Створення та розвиток синдикатів у промисловості Російської імперії наприкінці XIX – на початку XX ст.

Забудкова О. А. Створення та розвиток синдикатів у промисловості
Російської імперії наприкінці XIX – на початку XX ст. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
за спеціальністю 07.00.02 – Всесвітня історія. – ДЗ „Луганський національний
університет імені Тараса Шевченкаˮ. – Старобільськ, 2018.
Дисертацію присвячено комплексному вивченню процесу створення
та діяльності синдикатів у промисловості Російської імперії наприкінці XIX – на
початку XX ст.
З’ясовано, що, незважаючи на значний масив наукової літератури з історії
промисловості Російської імперії, синдикати як окрема форма монополій не були
предметом окремого дослідження. При цьому саме вони були найстійкішими
монополістичними союзами, що змогли найкраще пристосуватися до реалій
економічного життя імперії.
У межах дослідження проаналізовано передумови, основні етапи створення
та діяльності синдикатів, розглянуто їхню організаційну структуру й основні
напрями діяльності. Крім того, на основі значного масиву джерел прослідковано
зміни політики уряду Російської імперії щодо монополізації промисловості,
а також ставлення до неї широких громадських кіл.
Установлено, що економічні умови кінця XIX – початку XX ст. сприяли
монополізації промисловості. Захищеність внутрішнього ринку за допомогою
високих мит, державна підтримка промислових підприємств, залучення іноземних
інвестицій, зростання концентрації виробництва та капіталу спричинили появу
наприкінці XIX ст. перших монополій у формі картелів. Унаслідок економічної
кризи 1900–1903 рр. цей процес прискорюється й основною формою монополій
стають синдикати. Напередодні та протягом Першої світової війни посилюються
також тенденції до трестування промисловості, однак саме синдикати
залишаються найміцнішими монополіями. Вивчено організаційну структуру синдикату, проаналізовано контрагентські
договори найбільших союзів цієї форми. З’ясовано, що задля легальної діяльності
в умовах фактичної заборони подібних союзів законодавством Російської імперії
було обрано форму торговельного акціонерного товариства. Внутрішня будова
синдикату забезпечувала його ефективну діяльність, спрямовану на концентрацію
збуту в руках спільної продажної контори.
Розглянуто основні напрямки діяльності синдикатів – на збереження
й посилення чинних угод, боротьбу з конкурентами та отримання максимальних
прибутків для контрагентів від споживачів. Зроблено висновок, що заснування
й діяльність синдикатів не призводили до ліквідації конкуренції ані в галузі, ані
всередині союзів.
У ході дослідження встановлено, що урядова політика щодо монополій була
непослідовною, однак ураховувала передусім інтереси держави,
а не промисловців. Украй негативним було ставлення до синдикатів широких
верств населення, зокрема земства провели кілька антисиндикатських кампаній
напередодні Першої світової війни.
Відзначено несуттєвий вплив синдикатів на економіку країни,
їх нечисленність, поширеність переважно в галузях важкої промисловості.
Зроблено висновок про непослідовність та обмеженість модернізаційних процесів
у Російській імперії, проявом чого стала слабкість тут монополістичного капіталу.
Перспективним напрямком дослідження теми визнано подальше
фактологічне наповнення історії відомих синдикатів та виявлення нових
монополістичних угод, вивчення впливу угод цієї форми на сільське господарство
й торгівлю, їхні відносини з міжнародними та інтернаціональними монополіями.
Ключові слова: синдикат, монополізація, промисловість, Російська імперія,
економіка, господарство, влада, суспільство.