Просторово-часова динаміка земельного фонду і людності фізико-географічних районів Чернівецької області

Дячук А.І. «Просторово-часова динаміка земельного фонду і
людності фізико-географічних районів Чернівецької області». –
Кваліфікаційна наукова робота на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук
за спеціальністю 11.00.02 – економічна та соціальна географія. – Чернівецький
національний університет імені Юрія Федьковича. Чернівці, 2020.
Дисертаційна робота базується на з’ясуванні теоретичних, методичних і
практичних основ дослідження просторово-часових особливостей
зосередження земель природних регіонів Чернівецької області та виявлення
часової динаміки і структури, просторового аналізу концентрації і
забезпеченості основних категорій земель та їхньої відповідності концентрації
людності у межах ф/г районів.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що:
- запропонована методика дослідження територіальної організації
земельного фонду щодо його відповідності до демогеографічного навантаження;
- досліджений сумарний, наскрізний і сумарний симетричний рейтинговий
аналіз основних категорій земель на території ф/г районів;
- розрахована забезпеченість населення (всього і сільського) ф/г районів
Чернівецької області різними категоріями земель;
- на основі матричного аналізу проведена типізація ф/г районів за
демогеографічними показниками;
- виявлені особливості концентрації земель різних категорій у межах ф/г
районів Чернівецької області через їхнє співвідношення із концентрацією
людності у тих же просторових межах;
- на основі кластерного аналізу за показниками відповідності концентрацій
земель до людності установлена типізація ф/г районів Чернівецької області.
У першому розділі «Теоретико-методичні основи дослідження земельних
ресурсів, їхньої структури та демогеографічних особливостей регіону»
зʼясовується сутність земельних ресурсів, розглядаються характерні риси їхніх

2


вишукувань та виявляються методичні особливості дослідження їхньої
територіальної організації і пропонуються авторські підходи до аналізу
співвідношень у системі «земля-люди».
З-поміж численних підходів щодо розуміння сутності земельних ресурсів
виділимо ті, які бачать їх як вид і об’єкт природних ресурсів. Виходячи з цього,
земельні ресурси визначають як найголовнішу просторову частину природного
середовища, яке виступає базовим сукупним природним ресурсом (охоплює
ґрунтовий покрив, рослинність, надра, води, фауну та спільність природних
рекреаційних ресурсів) при розселенні та господарській діяльності по території,
що також слугує основним засобом виробництва в сільському та лісовому
господарстві.
Для вивчення інтенсивності господарського освоєння земель доцільно
виділяти етапи заселення та освоєння земельних ресурсів із урахуванням: виду
господарської діяльності, особливостей землекористування, розселення,
антропогенної трансформації ландшафтів та загальних соціально-економічних
умов розвитку території тощо. За додаткові чинники і критерії культурного
освоєння ландшафтів варто брати кількість і щільність поселень у ландшафтах,
середню людність поселень, щільність населення, площу освоєних земель,
лісистість території тощо.
Визначений напрям дослідження та його методологічна основа
сформувалися відносно недавно як в Україні, так і за кордоном. Утім останні
вишукування, що є доволі розлогими, більше залучають методичний апарат для
раціонального використання наявних ресурсів, сталого розвитку в плануванні
землекористування, вивчення земельних змін у землекористуванні, моделювання
останнього щодо впливів різних чинників, дослідження варіантів
багатофункціонального землеробства тощо.
Для поглибленого аналізу відповідності земель різної категорії населенню
(всього і сільського) застосований ускладнений показник відповідності
концентрації земель до людності ПВКз/л:
, (1)



3


Формула є базовою для визначення ПВКз/л для всіх категорій земель і для
різних випадків. Зокрема, коли спостерігається: надмірна концентрація і земель
(Кз), і людності (Кл); недостатня концентрація Кз і Кл; надмірне зосередження Кз,
а для Кл воно недостатнє; територіальний земельний дефіцит (Кз) і надлишкова
наявність населення (Кл).
Виходячи зі співвідношень Кз і Кл, виділяються 5 груп інтервалів. Перший
формують ф/г райони, в яких збіжність указаних показників є оптимальною
(ПВКз/л = +0,100 – -0,100). Симетрично від нього розташовуються по 2 кількісних
відрізки ф/г районів із позитивною та негативною підхожістю концентрації
земель і людності. До перших належать групи продуктивної (ПВКз/л = 1,000–
0,101) та визначної відповідності (≥ 1,001). Інші дві групи формують ф/г райони
із неефективним (або непродуктивним) співвідношенням земля – людність
(ПВКз/л = -0,101 – -1,000) та негативним (≤ -1,001).
У розділі другому «Територіально-часові особливості структури земель
фізико-географічних районів Чернівецької області» йдеться про хронологічну
динаміку основних категорій земель на території ф/г районів, характеризується
земельний фонд за основними видами земель, на основі рейтингового аналізу
зʼясовується його структура у межах ф/г районів.
Часова динаміка (за 2004-2016 рр.) основних категорій земель розглядалася
на території 24 ф/г районів. За часткою с/г земель виділені 5 груп ф/г районів:
абсолютного (≥ 75,1%), вагомого (66,7-75,0%), помітного переважання (50,1-
66,6%), недостатнього (33,3-50,0%) і вкрай недостатнього поширення (≤ 33,2%).
Структурний аналіз земель з’ясовувався за їхнім сумарним рейтингом для
пересічних величин кожного виду земель у розрізі ф/г районів (за 2004-2016 рр.).
Рейтингові місця визначалися за абсолютними і відносними значеннями для 24
ф/г районів, тому брався пересічний ранг. Загальна сума дала рейтинг кожного
ф/г району за 7 інтервалами: до 65,0 балів (дуже високі показники структурного
співвідношення земель); 65,1-69,0 (високі); 69,1-73,0 (вищі пересічного); 73,1-
76,0 (пересічні); 76,1-80,0 (нижчі пересічного); 80,1-84,0 (низькі); > 84,0 (дуже
низькі).

4


Виявлення особливостей структури земель передбачало і з’ясування
рейтингової частки кожного виду земель ф/г району із наступним підсумком його
остаточного місця за сумарною рейтинговою величиною за 7 інтервалами: ˂ 60,0
балів – дуже високого структурного співвідношення; 60,1-68,0 – високого; 68,1-
72,0 – вище пересічного; 72,1-76,0 – пересічного; 76,1-80,0 – нижче пересічного;
80,1-90,0 – низького; > 90,0 – дуже низького.
За поєднання результатів сумарних рейтингів земель у розрізі ф/г районів
та за видами використання земель була отримана пересічна (третя) оцінка
сумарного структурного аналізу.
Третій розділ «Просторовий аналіз забезпеченості земельним фондом (за
основними видами земель)» присвячений виявленню особливостей концентрації
земель на території ф/г районів та дослідженню забезпеченості всього і
сільського населення ф/г районів різними категоріями земель.
Особливості зосередження основних 6 видів земель найдоцільніше
виявляти за аналізом індекса або коефіцієнта територіальної концентрації (Кт.к.),
який проводився згідно наскрізного та симетричного оцінювання. Симетричний
рейтинг є відносним показником, а наскрізний ряд – абсолютним.
За сумарним рейтингом забезпеченості всього та сільського населення
(надалі – с. н.) ф/г районів різними категоріями земель найліпші та відповідно
найвищі на 1 ос. показники мали ф/г райони Карпат. Натомість, найгірші
показники забезпеченості зафіксовані у буковинській частині Прут-Дністер’я та у
Передкарпатті. Зведений рейтинг забезпеченості всього і с. н. ф/г районів
різними категоріями земель вказав на високі показники також у районах Карпат,
а також у північно-бессарабській частині ф/г районів. Якщо в останньому
випадку сумнівів не виникає, то у першому таке твердження потребує ревізії, бо
не відповідає спеціалізації цих гірських ландшафтів.
Для нейтралізації завищених показників забезпеченості, головне, для
гірських районів, введені уточнюючі коефіцієнти. Вони враховували структуру
земель або особливості їхнього функціонального призначення чи використання,
або ступінь їхньої антропогенізації тощо. Для с/г земель – це коефіцієнт

5


концентрації ріллі – Кк.р., лісових площ – коефіцієнт екологічного використання
лісів – Ке.в.л, забудованих земель – показник житлової забудови – Пж.з., вод –
коефіцієнт антропогенізації вод – Ка.в.. У результаті були отримані відкориговані
рейтинги приведеної забезпеченості всієї і сільської людності за 6 категоріями
земель для 24 ф/г районів.
У четвертому розділі «Регіональні особливості зосередження людності й
їхня відповідність концентрації земельного фонду» визначений ступінь
концентрації людності на території ф/г районів, проведена типізація останніх за
демогеографічними показниками, здійснений порівняльний аналіз їхніх
земельних і демогеографічних ресурсів із виявленням територіальних
особливостей відповідності концентрацій земель та людності і встановленні на
цій основі типових характеристик ф/г районів.
Надмірна концентрація всього населення впродовж 2001-2016 рр.
спостерігалася на території Чернівецького і Дерелуйського ф/г районів. Достатнє
скупчення мало місце на лівобережжі Прута, утворюючи смугу із Кіцманським і
Новоселицьким районами. Найбільші площі недостатнього зосередження
людності зафіксовані в горах та в Прут-Сіретській височинній області. Тут вони
мають суцільне поширення, починаючи від Яровицького і закінчуючи
Брусницьким і Черемоським ф/г районами.
Зосередження мешканців сільських поселень на лівобережжі р. Прут
оформилося більшою смугою (із зах. на сх.), охопивши Кіцманський,
Новоселицький і Долиняно-Балковецький ф/г райони. На правобережжі Прута
спостерігалася осередковість поширення природних виділів з вищою за
оптимальну концентрацію с. н.: або одинична (Брусницький ф/г район), або
групова (Дерелуйський і Герцаївський). 14 ф/г районів із розрідженою людністю
сіл об’єднуються у 2 угрупування. Перше охоплює Хотинський, Оселівський,
Кельменецький і Сокирянський райони, а друге включає гірські та передгірські
райони (Багненський, Сіретський і Красноїльський).
За формулою 1 були обчислені ПВК 6 категорій земель до всього
населення для всіх ф/г районів, що дозволило виділити 3 групи природних

6


територій. У першій об’єднуються 5 ф/г районів із продуктивною та визначною
відповідністю концентрацій земель до всієї людності. Другу утворили
Дерелуйський і Чернівецький ф/г райони, для яких співвідношення між землями і
людністю є неефективним і негативним, а третя включає решту 17 ф/г районів
із поєднанням надмірної і недостатньої або оптимальної відповідності
концентрацій земель до всієї людності.
Типізація ф/г районів за кількісними показниками концентрацій земель і
всієї людності була зреалізована через застосування кластерного аналізу, коли
виокремилося 8 типів ф/г районів з яких два – 5 і 7, мали підтипи. Зокрема, 5 тип
є найбільшим за кількістю районів, бо нараховує їх 9. Ознаками його стали
низький рівень відповідності концентрації забудованих територій (від мізерно
продуктивного до неістотно неефективного) та неефективна зосередженість
водних земель, що переходила у мізерно продуктивну.
Для сільської людності за особливостями часової і територіальної
динаміки їхньої концентрацій до земель (ПВКз/с.л.) на 2001 і 2016 рр. виділені 9
груп ф/г районів. Найчисельнішою є 4 група, бо налічує 4 ф/г райони –
Кельменецький, Сокирянський, Кіцманський і Путильський. А райони з
найгіршими ПВК земля-люди розмістилися в 9 групі (Герцаївський і
Глибоцький). Для них властиві неефективні і негативні (з переважаннями
останніх) співмірності концентрацій усіх земель і розподілу с. н.
Просторові особливості концентрацій земель і с. н. теж виявлялися за
кластерним аналізом. У результаті виокремилося 2 макротипи районів із,
відповідно, 11 і 13 ф/г районами. Ознакою першого став ПВК лісів і сільської
людності, що посів негативні (<-1,0) щаблі. Спільною рисою ІІ макротипу стали
заболочені землі, співмірність концентрацій яких із с. н. сягала визначних
показників. Зазначимо, що І макротип нараховує 4 типи, які об᾿єднуються за
певними ознаками для тієї чи іншої категорій земель, а ІІ макротип
диференціюється на 7 типів ф/г районів.
Ключові слова: концентрація населення, загальна і сільська людність,
інтервали зосередження населення, фізико-географічні райони.