Трансформація адміністративно-територіального устрою Полтавської області: суспільно-географічне дослідження

Остапенко П. О. Трансформація адміністративно-територіального устрою
Полтавської області: суспільно-географічне дослідження. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 «Економічна та
соціальна географія». – Київський національний університет імені Тараса
Шевченка, Київ, 2018.
Дослідження за темою дисертації виконувались протягом 2014 – 2017 років
згідно з планами науково-дослідних робіт кафедри економічної та соціальної
географії географічного факультету Київського національного університету
імені Тараса Шевченка.
Інформаційну базу дисертаційного дослідження становлять матеріали
Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального
господарства України, Державної служби статистики України, ДП УДНДІП
«Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя, Асоціації міст України, зібрані особисто
автором під час камерального та експедиційного етапів, а також тези доповідей
та наукові публікації у фахових виданнях.
Дослідження мало на меті: здійснити, на основі джерел літератури,
суспільно-географічне дослідження адміністративно-територіального устрою
(далі – АТУ) на прикладі Полтавської області.
При цьому, у дослідженні застосовано широкий методологічний апарат для
комплексного суспільно-географічного дослідження систем адміністративно-
територіального устрою, в тому числі при досліджені часових (історичних)
рамок змін систем адміністративно-територіального устрою використано метод
історико-географічних зрізів. За допомогою цього методу, досліджено історичні
рамки існування систем адміністративно-територіального устрою та виділено
відповідні історико-географічні зрізи, а саме: розвиток території Полтавщини у
давні часи (до XVІ ст.); міжколоніальний період (XVІ ст. - середина XVIII ст.);
система АТУ за часів Російської імперії (кінець XVIII ст. – початок ХХ ст.);
радянська система АТУ (початок ХХ ст. – початок ХХІ ст.). Для кожного зрізу 3

виявлено критерії проведення меж адміністративних одиниць або їх аналогів.
Зокрема встановлено, що адміністративно-територіальний устрій кожного зрізу
мав свої, якісно відмінні від інших властивості. На зміни меж адміністративних
одиниць вищого чи нижчого порядку того чи іншого зрізу також впливали
адміністративні реформи що були, спочатку, пов’язані з воєнно-політичною
ситуацією, а потім з колоніальною політикою. За часи незалежності України, до
2015 року система АТУ не лише була збережена, а й удосконалилася – відбулося
посилення централізації управління територіями, а саме створення інституту
місцевих державних адміністрацій.
Вперше при дослідженні адміністративно-територіального устрою
застосовано метод оцінки потенціалу та рівня розвитку територіальних таксонів.
За допомогою даного методу було визначено потенціал та рівень розвитку
кожного району Полтавської області до початку реформи децентралізації влади
та місцевого самоврядування. Це дало змогу провести типізацію існуючих
районів області та визначити розбіжності у соціально-економічному розвитку
території, розробити рекомендації щодо перспективного розвитку кожного
району, пропозиції щодо раціонального використання їх територіальних
ресурсів.
Проведено аналіз системи розселення Полтавської області, запропоновано
зміни у її структурі на обласному та міжрайонному рівні. Проаналізовано
міжрайонні та районні системи розселення, які у майбутньому можуть визначити
межі адміністративно-територіальних одиниць другого рівня – префектур чи
нових районів. Окремо здійснено аналіз структури населених пунктів області та
їх функціональна типізація. Аналіз системи розселення області показав, що
основною проблемою є те, що її формування було завершене у радянський
період. Оскільки в цей період провідним фактором планування була
централізація управління, це призвело до надмірної концентрації усіх ресурсів в
містах обласних центрах, промислових містах та функціональних проблем малих
історичних містечок, які через таку систему управління територіями відчувають
дефіцит ресурсів для самостійного їх розвитку.
Всі системи розселення області (районні та міжрайонні) утворюють обласну
територіальну систему з планувальних та адміністративно-територіальних
одиниць різних ієрархічних рівнів. Їх взаєморозміщення визначає особливості
функціонально-територіальної структури області та передумови для
удосконалення її просторової організації.
Здійснено опис сучасної державної політики щодо удосконалення системи
адміністративно-територіального устрою, а саме досліджено проблематику
реформування АТУ, здійснено детальний аналіз існуючого стану проведення
реформи, аналіз територіальної структури та ресурсного забезпечення
новоутворених об’єднаних територіальних громад в Україні.
Також здійснено детальний аналіз реформування системи адміністративно-
територіального устрою Полтавської області. Зокрема, описана методика
формування спроможних територіальних громад, розглянуто та проаналізовано
всі перспективні плани формування територій громад області, розглянуто
порядок добровільного об’єднання територіальних громад, його варіанти.
Проаналізовано територіальну та ресурсну спроможність новоутворених
об’єднаних територіальних громад (далі – ОТГ) Полтавської області, що
дозволило прийти до висновку, при умові недостатнього рівня кваліфікації
експертного середовища та науковців, які залучаються до реалізації реформи
АТУ на обласному рівні, виникає висока ймовірність утворення
низькоспроможних ОТГ. Якщо для таких ОТГ, в процесі проведення реформи,
не вдасться підвищити рівень спроможності (збільшити чисельність населення
та площу території ОТГ), то бажаних результатів удосконалення системи АТУ
на обласному рівні досягнуто не буде.
Також запропоновано власну модель Перспективного плану формування
територій громад Полтавської області.
Ключові слова: адміністративно-територіальний устрій, об’єднані
територіальні громади, історико-географічні зрізи, планувальна структура,
Полтавська область.