Поховальний обряд населення Східнокарпатського регіону в ранньоримський час

Слободян Т.І. Поховальний обряд населення Східнокарпатського регіону
в ранньоримський час.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.04 – археологія. – Інститут археології
НАН України. – Київ, 2018.
Дисертація присвячена висвітленню етнокультурної ситуації на теренах
Східнокарпатського регіону в ранноримський час через призму вивчення
поховальної обрядовості. Аналіз поховальних пам’яток цього часу вказує на
присутність в даному регіоні гетерогенних етнічних груп, що загалом
представляють липицьку, окремі групи дакійської (Закарпаття) та пшеворської
людностей. Липицька культура є одним із найбільших культурних явищ в регіоні за
ранньоримського часу. Не викликає сумнівів той факт, що основними носіями
культури були даки. Проте відкритим залишається питання, чи тільки на основі
дакійського компоненту була сформована липицька культура, в подальшому
зазнавши впливу найближчих сусідів – представників пшеворського та сарматського
населення, чи ж її становлення відбувалось на багатокомпонентній основі, де
дакійський і пшеворський компоненти стали основними етнічними маркерами у її
ґенезі.
Актуальність теми зумовлена необхідністю вивчення поховальних пам’яток з
метою комплексного аналізу поховань, в тому числі із залученням антропологічних
даних, встановлення основних етнічних компонентів у формуванні липицької
культури та їх кореляція із синхронними комплексами суміжних регіонів,
типологічного аналізу археологічного матеріалу, визначення хронології комплексів
та основних хронологічних індикаторів для Східнокарпатського регіону,
розроблення та адаптації методики антропологічного аналізу тілопальних поховань.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що: вперше комплексно
проаналізовано поховальні пам’ятки ранньоримського часу Східнокарпатського
регіону, в тому числі, із залученням антропологічних даних; визначено характерні
риси та особливості поховального обряду для даного регіону; проведено 3

порівняльний аналіз даних пам’яток із синхронними комплексами суміжних
регіонів, визначено їх місце і роль в межах етнокультурної ситуації в Карпатському
регіоні загалом; проаналізовано основні категорії поховального інвентарю,
проведено його типологічний, порівняльний та хронологічний аналіз; розроблено
типологію дакійського посуду у липицькій культурі; визначено хронологічні
індикатори для ранньоримського часу зазначеного регіону; розглянуто проблему
компонентності у формуванні липицької культури; розроблено антропологічний
бланк для опрацювання кісткового матеріалу з тілопальних поховань, адаптовано
методику відкриття та фіксації тілопальних поховань в польових умовах.
Отримані результати мають важливе практичне значення, яке полягає у
використанні її висновків у відтворенні етнокультурної ситуації в
Східнокарпатському регіоні у ранньоримський час. Матеріали дослідження можуть
бути основою для подальших розробок різних аспектів липицької та пшеворської
культур, зокрема їх хронології, походження, етнокультурного розвитку.
Джерельну базу складають матеріали досліджень з 12 поховальних пам’яток
ранньоримського часу Східнокарпатського регіону. В роботі використано матеріали
із 185 поховань, типологічно визначено 167 одиниць посуду та 302 одиниці
поховального інвентарю. Для порівняння залучені матеріали з 55 поховальних
синхронних пам’яток з територій Румунії, Молдови, Чехії, Словаччини та Польщі.
Аналіз поховальних комплексів ранньоримського часу дає підстави вважати,
що липицька культура першопочатково формувалась виключно на основі
прийшлого з півдня дакійського населення. Зокрема, найбільш ранні дакійські
поховальні комплекси представлені поодинокими похованнями (Чижиків,
Колоколин, Рожневі Поля) і ранніми захороненнями, здійсненими на могильнику
Болотня (від початку І ст. н.е.). В цей же час спостерігається міграція частини
пшеворського населення з території сучасної Польщі на схід. На території України
перші пшеворські поховання зафіксовані дещо західніше Болотні – на могильниках
Гринів та Звенигород. Найранніші з них відносяться до другої третини І ст. н.е.
Фазами В1 – В2а датується переважна більшість виявлених поховань, і серед них
найбільший відсоток становлять пшеворські і гетерогенні комплекси. Тим же часом
датується і два поховання представниць сарматського населення. Саме вказаним
часом, ймовірно, і маркується потужна хвиля міграції пшеворського населення.
Аналіз північної групи могильників (Болотня, Гринів і Звенигород) вказує на
специфічні обрядові риси, які практикувало у своїй поховальній практиці
пшеворське населення Центральної, Північної і Північно-Східної Польщі (Мазовія,
Великопольща, Куяви), а також вихідці з території басейну верхньої і середньої течії
р. Варти (Малопольща, Південно-Східна Польща). Вказані могильники маркують
буферну, прикордонну зону: на могильниках Гринів і Звенигород представлені
переважно пшеворські поховання і поховання змішаного типу, тоді як в Болотні,
розташованій далі на схід, відсоток таких поховань в порівнянні із дакійськими є
значно меншим. Буферність зони підтверджується і наявністю виявлених тут
різнокультурних і різнотипних виробів.
До південної групи належать могильники Верхня Липиця та Завалля, які
почали функціонувати пізніше ніж могильники вище зазначеної групи. З фази В1
почав функціонувати могильник у Верхній Липиці, а з В2b (ІІ ст.) – в Заваллі.
Кількість пшеворських і змішаних поховань на вказаних двох південних
могильниках незначна – вісім комплексів (10-15 %), в порівнянні із 50-60 %
пшеворських поховань у Звенигороді чи Гриневі. Такі дані підтверджують, що саме
північні могильники позначають прикордонну зону між пшеворським і липицьким
населенням. Зокрема, і їх відносна гомогенність в етнічному аспекті також може
стати підтвердженням однокомпонентності липицької культури, представники якої,
звісно, зазнали тиску і впливу пшеворського населення, проте такий вплив,
ймовірно, не носив тотального характеру.
Ключові слова: липицька культура, пшеворська культура, Східнокарпатський
регіон, Прикарпаття, поховальний обряд, ранньоримський час.