Розвиток рибальства в секторальній структурі економіки ЄС

Лук’яненко О. Д. Розвиток рибальства в секторальній структурі
економіки ЄС. – Кваліфікаційна наукова робота на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за
спеціальністю 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини
– ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима
Гетьмана», Київ. 2021.
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню рибальства, його ролі і
місця в секторальній політиці ЄС, а також пошуку та обґрунтуванню
інституціональних та бізнес-моделей інтеграції вітчизняного рибного
господарства у європейський та глобальний ринки.
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи,
сформульовано її мету, завдання, об’єкт і предмет; визначено методологічну
основу і методи дослідження; розкрито зв’язок роботи з науковими програмами,
планами, темами; обґрунтовано наукову новизну та практичне значення
одержаних результатів; подано інформацію про апробацію та публікації
результатів дослідження.
У розділі 1: досліджено роль ресурсного забезпечення економічного
розвитку в парадигмі сталого розвитку й актуалізовано проблему глобальної
продовольчої безпеки; оцінено потенціал рибальства з визначенням його ролі та
функцій у глобальній економіці; виявлено умови, імперативи та специфіку
формування системи управління глобальним рибальством й аквакультурою.
Уперше на системному рівні обґрунтовано таксономічну модель
глобального рибальства, що має міжсекторальну сутність і багатофункціональне
призначення з ідентифікацією його: ресурсної (океани і моря, внутрішні водойми,
плантації аквакультури) і технічної (плаваючі засоби, гідроакустика, портова
інфраструктура, цифрові системи) баз; технологічних ланцюгів первинної і
вторинної переробки продуктів промислового й любительського рибальства, а
також браконьєрства; інструментів багаторівневого регулювання (квотування,


3
інституційні рекомендації та поради, правові, екологічні, морально-етичні та
субсекторальні обмеження, політичні преференції та добровільні обмеження);
взаємопов’язаних економічних форматів (економіка рибальства, морська,
блакитна та біоекономіка); дослідницького, експертного, конфліктологічного
моніторингу розвитку та прогностичного потенціалу.
З урахуванням глобальних трендів, викликів і загроз (зміни клімату,
техногенне забруднення аквасередовища, інтенсивність промислового і
браконьєрського вилову рідкісних видів водних біоресурсів) ця модель може
слугувати методологічною основою, з одного боку, мезо-, макро-, мета- та
мегарівневого управління рибним господарством, а з іншого — науковим
підґрунтям трансформації стратегій і бізнес-моделей рибної індустрії в
аквакультуру в парадигмі глобального сталого розвитку.
Обґрунтовано необхідність і доцільність інституційного, функціонального,
організаційного й регулятивного виокремлення в рибальстві на ряду із природнім
промислом — аквакультури, що базується на технологіях штучного вирощування
практично всіх видів водних біоресурсів у внутрішніх, приберегових і морських
(марікультура) водоймах для ринкової реалізації відповідної харчової і нехарчової
продукції із збереженням біорозмаїття комерціалізованих аквасистем. Проведено
класифікаційну ідентифікацію її категорій (внутрішніх природних, штучних та
комбінованих водойм і морських, прибережних і комбінованих територій), типів
(із застосуванням та без застосування кормів), видів (кісткові риби, ракоподібні,
молюски, інші водні тварини, водорості), а також споживчих призначень
продукції (продовольча, непродовольча, подвійного використання). Показано, що
саме випереджувальний розвиток аквакультури найбільш повно відповідає
концепціям «блакитного» зростання та циркулярної економіки в руслі сучасного
формату сталого розвитку.
Запропоновано корпоративну бізнес-модель рибної індустрії з урахуванням,
з одного боку, секторальної специфіки (природно-географічна нерівномірність
розподілу водних біо- та акваресурсів і локацій споживання продукції рибальства,
переважно неконтрольована рухливість і сезонна концентрація основних


4
промислових видів водних біоресурсів, критична наближеність до територіально-
локалізованої інфраструктури переробки та кінцевих споживачів), а з іншого —
детермінованості імперативами менеджменту, серед яких визначено ієрархічність,
локальність, вертикальну і горизонтальну інтегративність, кластерність і
мережевість, цифрову адаптивність, креативність, екологічність, соціальність,
глобальну трендовість.
У розділі 2 проілюстровано етапи становлення сучасної політики ЄС у сфері
рибальства, її завдання й перспективні пріоритети, проведено комплексний аналіз
рибного ринку Євросоюзу й окремих його сегментів, виявлено специфіку
організації й багаторівневого регулювання європейського рибальського бізнесу.
Здійснено ідентифікацію політики рибальства та аквакультури в системі
секторальних та горизонтальних політик ЄС, розкрито етапи її становлення і
трансформації: регулювання відповідно Договору про Європейське економічне
співробітництво (1957–1970 рр.); формування правової основи функціонування
спільного ринку продукції рибальства (СПР) (з 1970 р.); реформування СПР з
упровадженням системи управління рибними ресурсами (1983–1992 рр.);
встановлення критеріїв «інтенсивності рибного промислу» та практики ліцензування
рибогосподарської діяльності (1992–2002 рр.); запровадження стратегічного підходу в
управлінні водними біоресурсами, включаючи довгострокові плани їх відновлення
(2002–2013 рр.); запровадження нових принципів функціонування СПР (вільного
доступу, сталого розвитку, обережності, стабільності, транспарентності);
упровадження сучасного режиму СПР (2013 – до сьогодні). Оцінено рівень
досконалості інституційної моделі рибальського сектору ЄС щодо дієвості
розподілу національних і наднаціональних компетенцій і оптимальності його
фінансування.
Розширено й поглиблено сутнісну характеристику європейського ринку
продукції рибальства й аквакультури, якому притаманні інституціональна
визначеність, структурно-сегментна детермінованість, багаторівневе регулювання в
усьому циклі виробничо-відтворювального процесу; здійснено його позиціонування
в системі національних, регіональних і глобальних ринків продовольства, землі,


5
природних, насамперед рибних, ресурсів, праці (безпосередній взаємозв’язок), а
також фінансів, інвестицій, інновацій (опосередкований взаємозв’язок).
Доведено критичну важливість для функціонування цього ринку природно-
географічної, науково-дослідної, виробничої, логістично-транспортної,
інституційної та інформаційної інфраструктури та визначено ключові фактори її
формування й розвитку: економічні (зростання попиту і пропозиції, вимогливості
споживчих вподобань, поглиблення міжкраїнової виробничої кооперації,
стандартизації якості, загострення конкуренції за глобальні водні й аквакультурні
біоресурси); екологічні (посилення негативного впливу на аквасистему);
технологічні (автоматизація рибної індустрії, інтернет-торгівля, інноватизація
логістики й подовження термінів зберігання продукції); політичні (лібералізація
внутрішнього спільного ринку при збереженні транскордонних бар’єрів і
державного протекціонізму); інституційні (переважно наднаціональне
регулювання рибальства і стану аквасистеми).
У розділі 3 оцінено національний потенціал рибальства й аквакультури,
охарактеризовано процес і виявлено проблеми імплементації норм та стандартів
Євросоюзу в рибному господарстві України, обґрунтовано напрями та механізми
розвитку експорту та оптимізації імпорту рибопродукції України, адаптовано
систему економіко-математичних моделей прогнозування промислового вилову
риби і морепродуктів для країн світу та України.
Проведено оцінку невідповідності масштабів, динаміки і продуктивності
рибного господарства України її наявному внутрішньому і зовнішньому
потенціалу, визначено й охарактеризовано проблеми регресу галузі: об’єктивні
(складність геополітичного та геоекономічного позиціонування суверенної
України й оцінки її водного і риборесурсного потенціалу, недостатня якість і
темпи ринкового трансформування, перманентність кризових і форсмажорних
впливів); переважно суб’єктивні (відсутність довготермінової стратегії розвитку
національного рибогосподарства і відповідних державних програм, застаріла
система мікро- та макроуправління рибальством, корупційна тінізація; відсутність
стимулювання аквакультури).


6
Запропоновано комплекс заходів організаційно-кадрової модернізації
національного рибного господарства, що забезпечать, з одного боку, послаблення
державної регулятивно-контрольної і моніторингової функцій та їх
професіоналізацію, а з іншого — суттєве збільшення виробництва продукції
промислового рибальства й аквакультури при нарощуванні продуктивного
потенціалу національних водних біоресурсів
Розвинуто критеріальний та параметральний методичний апарат оцінки
ключових довготермінових кількісних і якісних трендів розвитку зовнішньої
торгівлі продукцією рибальства України і ЄС з урахуванням секторальних
особливостей, регуляторних норм та інструментів. Виявлено критичні проблеми її
недостатньої масштабності, динаміки та структурної збалансованості й
обґрунтовано шляхи вирішення насамперед для ефективного імпортозаміщення та
нарощування українського експорту.
Аргументовано, що необхідність дотримання норм і стандартів ЄС стосовно
сертифікованої легальності вилову риби, маркування рибопродуктів щодо якості,
екологічності, безпеки споживання створює короткотермінові труднощі, однак у
перспективі сприятиме зростанню внутрішньої і зовнішньої
конкурентоспроможності українського рибальства й аквакультури.
Запропоновано й апробовано однофакторну прогнозну модель
промислового вилову риби і морепродуктів на основі поетапної кластеризації
країн із застосуванням інструментарію карт самоорганізації Кохонена і
використанням програмного продукту Deductor Studio Academic.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості
використання теоретичних положень висновків і рекомендацій, сформульованих
автором у дисертації, в якості методологічної та інструментальної бази для
розробки напрямів і ефективних механізмів розбудови рибогосподарського
комплексу України в руслі євроінтеграційної стратегії. Отримані наукові
результати, висновки і рекомендації використано в роботі: Державного агентства
рибного господарства України при запровадженні заходів його структурної
модернізації (2019–2020 рр.), обґрунтуванні законодавчих і відомчих ініціатив


7
стосовно розвитку рибного господарства й аквакультури України (2015–2021 рр.),
оптимізації управлінської структури та підприємницької мережі (2020–2021 рр.)
(довідка № 1-11-19/978-21 від 19.02.2021 р.); Державного підприємства
«Укрриба» (під час трансформації його функцій та організаційної структури,
формування стратегії розвитку й ефективної бізнес-моделі функціонування,
адаптованих до практик європейського рибальського бізнесу (довідка № 04-13/4
від 18.02.2021 р.); Асоціації «Укррибспілка» для надання пропозицій до проектів
Законів України «Про забезпечення простежуваності походження водних
біоресурсів та продукції, виробленої з простежуваних видів водних біоресурсів»,
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо спрощення умов
ведення аквакультури)», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо охорони водних біоресурсів та середовища їх існування» (довідка
№ 18-21 від 14.01.2021 р.); ГО «Фундація сприяння Європейській інтеграції» при
проведенні тренінгів, круглих столів та Zoom-конференцій для держслужбовців
стосовно структури ринку рибальства і морепродуктів ЄС, характеру та динаміки
диверсифікації вилову риби, удосконалення спільних механізмів й інструментів
регулювання, формулювання завдань конвергенції України та Європейського
Союзу (довідка № 15 від 01.09.2020 р.).
Наукові положення, висновки та матеріали дисертаційної роботи
використовуються в навчальному процесі ДВНЗ «Київський національний
економічний університет імені Вадима Гетьмана» при викладанні дисциплін
бакалаврського та магістерського рівнів «Європейський бізнес» та « Європейське
бізнес-середовище» на факультеті міжнародної економіки і менеджменту,
проведенні тренінгів у межах міжнародного проекту TEMPUS IV «Розвиток та
вдосконалення університетського управління в галузі міжнародних зв’язків» –
UNIVIA 543893–TEMPUS–SMGR (довідка від 7 квітня 2021 р.).
Ключові слова: сталий розвиток, економіка рибальства, водна екосистема,
водні біоресурси, глобальне рибальство, аквакультура, спільна політика
рибальства, рибна індустрія ЄС, рибний ринок ЄС, рибне господарство України.