Миргородська школа мистецької кераміки в художній культурі України кінця XIX – першої третини XX століття

Шолуха О. М. Миргородська школа мистецької кераміки в
художній культурі України кінця XIX – першої третини XX століття.
Кваліфікаційна наукова робота на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 – Теорія та історія культури
(мистецтвознавство). Національна музична академія України імені
П. І. Чайковського, Міністерство культури та інформаційної політики
України. Київ, 2020.
Дослідження присвячено вивченню художніх творів миргородської
школи мистецької кераміки кінця XIX – першої третини XX століття. У
дисертації охарактеризовано типологію форм, розпис, орнаментальні мотиви,
здійснено аналіз формально-стилістичних прийомів, властивих творам
досліджуваного осередку. Проаналізовано трансформації орнаментики
художньо-керамічних творів, виявлено локальні особливості розвитку
орнаменту в процесі культурної ідентифікації, окреслено технологічні
можливості його адаптації до керамічного матеріалу. Здійснено класифікацію
мистецьких технологій тонкої кераміки, що застосовувалися в означеному
осередку.
У роботі використано культурологічний та мистецтвознавчий підходи
для вивчення художньо-керамічних творів миргородської школи мистецької
кераміки кінця XIX – першої третини XX століття у контексті тенденцій
формотворення й декорування предметів, виконаних у річищі вітчизняної
художньої культури.
Слід відзначити, що сучасні дослідники миргородської навчально-
керамічної інституції фокусувалися переважно на питаннях педагогічного
характеру, організаційної системи функціонування закладу. Натомість
мистецтвознавчі розвідки стосуються переважно окремих пам’яток чи
періодів існування означеної школи. Тому основну увагу в межах роботи 3
було приділено цілісному мистецтвознавчому дослідженню предметів,
виготовлених у майстернях миргородської мистецької школи кераміки.
У ході вивчення історіографічних джерел, простежено етапи
формування миргородська навчально-керамічна інституція (МНКІ), що на
початкових стадіях були пов’язані із заходами земських органів влади,
націлених на розвиток промислового потенціалу регіону. Згодом важливим
елементом у цьому процесі стало апелювання до регіональної культурної
своєрідності як елементу маркетингової стратегії. Подібні тенденції
узгоджувалися з національно-культурним відродженням та його проявами у
художній культурі епохи модерну. Миргородська художньо-керамічна
інституція була одним з осередків, де формувалося національне відгалуження
даного стилю.
Виявлено роль МНКІ як навчально-виробничого центру вітчизняної
кераміки, де утверджувався український мистецький стиль, а також вивчався
та впроваджувався у навчальний процес світовий досвід у сфері керамічного
виробництва з орієнтацією на поліморфічність інноваційних практик і
відображення їх у творах закладу.
Встановлено визначальну роль митців-керамістів-педагогів у
формуванні МНКІ як експериментальної лабораторії, де синтезувалася нова
українська естетика тонкої кераміки та засвоювався передовий світовий
досвід в означеній галузі. При цьому праця видатних діячів вітчизняної
культури вплинула на формування локальної мистецької своєрідності школи
в межах національних художніх традицій.
Охарактеризовано етапи розвитку миргородської школи мистецької
кераміки на тлі художньої культури краю кінця XIX – першої третини
XX століття. З’ясовано, що на початку, за умов змагання різних концепцій
щодо розвитку закладу, відбувся ухил у бік домінування виробничої
складової. Наступний етап проявився у процесах теоретичного
обґрунтування українського стилю в архітектурі й мистецтві на засадах
місцевої своєрідності. При цьому визначальним був період розвитку за умов 4
відродження української державності з впровадженням новацій групи
викладачів-українців. Завершальним (по відношенню до періодизації
дослідження) був етап діяльності інституції в умовах формування
радянського соціуму з проявами заідеологізованості й орієнтацією на
індустріалізацію.
У результаті аналізу джерельної бази з творів МНКІ досліджуваного
періоду, виділено наступні типологічні групи: вази, посуд, аксесуари,
сувеніри, скульптуру, малі архітектурні форми, архітектурно-оздоблювальну
кераміку. За формально-стилістичними ознаками ідентифіковано твори
періоду модерну, ар деко, напряму бойчукізм й вироби агітаційного
характеру з проявами авангардизму.
Унаочнено домінування проявів естетики модерну в творах означеного
осередку. В художній кераміці миргородської мистецької школи окреслено
вагому групу творів, позначених шуканнями національного стилю.
У дослідженні здійснено класифікацію мистецьких технологій, що
побутували у МНКІ та пов’язані з техніко-технологічними особливостями
виготовлення різновидів художньої кераміки (фарфор, кам’яна маса, фаянс,
майоліка, теракота).
Здійснено аналіз творчих взаємозв’язків, що мали місце у
миргородській мистецькій школі. Виявлено тенденцію консолідації центрів
національної культури, що позначилось взаємовпливами її локальних
регіональних осередків. Цей факт був наслідком взаємного збагачення
формами, різновидами декору, мистецькими технологіями.
Встановлена важливість для успішного розвитку творчого осередку
перебування у традиційному національному полі із врахуванням актуального
цивілізаційного досвіду.
Матеріали дослідження є внеском у практику атрибуції та
мистецтвознавчої експертизи художньо-керамічних творів миргородської
мистецької школи й стануть у нагоді в музейній, колекціонерській і
реставраційній діяльності. 5
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у
дисертації вперше виконано аналіз стильової еволюції виробів МНКІ; на
основі архівних і літературних матеріалів висвітлено нову сторінку в історії
МНКІ (факт існування Миргородського художньо-керамічного інституту –
1920 р., голова шкільної педагогічної ради М. Касперович); введено до
наукового обігу значний обсяг керамологічних й архівних матеріалів (вироби
закладу, що не були відомі, зокрема, колекція доньки С. Патковського;
колекція правнучки М. Бикова; фотоальбом С. Ковгана; скетч-бук
І. Українця); напрацювання талановитих випускників (Е. Герман); невідомі
раніше клейма (марки), якими позначалися вироби МНКІ (також печатки);
атрибутовано нововідкриті матеріали (фото, вироби), що зберігаються у
приватних осіб; відкрито мистецький спадок академіка В. Кричевського
Миргородського періоду; виявлено місце новацій бойчукістів у стінах МНКІ;
поглиблено значення особистості митця-педагога у практиці підготовки
фахівця кераміста на базі миргородської художньо-промислової інституції;
сформовано інформаційно-довідкову базу для проведення атрибуції та
мистецтвознавчої експертизи творів художньої кераміки у музейній, науково-
реставраційній і колекціонерській практиці; проаналізовано взаємовплив і
взаємопроникнення культур окремих мистецьких осередків Східної Європи
на прикладі творів МНКІ; здійснено аналіз розвитку орнаментики
миргородських творів кінця ХІХ – першої третини ХХ століття; визначено
співвідношення національної складової у творах закладу епохи історизму, ар
нуво, авангарду; проведено комплексний теоретичний мистецтвознавчий
аналіз і розкрито художньо-стильові риси керамічних творів майстерень
миргородської навчально-керамічної інституції кінця XIX – першої третини
XX століття. Систематизовано й узагальнено теоретичні дослідження
української культури в галузі формотворення і декорування кераміки кінця
XIX – першої третини XX століття та висвітлено передумови виникнення
МХПШ на Полтавщині у контексті культурної ситуації краю (регіону);
типологічні групи різновидів декорування за технологічним принципом; 6
різновиди характерних композиційних схем декорування художньої кераміки
МНКІ; зразки художньої кераміки миргородського навчально-керамічного
центру кінця XIX – першої третини XX ст. за стилістичними ознаками,
призначенням і видовою приналежністю; асортимент форм і різновиди
декорів виробів МНКІ; хронологічний аналіз стильової еволюції виробів
МНКІ; інформацію про центри впливів, що позначалися на стильових
трансформаціях продукції майстерень МНКІ, впливали на формотворення та
декорування художньої кераміки окресленого осередку. Набуло подальшого
розвитку: сутність значення особистості митця-педагога у практиці
підготовки фахівця-кераміста на базі миргородської художньо-промислової
інституції (приклад педагогічної та творчої діяльності М. Касперовича,
В. Кричевського, Ю. Михайліва, С. Налепинської-Бойчук, І. Падалки,
Р. Пельше, О. Сластьона, І. Українця); розуміння картини функціонування
системи підготовки фахівців з художньо-промислової освіти в Україні кінця
XIX – першої третини XX століття на прикладі регіональних центрів
Середньої Наддніпрянщини; специфіку функціонування мистецько-
керамічної освіти сьогодення в умовах тяглості її системи; ідеї віднайдення
національно-культурної ідентичності через усвідомлене колекціонування
артефактів, об’єктів національної культурної спадщини.
Теоретичне та практичне значення роботи полягає у тому, що
матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані для написання
культурологічних праць, пов’язаних із розвитком національної художньої
культури; складуть теоретико-методологічну базу для фахівців
мистецтвознавчої експертизи, атрибуції, реставраторів, колекціонерів; у
підготовці спецкурсів, монографій, підручників з історії української
кераміки, укладання каталогів, підготовці видань у серії «Майстри художньої
кераміки України»; у викладанні загальної історії мистецтва, історії
українського мистецтва, історії декоративно-прикладного мистецтва, історії
орнаменту, профмайстерності; окремі положення дисертації можуть
використовуватися для оптимізації навчального процесу в Миргородському 7
художньо-промисловому коледжі імені М. Гоголя чи інших художньо-
професійних навчальних закладах.
Ключові слова: Миргородська школа мистецької кераміки, художня
культура України, кераміка, орнамент, експертиза, атрибуція, реставрація.