Преса Північної Буковини у формуванні концепції національної соборності (1885-1930-ті рр.)

Попович Ю.О. Преса Північної Буковини у формуванні концепції
національної соборності (1885-1930-ті рр.). – Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних
комунікацій зі спеціальності 27.00.04 – теорія та історія журналістики (06 –
Журналістика). – Чернівецький національний університет імені Юрія
Федьковича. – Інститут журналістики Київського національного університету
імені Тараса Шевченка. – Київ, 2017.
У дисертації комплексно досліджено процес формування концепції
національної соборності на шпальтах української періодики Північної
Буковини упродовж 1885–1930-х років. Відповідно до мети та завдань роботи
коротко простежено зародження ідеї соборності, починаючи від творчості
Т. Шевченка, діяльності учасників Кирило-Мефодіївського братства,
народовців Галичини та Буковини – до появи праць Ю. Бачинського,
І. Франка, М. Міхновського, М. Грушевського, Д. Донцова, створення
Русько-української радикальної партії (1890) у Львові та Революційної
Української партії (1900) у Харкові.
З’ясовано тлумачення ключового поняття дисертації «соборність» у
наукових джерелах з філології, політології, філософії. У результаті зроблено
уточнення про те, що «соборність» – поняття поліаспектне і його слід
трактувати не лише як географічне, територіальне єднання українських
земель, але й як духовне об’єднання української нації при обов’язковій
політичній незалежності та самостійності.
У процесі аналізу наукових джерел за темою дослідження відзначено,
що 90-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст. характеризуються посиленою увагою
істориків преси до регіональної періодики, оскільки в цей час витворилися
такі суспільно-культурні умови, які дали можливість науковцям об’єктивно,
виважено з глибоко національних позицій дати оцінку надбанням української
журналістики минулого. Доведено, що у цьому напрямі вагомий внесок 3

зробили сучасні дослідники регіональних друкованих ЗМІ. Захистили
кандидатські дисертації В. Габор, М. Гдакович, О. Тимчишин, А. Гречанюк,
Т. Хітрова, І. Герман, О. Хобта, О. Пархітько, Р. Базака, докторські –
Л. Сніцарчук, М. Романюк. При аналізі монографічних праць акцентовано
увагу на працях А. Животка, А. Жуковського і Д. Квітковського, С. Костя,
М. Романюка, а також на використані історичні праці С. Смаль-Стоцького,
О. Добржанського, А. Жуковського та ін. Відзначено внесок С. Костя у
розробку ідейно-концептуальних засад західноукраїнської преси першої
половини ХХ ст., серед яких значиться й ідея соборності; також
проаналізовано праці М. Романюка з історії української преси Північної
Буковини 1870-1940-х років, в яких проаналізовано структуру,
функціонування тогочасних часописів краю.
Для відбору друкованих матеріалів та їхнього аналізу запропоновано дві
групи маркерів щодо проблеми соборності:
1) проблемно-тематична;
2) редакційно-видавнича, промоційна.
Середина 80-х років ХІХ ст. – період активізації національного руху на
Буковині. Знаковим явищем у розвитку української періодики краю стала
газета народовського спрямування «Буковина». У зв’язку із зародженням та
розвитком концепції духовного єднання українського народу виділено
чотири етапи у функціонуванні «Буковини»: 1) 1885-1888 рр.; 2) 1888-1894
рр.; 3) 1895-1897 рр.; 4) 1898-1910 рр.. У результаті аналізу змістового
контенту часопису з’ясовано, що серед концептуальних засад в його роботі
була орієнтація редакції на висвітлення суспільно-політичного, духовного
життя українців Наддніпрянщини, Галичини, Закарпаття, Буковини і з-поза
меж українських земель. Вагоме місце у публікаціях відводилося спротиву
румунізації, відстоюванню прав української мови, національного
шкільництва краю.
Серед фахових періодичних видань початку ХХ ст. виділено учительські
часописи «Каменярі» (1909-1914; 1921-1922) та «Промінь» (1904-1907), що 4

виходили в умовах Буковини під владою Австро-Угорщини та королівської
Румунії. Серед маркерів соборності в «Каменярах» окреслено шевченківську
тематику, статті про визначних українських діячів (Б. Грінченка, М. Лисенка,
М. Коцюбинського та ін.), промоцію нових книжкових видань у Києві, Львові,
Чернівцях, анонсування змісту останніх випусків газетно-журнальної продукції.
На основі аналізу надрукованих матеріалів у журналі «Промінь» за 1921,
1922-1923 роки доведено, що реалізація соборницького спрямування
редакційної політики часопису знаходила своє відображення у художніх
публікаціях, репрезентованих як письменниками-наддніпрянцями
(П. Тичина, Д. Загул, К. Поліщук та ін.), так і буковинськими (М. Марфієвич,
О. Вільшина, Ю. Мандрик та ін.).
Відзначено, що у перше десятиріччя румунської окупації (1918-1928)
українська преса Північної Буковини зазнала утисків і заборон, будь-які ідеї
самостійності українців були табуйованими. У процесі аналізу друкованого в
румунський період медійного матеріалу доведено, що проблема соборності
зазнала певної трансформації від її розуміння в австро-угорський період як
духовного єднання українців – до трактування в румунський період як
об’єднання нації під покровом єдиної держави України. Цьому сприяло
виникнення наприкінці 20-х років та активного поширення в 30-х роках на
території Північної Буковини націоналістичного руху.
У міжвоєнний період до незалежних часописів, які тяжіли до
націоналізму віднесено «Народний голос» (1921), «Зорю» (1923-1925),
«Рідний край» (1926-1930). Останній підтримувався Українською
Національною партією у Чернівцях. Сконстатовано, що незалежна газета
«Час» (1928-1940) наприкінці 1920-х років стала щоденником, який
висвітлював події українського життя на всіх українських землях та за
кордоном з метою єднання українців на шляху осягнення національної мети.
У дисертаційному дослідженні підсумовано, що формування концепції
політичної соборності знайшло найкраще відображення на сторінках
чернівецької націоналістично спрямованої періодики. Місячник «Самостійна 5

Думка» (1931-1937) та додатки до нього «Самостійна думка української
матері» і «Державно-творча трібуна Буковини» утримували позиції
українства на Північній Буковині, пропагуючи ідеї побудови Соборної
України, задекларовані М. Міхновським, М. Сціборським, Д. Донцовим.
Маркерами єдиної державності виступали матеріали з проблем
національного виховання С. Русової, П. Козака, Р. Ясенка, на шевченківську
тему С. Смаль-Стоцького, А. Курдидика, публікації художніх та літературно-
критичних творів У. Самчука, С. Черкасенка, В. Олесенка, В. Сімовича та ін.
Газета «Самостійність» (1934-1937), на відміну від «Самостійної
Думки», містила переважно авторські публіцистичні статті
націоналістичного, національно-патріотичного змісту Д. Квітковського,
Є. Онацького, Б. Романчука та ін., інформацію про українське життя у різних
виявах. На основі огляду матеріалів з’ясовано, що провідну роль в організації
роботи редакції «Самостійності» відіграв головний редактор
Д. Квітковський. Як додаток до «Самостійності» в 1936 році виходив
сатирико-гумористичний журнал «Чортополох» за редакцією
О. Шипинського (О. Масикевича).
У процесі дослідження з’ясовано – періодика Північної Буковини кінця
ХІХ – перших трьох десятиріч ХХ ст. відіграла першорядну роль у
формуванні в суспільній свідомості ідеї самостійної соборної Української
держави. У цьому сенсі «Буковина», «Самостійна Думка», «Самостійність»
ставляться в один ряд з такими тогочасними виданнями, як «Діло», «ЛНВ»,
«Тризуб», «Свобода», які висвітлювали процес формування концепції
національної соборності на теренах Галичини та в діаспорі.
Ключові слова: соборність, маркери соборності, національна
проблематика, національні видання, Північна Буковина, «Буковина»,
«Каменярі», «Промінь», «Самостійна Думка», «Самостійність».