Творчість Костя Шишка: діапазон художнього пошуку

Назарук І. В. Творчість Костя Шишка: діапазон художнього пошуку.
– Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
за спеціальністю 10.01.01 – українська література. – Волинський національний
університет імені Лесі Українки. Київський національний університет імені
Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2021.



У дисертації здійснено комплексний аналіз творчої спадщини Костя
Шишка.
Уперше у вітчизняному літературознавстві визначено особливості ідейно-
естетичної поетичної концепції митця, його авторської художньої свідомості,
всебічно проаналізовано мотиви, образи та зображально-виражальні засоби.
Матеріалом для роботи стали твори, що увійшли до збірок «Сльоза олії золота»,
«Пісня дощу», «Писанки», а також неопубліковані вірші, рукописи,
епістолярій. Значну частину поезій проаналізовано вперше.
Отримані результати важливі для формування цілісної моделі української
літератури другої половини ХХ ст., подальшого вивчення життєвого та
творчого шляху Костя Шишка, розуміння художньої вартості його поетичної
спадщини, розгалуження наукових спостережень щодо розвитку візуальної
складової вітчизняного письменства. Матеріали дисертації можуть бути
використані при проведенні факультативів, спецкурсів, підготовці посібників,
науково-дослідницькій роботі студентів, аспірантів, здобувачів, викладачів,
розробці навчальних програм лекційних курсів з історії української літератури
у закладах освіти з гуманітарним спрямуванням.
Робота складається зі вступу, трьох розділів (шість підрозділів), загальних
висновків, списку використаних джерел (130 позицій). Загальний обсяг
дисертації – 294 с., обсяг основного тексту – 178 с.
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету та завдання,
об’єкт і предмет дослідження, окреслено тематико-методологічну базу роботи,


3
методи реалізації її завдань, розкрито наукову новизну, практичне значення
одержаних результатів, а також подано відомості щодо апробації основних
положень дисертації.
У першому розділі «Феномен Костя Шишка» окреслено головні
моменти життєпису Костя Шишка, що дало змогу простежити особливості
світовідчуття, морально-етичні засади митця, а також відобразити принцип
трансформації авторських вражень у художнє слово. До числа основних джерел
віднесено поодинокі опубліковані статті В. Вербича, В. Давидюка,
О. Ковальчук, О. Малиновського, І. Пащука, Г. Стульської, С. Цюриця, Н. Яцук
та ін., архівні документи, матеріали Волинського обласного краєзнавчого
музею, рукописну спадщину, епістолярій, самвидав митця, спогади його друзів
і сучасників, а також поетичний доробок, чимало зразків якого – датовані, із
зазначенням локації. Розкрито визначальні аспекти формування особистості
митця: художня майстерня під керівництвом П. Сензюка; інститутське
середовище; відвідування літературної студії, очолюваної Д. Іващенком, що
спонукало до перших творчих спроб; спілкування з однодумцями-літераторами,
зокрема й під час військової служби.
З’ясовано суть суспільно-політичної, культурної атмосфери другої
половини ХХ ст. Розкрито найважливіші передумови формування явища
шістдесятництва, зокрема й на Волині, висвітлено історію своєрідного осередку
національно-визвольного руху в Луцьку, яким був Клуб поетичного слова,
очолюваний Д. Іващенком. Проаналізовано основні фактори впливу на художнє
мислення тогочасних поетів. Окреслено світоглядні аспекти, що формували
творчі постаті шістдесятників і спонукали до модернізації свідомості.
Вивчаючи питання становлення творчої особистості Костя Шишка у
цьому контексті, проведено зіставний аналіз його доробку з поезією
М. Вінграновського, Л. Костенко, Є. Сверстюка, В. Симоненка, В. Стуса.
Досить помітними є спільні мотиви екзистенційного спрямування:
відчуженість, швидкоплинність буття, усвідомлення порожнечі від
проминального часу, вибір між життям і смертю, ставлення до смерті, як до


4
межової ситуації, що є входом до краю істини. Виявлено низку тем і проблем,
що єднають митців-шістдесятників, а саме: визнання того, що художня
література не повинна підкорятися ідеологічним догмам і приписам, а
керуватися законами естетики та правди життя; ставлення до Слова як до
найвищої цінності; порушення питання творчості, призначення митця; як
заперечення культу особи, проголошення культу вільної особистості, яка здатна
змінити світ на краще; засудження рабської свідомості; переосмислення
наслідків технічного прогресу, впливу людини на екосистему.
У другому розділі «Особливості творчого доробку Шишка» з’ясовано
основні теми та мотиви, окреслено систему поетичних образів, широкий спектр
засобів художньої виразності, проаналізовано стильову палітру творчого спадку
митця.
Звернено увагу на неопубліковану ранню лірику Костя Шишка, сповнену
екзистенційного звучання, позначену суспільною проблематикою, темами
малої батьківщини, природи, кохання, а також призначення й ролі митця.
Досліджено особливості збірки «Сльоза олії золота», де крізь провідний
концепт «осені» передано такі одвічні теми й проблеми, як нерозділене
кохання, старість, смерть, тимчасовість і вічність. Книга просякнута мотивами
суму, печалі, жалю, самотності, роздумами над прожитим часом. Розкрито
тематику й проблематику збірки «Пісня дощу». Чимало її творів репрезентують
теми суспільного життя, національної свідомості. Гостровикривального
характеру набуває мотив рабського духу через тотальну байдужість, страх і
покору, масове зросійщення, комплекс меншовартості. Ліричний герой постає
шукачем одвічної правди, а тому яскраво вимальовується мотив боротьби добра
та зла. Наголошено на урбаністичній тематиці, де місто – негативно
маркований елемент художнього світу. Порушено питання стану сучасної
митцеві реальності, а також згубного впливу науково-технічного прогресу на
людство. Крізь драму чоловічого серця розкрито тему кохання, зокрема, у
вінках сонетів. Через болюче усвідомлення нерозділених почуттів, головними
репрезентантами песимістичного настрою ліричного персонажа постають


5
відчай, горе та розпач. Вагому роль відіграє мотив самовіддачі в ім’я кохання.
Щодо екзистенційного спрямування, то чи не найкраще передано екзистенціал
смерті, що постає як перехід із одного виміру в інший. Відтак, сконцентровано
увагу на тісному взаємозв’язку категорій життя та смерті.
Висвітлено особливості та місце жанру поеми в художньому світі автора.
Проаналізовано твір «Серце матері», у якому сконденсовано невимовний біль і
крик душі митця за утиски народу, знищення культури та мови. З’ясовано
особливості поеми «Мій ворон», де Кость Шишко вимальовує абсолютно новий
образ птаха-зловісника, надаючи йому наскрізного філософського звучання.
Відображено характерні риси поеми «Епупея…», що прозвучала не лише як
критика тогочасного суспільства та оточення поета, а й привідкрила завісу
справжнього народного життя, показавши його в найрізноманітніших аспектах.
У цьому розділі розкрито своєрідність жанру безконечника, який не
представлений у жодній зі збірок. Вірші насичені глибокими роздумами
ліричного персонажа, зокрема, акцентується увага на змінності та плинності
буття. Безконечники Костя Шишка вкотре засвідчують пошуки митцем
відповідей на складні буттєві питання, що залишаються нерозв’язаними попри
численні спроби поета осягнути їхню суть.
Зауважено схильність до синтезу мистецтв, що виявляється у
взаємозв’язку музики, малярства та слова, підкреслюючи оригінальність
мислення та багатство думки Костя Шишка.
Розкрито специфіку стильової манери митця. Проаналізовано творчість
поета в рамках літературного бароко, неоромантизму, імпресіонізму,
символізму, експресіонізму, футуризму та авангардизму.
У третьому розділі «Новаторство Костя Шишка в царині жанру»
з’ясовано специфіку становлення та основні етапи розвитку зорової літератури
в Україні. Охарактеризовано Костя Шишка як досить яскравого представника
поезомалярства. Досліджено зразки зорової літератури митця, що належать як
до традиційної системи жанрів (паліндроми та акростихи), так і до цілком
оригінальної (вірші-писанки).


6
На матеріалі рукописів, машинодруків, а також книги «У сузір’ї Рака:
Антологія української паліндромії», до якої увійшло дев’ять віршів
волинського поета, з’ясовано характерні риси паліндромів. Здійснено зіставний
аналіз із творчістю таких митців-паліндромістів, як М. Король, В. Лучук,
М. Мірошниченко, А. Мойсієнко, А. Перерва, В. Романовський, В. Рябий,
М. Сорока, Л. Стрельник. Окреслено тематику й образний спектр віршів-раків.
Звернено увагу на структурні особливості творів. Створюючи вірші-раки
митець виділяє окремі слова, найчастіше ті, які, на його думку, є
найважливішими. Відтак часто вдається до горизонтальної та вертикальної
розбивки лексем. На відміну від більшості поетів, Кость Шишко не дає
заголовків своїм творам, не дотримується пунктуації. Здебільшого
використовує номінативні частини мови, що, вочевидь, зумовлено
особливостями жанру ракового вірша. Віднайдено чимало зразків складання як
способу творення авторських складних слів. Окрім змістового наповнення,
Кость Шишко нерідко дбає про візуальний аспект, як для прикладу, у
фігурному паліндромі, що має вигляд рака, або ж побудованого у формі хреста
тощо.
Зазначено, що зорова поезія знайшла своє втілення і в циклі «Акростихи»
збірки «Пісня дощу». Митець майстерно об’єднує такі твори у триптих, формує
подвійний акростих та компонує магістрал вінка сонетів подібно акровіршу.
Розкрито тематико-образний спектр творів, здебільшого написаних для
знайомих, учителів, а також присвячених видатним особистостям та святковим
подіям.
Досліджено найвагомішу частку зразків візуальної поезії волинського
митця-експериментатора – вірші-писанки.
Розкрито джерела написання творів. Окреслено їхні структурні
особливості. Вірші-писанки – асинтаксичні, що позначилося, зокрема, на
лінгвістичному мінімалізмі та відмові від розділових знаків.
Окрім форми, звернено увагу й на змістове наповнення поезій. Писанки –
це насичена палітра інтимної, громадянської, пейзажної, філософської лірики,


7
що якнайповніше віддзеркалює почуття та думки митця. Вірші позначені
різноманітністю тем і проблем, яскравими ремінісценціями та узагальненнями.
З’ясовано, що велика кількість художніх образів виростає на народному
підґрунті. Нерідко дійовими особами у творах постають такі персонажі
міфологічних уявлень давніх українців, як Ярило, Сварог, Лада та Берегиня.
Поглиблюють зміст писанок і фольклорні образи, і давня лексика, і фрази зі
«Слова о полку Ігоревім» тощо. Усе це дозволяє читачам глибше зануритися в
історичне буття нашого народу та відчути тогочасну атмосферу.
Неабияку майстерність та особливий стиль простежено в умінні вводити
в поетичні тексти художні засоби, що змушують читача поринути в яскравий та
самобутній авторський світ, відкриваючи нові грані обдарування Костя Шишка.
У висновках узагальнено основні результати виконаного дослідження.
Ключові слова: Кость Шишко, шістдесятництво, мотив, ліричний герой,
образ, символ, жанр, стильова домінанта, зорова поезія, паліндром, акростих,
вірш-писанка.