного методологічного
інструментарію проаналізовано механізми впровадження основних аспектів
фінансової діяльності сільськогосподарської кооперації доби непу та їх вплив
на підвищення продуктивності і товарності селянських господарств.
Досліджено значний масив наукової літератури, що дало можливість
здійснити спробу систематизації в єдине ціле сукупності історичних праць, в
яких відображено погляди на основні аспекти кооперативного руху в
українському селі 1920-х рр.; на основі як опублікованих, так і вперше 3
введених у науковий обіг матеріалів та документів істотно доповнено знання
про характер та сутність організаційно-господарської та фінансово-кредитної
роботи кооперації.
Аналіз стану наукового вивчення досліджуваної проблематики
свідчить, що історіографічна база щодо висвітлення питань, пов’язаних із
багатопрофільністю діяльності сільськогосподарської кооперації в роки непу,
є цілком достатньою, характеризується адекватністю, якісними змінами в
концепціях наукових обґрунтувань механізму впливу сільськогосподарської
кооперації на всі сторони життя непівського села. Робиться акцент на тому,
що комплексна оцінка фінансової діяльності сільськогосподарської
кооперації 1920-х років в Україні ще не стала предметом спеціального
узагальнюючого дослідження. Джерельна база з проблематики, яка є
об’єктом даного дослідження, достатньо репрезентативна і сприяє повному і
достовірному розкриттю змісту дисертаційної роботи.
У другому розділі дисертації відображено суспільно-політичні та
господарсько-економічні чинники функціонування вітчизняної
сільськогосподарської кооперації в роки непу. З’ясовано причини
виникнення та закономірності розвитку і функціонування кредитної
кооперації. Доведено, що кредитна кооперація мала значний економічний
потенціал для подальшого потужного розвитку. Проте втручання держави в
організацію її діяльності, адміністративно-командний тиск та курс радянської
держави на суцільну колективізацію, яка не передбачала ніякої свободи
економічних дій, призвели до знищення кредитної кооперації. Досліджено
місце в кооперативній системі сільськогосподарського кредитного
товариства, яке визначалось тим важливим об’ємом завдань, які на нього
покладались: задоволення потреби в кредиті всіх членів товариства;
постачання засобів виробництва (сільськогосподарського інвентарю та
машин, насіння, будівельних матеріалів); організація збуту продуктів
виробництва членів товариства тощо. 4
Висвітлено роль і значення кооперативного сільськогосподарського
кредиту, визначено тенденції розвитку кредитних товариств в Україні в
умовах непу. Охарактеризовано сільськогосподарський кредит як важливий
чинник економічного розвитку селянських господарств, прослідковано
діяльність системи сільськогосподарського кредиту, яка мала вагоме
значення для економічного і соціального розвитку села. Обґрунтовано
доцільність створення спеціальної системи сільськогосподарського кредиту,
який концентрував як державні, так і селянські кошти. Проаналізовано
соціальний склад учасників сільськогосподарської кооперації, використано
як економічний характер вивчення соціального складу учасників
сільськогосподарської кооперації та поділ соціальних груп селян на
незаможні, середняцькі та заможні, так і політичний характер вивчення
соціальних груп, аналіз якого чітко продемонстрував активну політику
комуністичної партії щодо заохочення найбідніших соціально-економічних
груп селян до кооперування.
У третьому розділі відображено основні аспекти господарської діяльності
української сільськогосподарської кооперації, визначено найефективніші
форми і методи господарської діяльності вітчизняної кооперативної системи.
Зокрема, закцентовано увагу на всебічному розширенні видів і напрямів
господарської діяльності, збуто-постачальної, торговельно-посередницької
роботи кооперативної системи, що забезпечувало селянським господарствам
постійний ринок збуту їх продукції, індивідуальна реалізація якої або мала
певні труднощі, або й була практично неможливою. Зроблено висновок
відносно того, що збуто-постачальна робота кооперативної системи сприяла
піднесенню на вищий щабель розвитку продуктивних сил сільського
господарства, адже кооперація займалася не лише організацією виробництва
продукції в селянських господарствах, а й приділяла значну увагу її
ринковому збуту.
З’ясовано роль спеціальної сільськогосподарської кооперації в
збільшенні виробництва сільськогосподарської продукції, підвищенні 5
продуктивності селянської праці та товарності індивідуального селянського
господарства, поліпшенні постачання продовольством промислових центрів,
забезпеченні стабільності сировинної бази переробної промисловості.
Вивчено необхідність застосування контрактаційних методів
господарювання для реконструкції та ефективного розвитку
сільськогосподарського виробництва, оскільки контрактація сприяла
зростанню економічної зацікавленості селян у розвитку продуктивності
власних господарств, активізувала їхню підприємницьку діяльність.
Зроблено узагальнення стосовно важливості впливу системи
сільськогосподарської кооперації на процеси виробничого розвитку
сільського господарства внаслідок проведення фінансових, збуто-
постачальницьких та виробничих операцій в рамках кооперативних структур.
У четвертому розділі прослідковано організаційно-фінансові форми
діяльності кооперативної системи щодо підвищення продуктивності
сільськогосподарського виробництва, показано роль сільськогосподарської
кооперації у забезпеченні селянських господарств основними засобами
виробництва. Зокрема, вивчено питання реалізації товариствами
сільськогосподарської кооперації заходів щодо забезпечення селянських
господарств сільськогосподарськими машинами. Доведено, що протягом
1920-х рр. сільськогосподарська кооперація напрацювала широкий спектр
форм і методів роботи щодо забезпечення селянських господарств
сільськогосподарськими машинами. Машинопостачання і
машинообслуговування стали тією дієвою силою, яка давала можливість
селянським господарствам вчасно й ефективно проводити польові роботи і,
відповідно, збільшувати загальні обсяги вирощуваної ними
сільськогосподарської продукції.
Значна увага приділена аналізу фінансового забезпечення
агрокультурних заходів української сільськогосподарської кооперації, що
дало можливість зробити висновки відносно того, що дієвим шляхам
відчутного економічного зростання, значної інтенсифікації сільського 6
господарства було підвищення агровиробничого і агрокультурного рівня
сільськогосподарського виробництва загалом і селянських господарств
зокрема, тому вирішення завдань фінансового забезпечення агрокультурних
заходів сільськогосподарської кооперації набувало актуального значення.
Структуровано значний фактичний матеріал відносно поширення серед
сільського населення агрономічних знань, система яких включала
проведення різнопрофільних сільськогосподарських курсів, екскурсій,
виставок, конкурсів, організацію показових ділянок, фінансувалось видання
науково-популярної літератури тощо. Зазначено, що за тих фінансових
можливостей, що їх мала сільськогосподарська кредитна кооперація, на
культурно-освітню роботу уваги зверталось недостатньо. Проте навіть той
об’єм роботи, що був зроблений у 1920-х рр., сприяв як зростанню
агрономічної освіченості пересічного селянина-господаря, так і підвищенню
рівня професіоналізму і кваліфікації спеціалістів кооперативної системи, що
в сукупності сприяло переходу сільськогосподарського виробництва на
більш інтенсивний та передовий шлях розвитку.
Загалом напрацьовані теоретичні положення, висновки й узагальнення,
які містяться в роботі, суттєво розширюють сучасні знання з історії
кооперативного руху в роки непу. Всебічне, об’єктивне вивчення історичного
досвіду дасть можливість подальшої розбудови вітчизняного сільського
господарства, створення більш ефективного, конкурентоздатного механізму
функціонування сільськогосподарського виробництва в сучасному світовому
економічному просторі Результати дослідження можуть бути використані
для написання комплексних праць з історії України та історії українського
селянства, при підготовці спеціальних лекційних курсів з аграрної історії, а
також можуть бути корисними при розробці конкретних проблем
реформування соціально-економічних відносин в аграрному секторі
народного господарства України.
Ключові слова: сільськогосподарська кооперація,
сільськогосподарський кредит, кредитне товариство, Український 7
сільськогосподарський банк, ефективність кредиту, збут, постачання,
економічні потреби, товарний обіг, селянське господарство, соціально-
економічна група, українське селянство, незаможне господарство,
середняцьке господарство, заможне господарство, агрокультурні заходи.