Джерела з вивчення дитячої безпритульності та бездоглядності на Півдні України (60-і рр. XVIII – початок ХХ ст.)

Москальова Ю.Р. Джерела до вивчення дитячої безпритульності та
бездоглядності на Півдні України (60-і рр. XVIII – початок XX ст.). –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні
дисципліни. – Донецький національний університет імені Василя Стуса. –
Вінниця, 2018.
Досліджено комплекс джерел щодо вивчення дитячої безпритульності та
бездоглядності на Півдні України в 60-і рр. XVIII – на початку XX ст. На
основі опрацьованої літератури за темою дослідження, зроблено висновок, що
тема є малодослідженою та актуальною. Лише на сучасному етапі історичних
досліджень розширено напрямки наукових пошуків, що призвело до появи
соціологічних, етноконфесійних, релігійних аспектів у вивченні питань
дитячої безпритульності. Зазначено, що джерела за вказаною темою тільки
починають вивчатися. Окреслено методику опрацювання джерел, визначено
методи та принципи їх опрацювання.
Була проведена евристична робота джерел та наукової літератури в
державних архівах Дніпропетровської, Запорізької, Миколаєвської, Одеської,
Херсонської областей, Інституті рукопису НБУВ, Одеській національній
науковій бібліотеці, Дніпропетровській обласній універсальній науковій
бібліотеці ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія. Зазначено, що
специфіка відкладання матеріалів напряму залежала від змін в
адміністративно-територіальному устрої та підпорядкуванні відомчих
структур. Визначено управлінські структури, які відали справами
безпритульних та бездоглядних дітей.
Комплекс джерел, представлених у науковому дослідженні, виходячи з
аналізу їх характеру, змісту й форми, класифіковано на наступні види:
законодавчі, актові, справочинні (діловодні), описово-статистичні, періодичні
видання та джерела особового походження. 3

Аналіз законодавчих актів Російської імперії стосовно проблем дитячої
безпритульності та бездоглядності в 60-х рр. ХVІІІ – на початку ХХ ст.
дозволив збагатити знання щодо імператорської політики у справах
благодійності, розвитку інститутів громадського піклування в зазначений
період. З 60-х рр. ХVІІІ ст. законодавство про безпритульних та бездоглядних
дітей лише починає формуватися. Серед законодавчих актів, які увійшли до
«Полного собрания законов Российской империи» та «Свода законов
Российской империи», визначено наступні: укази (іменні імператорські
Сенату, сенатські), «положения», «мнения», «повеления». Зазначено, що
форма певного виду законодавчого акту не була точно встановленою.
Протягом досліджуваного періоду на зміну одним видам законів приходили
інші. Визначено, що законодавчі акти з питань дитячої опіки та піклування
були поодинокими, їх прийняття було скоріше вимогою обставин, а не
наслідком планомірної державної політики. На основі аналізу імперського
законодавства, показано напрямки державної політики у справах опіки та
піклування над дітьми, розвиток дитячих установ та закладів опіки,
поступовий перехід ініціативи фінансової підтримки з боку держави до
окремих філантропів. Проаналізовані законодавчі акти дають підставу
стверджувати, що саме філантропічна діяльність протистояла зростанню
безпритульності, підвищувала освітній і культурний рівень місцевого
населення.
Проаналізовано актові матеріали з історії дитячої безпритульності та
бездоглядності Півдня України. Показано, що ці джерела належать до
масових, частина з них – опубліковані. Вказану групу джерел представлено
актами публічно-правового та приватно-правового характеру. До першої
групи віднесено статути благодійних товариств, організацій та закладів опіки.
Їх аналіз дає уявлення як про внутрішній устрій та загальні принципи
функціонування дитячих благодійних установ, так і про зовнішні зв’язки,
членів благодійних товариств та їх роль у житті цих закладів. Групу приватно-
правових актових джерел представляють паспорти, посвідчення, свідоцтва, 4

заповіти. Визначено, що приватно-правові акти надають інформативні
відомості щодо кількості вихованців благодійних закладів опіки та
піклування, представляють анкетні відомості благодійників, вихователів,
усиновлювачів та самих вихованців. Вказана група джерел дозволяє
простежити динаміку потрапляння дітей до закладів опіки, демонструє
тенденцію взяття дітей на виховання до нових родин.
Доведено, що матеріали діловодства представляють наймасштабнішу
групу джерел за обраною проблематикою як за кількістю, так і за змістом.
Подано групи джерел вказаного виду, а саме: ділове листування, рапорти,
відношення, «прошения», протоколи, журнали, телеграми, звіти, відомості,
заяви, розписки, підписки. Зазначено, що діловодна документація звертає
увагу дослідника на кількість благодійних установ різних типів, їх устрій,
фінансування, основні заняття вихованців. Доведено, групи документів
діловодства виступають цінними джерелами, оскільки відтворюють сутність
існування благодійних товариств і закладів опіки зсередини, ілюструють
ставлення окремих осіб до справ благодійності та піклування в регіоні. Під час
аналізу справочинної документації, дослідником враховувалися процеси
формування цієї групи джерел , специфіка внутрішньої організації та
функціонування органів, які залишали по собі дані документи, порівнювалися
формуляри документів, визначався рівень достовірності зафіксованої
інформації. Встановлено, що інформативний потенціал документів діловодства
корисний для вивчення внутрішнього устрою дитячих будинків та їх розвитку,
освітніх та господарських занять вихованців, способів допомоги та підтримки
подібних закладів вихователями та благодійниками, етноконфесійних груп
вихованців і вихователів, статистичних даних щодо питань опіки та піклування
над дітьми.
Досліджено статистичні джерела та довідкові видання щодо проблем
дитячої безпритульності та бездоглядності на Півдні України. Наголошено, що
даний вид джерел є базовим для вивчення вказаної теми, але не може
виступати в якості самостійного, оскільки певні відомості зазнавали уточнень 5

з метою демонстрації кращої статистики. Статистичні джерела є масовими,
складалися з метою бути представленими для суспільного користування. За
хронологічними ознаками статистичні джерела представлені описовою та
земською статистикою.
До довідкових видань належать: пам’ятні книжки, словники-довідники,
альманахи, «очерки», «обзоры», ювілейні видання, статистичні збірки. На
основі аналізу даних джерел окреслено коло установ опіки та піклування над
дітьми, тенденції їх появи на історичній арені та зникнення, визначені імена
активних меценатів та піклувальників південної України.
Подано аналіз періодичних видань, які містили рубрики, або були
повністю присвячені питанням дитячої безпритульності та бездоглядності на
Півдні України. Визначено структуру, інформативний потенціал, авторство
представлених видань. Відзначено, що особливістю аналізованої преси, як
історичного джерела, є, з одного боку, висвітлення малодосліджених сторінок
з історії дитячої безпритульності та бездоглядності, представлення
статистичних даних, демонстрація гострих невирішених соціальних проблем.
З іншого боку – проблема у визначенні достовірності інформації, яку подають
періодичні видання. Доступність даного виду джерела для дослідника як у
фондах архіву, так і в наукових бібліотеках у поєднанні з його критичним
аналізом, визначає цікавість даного комплексу для пошуку відповідей на
існуючі питання у сфері дитячої безпритульності та бездоглядності.
Складність у роботі дослідника з джерелами особового походження
насамперед полягала у їх пошуку. Зазначено, що серед матеріалів особового
походження слід виділити листування Катерини ІІ, щоденники імператриці
Марії Федорівни та І.Бєцкого, спогади та заповіти мандрівників, сучасників
подій та місцевих філантропів. В джерелах особового походження автори
звернули увагу на особливий інтерес до справ опіки та піклування над дітьми
імператорської родини, окремих філантропів, визначили основні проблеми
інститутів допомоги нужденним дітям. Підкреслено унікальність
фактологічного матеріалу даного виду джерел, вказано на можливість їх
подальшого ґрунтовного аналізу із залученням багатьох джерелознавчих
прийомів.
Встановлено рівень наукового опрацювання історичних джерел із
заданої проблематики, виявлено комплекс джерел, що осіли в архівосховищах
сучасної України та представлено їх класифікацію. Аналіз джерел з історії
дитячої безпритульності та бездоглядності на Півдні України (60-і рр. ХVІІІ –
початок ХХ ст.) засвідчує поступове утворення розгалуженої мережі
громадських благодійних організацій і установ, що відповідало викликам часу.
Відзначено, що масова участь представників міської громадськості губерній
виступала в якості одного з головних регуляторів гострої проблеми боротьби з
дитячою безпритульністю. Підкреслено неспроможність імперського уряду
розв’язати основні проблеми дитячої безпритульності та бездоглядності на
законодавчому рівні, поступовий перехід основних проблем дитинства до рук
приватних осіб. Зауважено на важливості подальшого вивчення джерел з
історії дитячої філантропії.
Ключові слова: безпритульність і бездоглядність, опіка, благодійність,
філантропія, історичне джерело, класифікація історичних джерел,
законодавство, діловодство.