Аграрне питання та земельні реформи в Україні доби Визвольних змагань (1917 – 1921 рр.): Історіографія

Житков О. А. Аграрне питання та земельні реформи в Україні доби Визвольних змагань (1917 – 1921 рр.) : Історіографія. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за
спеціальністю 07.00.06 – “Історіографія, джерелознавство та спеціальні
історичні дисципліни” – Київський національний університет імені Тараса
Шевченка. – Київ, 2018.
Актуальність дослідження зумовлена важливим значенням аграрно-
селянського дискурсу в концептуальній історії Української революції.
Звернення дисертанта до комплексного аналізу історичного наративу
земельних відносин уможливлює повноцінне відтворення академічних зв’язків
наукових шкіл, багаторічних дискусій поколінь науковців, всебічне висвітлення
вітчизняної історіографії аграрної історії та історії селянства ХХ століття.
Непересічне значення в контексті формування ідеології економічного
розвитку сучасної України має ретроспективне вивчення соціального чинника
урядових реформ Центральної ради, Української Держави, УНР Директорії та
ЗУНР–ЗОУНР, яким відводиться пріоритетне місце в гуманітарних науках:
філософії, соціології, історії, політології, правознавстві, соціальній економіці.
Наукова новизна дисертації зумовлена відсутністю у вітчизняній
історіографії спеціальних узагальнюючих праць з означеної тематики у
вказаних хронологічних межах. У дисертаційному дослідженні вперше :
виконано комплексний аналіз історіографічних джерел, присвячених історії
земельних реформ Центральної ради, Української Держави, Директорії, ЗУНР–
ЗОУНР, аграрної політики Тимчасового уряду, радянської Росії, адміністрацій
та командування Збройних сил Півдня Росії, очолюваних А. Денікіним й
П. Врангелем; побудовано авторську модель вивчення історіографічних
процесів та історіографічних фактів, які репрезентують сучасний дискурс
аграрно-селянської проблеми в українській та зарубіжній гуманітарній науці;
введено до наукового обігу маловідомі історіографічні джерела відповідно до 3

напрямків розвитку концептуальних основ дисертаційного дослідження історії
реформування аграрних відносин у роки Української революції; досліджено
основні критерії оцінювання характеру і форм участі українського селянства в
антиурядових протестах від локальних виступів до збройної боротьби у складі
військових формувань армії УНР; охарактеризовано актуальні проблеми
розвитку знань з історії радянського земельного права, відзначено
упередженість радянських науковців щодо правомірності застосування законів
РФСРР на території УНР, яка була окупована гібридними збройними
підрозділами більшовицької Росії; виявлено відповідність основних статей і
положень «Тимчасового Земельного закону» нормативно-правовій базі
аграрного законодавства Центральної ради, змісту внутрішньої політики
українських національних урядів доби 1917–1918 рр.; здійснено експертизу
достовірності історичних фактів, статей національного законодавства
використаних у наукових дослідженнях, змісту оригінальних архівних
документів, юридичній базі даних зібрань законів і розпоряджень українських
урядів; персоніфіковано внесок вітчизняних науково-дослідницьких шкіл,
українських та зарубіжних учених-аграрників у розвиток концепції вітчизняної
аграрної історії; охарактеризовано методологічні принципи формування
контенту академічних видань документів та матеріалів, бібліографічних
покажчиків, які містять джерела, що стосуються тематики дисертаційної
роботи.
Удосконалено : методику дослідження історіографічних процесів у
контексті розробки концепції аграрної історії та вітчизняного селянознавства
досліджуваного періоду; історіографічну періодизацію вивчення аграрних
реформ доби Центральної ради, Української Держави, УНР Директорії та
ЗУНР–ЗОУНР; методи аналізу чисельності та класифікації аграрних виступів
українського селянства в період 1917–1918 років у регіональному та
всеукраїнському вимірах.
Набули подальшого розвитку : теоретико-методологічні проблеми
комплексного історіографічного дослідження аграрної історії України кінця 4

ХIХ – перших десятиліть ХХ століття; історіографічна складова вивчення
аграрної колоніальної політики російського Тимчасового уряду, урядів РФСРР
в українських етнічних землях; історіографічні дослідження аграрних
перетворень урядів А. Денікіна й П. Врангеля в підконтрольних їм територіях
Криму та Правобережної України; вивчення досвіду та уроків здійснення
аграрних реформ національними урядами доби Визвольних змагань у ракурсі
інтеграції економіки України у світовий економічний простір.
Практичне значення дисертації визначається можливістю використання
її результатів для наукової розробки комплексних праць з вітчизняної аграрної
історії та історії українського селянства доби Визвольних змагань. Матеріали
дослідження, положення та висновки дисертації доцільно використати при
підготовці нормативних курсів та спеціальних курсів з історії та історіографії
історії України, а також економічної історії України першої чверті ХХ століття.
Репрезентативність та достовірність результатів, здобутих пошукувачем,
забезпечується використанням філософських, загальнонаукових та спеціально-
історичних (типологічний, системний, реконструктивний, генетичний,
порівняльний) методів пізнання об’єкта і предмета історіографічного
дослідження земельних відносин, аграрних реформ українських урядів доби
Визвольних змагань 1917 – 1921 років, здійснення військово-комуністичних
проектів РКП(б)–КП(б)У, політики Тимчасового уряду та урядів А. Денікіна і
П. Врангеля в окупованих землях Української Народної Республіки.
Автором дисертації запропоновано історіографічну модель дослідження
аграрних відносин, яка передбачає деконструкцію радянської історичної схеми
переростання демократичної Лютневої революції 1917 року у громадянську
війну в Україні, відмову від панівної в історіографії УРСР міфологеми союзу
робітничого класу й селянства, боротьби селянських мас проти “буржуазних
урядів” УЦР, Гетьманату П. Скоропадського та Директорії УНР і ЗУНР.
У праці комплексно досліджено ідейні витоки і науково-теоретичні
проблеми формування національної концепції аграрної історії та вітчизняного
селянознавства; обґрунтовано принципи наукової класифікації джерельного 5

комплексу; з’ясовано методологічні засади і методичні принципи
міждисциплінарного аналізу та синтезу аграрно-селянської проблематики;
соціоментальної історії українського селянства, чисельних методів дослідження
аграрних відносин в українських етнічних землях у рамках хронології
історичного періоду, визначеного в дисертаційній роботі.
Вивчено вузлові аспекти формування джерельної бази проблеми,
здійснено аналіз тематичної і жанрової складової історіографії соціально-
економічної історії розвитку земельних відносин, реалізації аграрних реформ в
українських етнічних землях перших десятиліть двадцятого століття, зокрема,
Визвольних змагань, охарактеризовано внесок зарубіжних наукових шкіл у
дослідження аграрної історії України та вітчизняного селянознавства. Значну
увагу автором праці приділено вивченню історичного явища, відомого в
сучасній термінології проблеми як “велика селянська”, або “аграрна
революція”. Окреслено історико-правовий дискурс вивчення історії аграрних
реформ, земельного законодавства Української Центральної ради, Гетьманату
П. Скоропадського, Директорії УНР, ЗУНР, Західних областей УНР. Визначено
мотиви інтерпретацій у новітній історіографії постаті українського селянина як
стихійного бунтаря, типового представника соціальної верстви ХIХ ст., його
трансформації в праобраз рушійної сили Української революції 1917 – 1921 рр.
Автором дисертації комплексно розглянуто проблеми потрактування
політики Німеччини та Австро-Угорщини в Україні, змісту й завдань
військово-комуністичної доктрини РКП(б)–КП(б)У, проектів землеустрою
урядових установ Білого руху, адміністрацій та урядів А. Денікіна і
П. Врангеля, упроваджуваних в українському селі в 1918 – 1920 роках.
Визначено та обґрунтовано сучасне бачення теоретико-методологічних
аспектів дослідження історії антиколоніального руху, національно-визвольної
боротьби українського селянства проти радянського військово-комуністичного
режиму, поширення Москвою в окупованій території Української Народної
Республіки радянського аграрного законодавства, окремих законодавчих актів з
метою встановлення продовольчої диктатури, насадження колективізму. 6

Уточнено змістовну наповненість таких груп історичних та правових
(юридичних) понять та термінів (історизмів) як “земельне питання”, “селянське
питання”, “землеволодіння” “землекористування”, “землеустрій”
“землевпорядкування”, “соціалізація землі”, “муніципалізація землі”
“націоналізація землі”, “відрубник” та деякі інші.
Отримали нове семантично-функційне потрактування використані в
дисертаційному дослідженні терміни та поняття радянської історіографії, що
репрезентують історію аграрної політики РФСРР в окупованій частині України
доби воєнного комунізму: “майнова і соціальна диференціація”, “вивласнення”,
“розкуркулення”, “колгоспи і радгоспи”, а також “суцільна колективізація”,
“комуни”, “куркулі”, “комітети бідноти”, “комітети незаможників”,
“продовольчий податок”, “продзагони”, “політичний бандитизм” та деякі інші.
У дисертації розглянуто методологічні принципи дослідження теми
дисертації, визначено етапи й періоди історіографічного аналізу аграрних
відносин в українських землях модерного часу, а також земельних перетворень,
що здійснювалися в умовах Першої світової війни та Української революції.
На основі узагальнення значного теоретичного та конкретно-історичного
матеріалу автором дисертаційного дослідження виявлено аксіологічну та
визначено мотиваційну складові історіографічної моделі вивчення аграрних
реформ доби Визвольних змагань як основи аграрно-соціальних перетворень,
перебудови аграрного сектору економіки незалежної України ХХI століття.
За результатами комплексного аналізу здобутків вітчизняної та
зарубіжної історіографії автором дисертації обґрунтовано висновки щодо
републікації історіографічних раритетів та актуалізації проектів соціально-
економічних досліджень змісту й характеру колоніальної політики радянської
Росії (РФСРР) в окупованих землях УНР, започаткованих у працях
представників української наукової та політичної діаспори повоєнного часу.
Загалом, системний аналіз значного дослідницького матеріалу
уможливлює цілісне осмислення соціально-економічної історії України,
обґрунтування нових ідей та рекомендацій щодо вдосконалення національного 7

законодавства у сфері регулювання земельних відносин в Україні.
Ключові слова: соціальна історія, історіографія, історичний наратив,
історіографічний аналіз, земельні відносини, аграрні реформи, аграрне
законодавство, Українська революція, Центральна рада, Українська Держава,
УНР, колоніальна політика, Тимчасовий уряд, Білий рух, КП(б)У, Раднарком.