Традиційна сімейна обрядовість українців Закарпаття кінця ХІХ – першої половини ХХ століття

Черленяк І. В. Традиційна сімейна обрядовість українців Закарпаття
кінця ХІХ – першої половини ХХ століття. – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.05 “Етнологія”. – Інститут
українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Інститут народознавства
НАН України, Львів, 2020.
На основі комплексного аналізу наявних джерел у дисертації здійснено
реконструкцію традиційної сімейної обрядовості як однієї з найважливіших
складових духовної культури українців Закарпаття. Основним джерелом для
вивчення окресленої проблематики виступили матеріали власних польових
етнографічних експедицій авторки у населених пунктах Закарпатської області в
період із 2010 по 2020 роки. Водночас використано ряд інших неопублікованих
та опублікованих джерел.
Робота містить розгляд етнографічних публікацій, які стосуються
конкретних обрядів сімейного циклу. Наявний історіографічний аналіз фахової
літератури, що стала підґрунтям для наукового вивчення традиційної культури.
Також подано характеристику методів і принципів етнологічного дослідження.
Окремо розглянуто методи теоретичного та емпіричного рівнів пізнання.
У пропонованій дисертації представлено компаративний аналіз сімейних
обрядів у етнографічних груп Закарпаття – долинян, гуцулів, бойків та лемків.
Прослідковано типові культурні особливості краю у контексті міжетнічних
впливів. Встановлено, що значна кількість ключових компонентів сімейної
обрядовості тут збігається чи є подібною до тих, що репрезентують обрядовість
не лише всіх українців, а й інших слов’янських та неслов’янських народів.
Відображено локальний спектр допологових, власне пологових і
післяпологових обрядів на Закарпатті. З’ясовано особливий лімінальний статус
вагітної жінки, що відображався у строгій регламентації її поведінки. Розглянуто


3


таємничий та найскладніший акт родильної обрядовості – пологи, родопомічну
роль баби-повитухи та перші дії з немовлям. Детально висвітлено обряди
відрізування пуповини та першого купання. Охарактеризовано традиції вибору
імені для дитини, хрестини, інші післяпологові обряди та інститут кумівства.
У дослідженні розкрито місцеві відмінності передвесільних, власне
весільних і післявесільних звичаїв та обрядів закарпатських українців. Показано
сватання з його алегоричним вербальним наповненням. Уточнено значення
церковних оповідей та заручин, що фігурували як закріплення згоди на шлюб і
публічне оголошення цієї події. Проаналізовано власне весільний обряд як
найбільш насичений у смисловому плані з його дівич-вечором, барвінковими
звичаями, виготовленням весільних атрибутів та випіканням обрядового хліба.
Реконструйовано день весілля з кульмінаційними виряджаннями наречених,
вінчанням, традиційними переходами з хати молодої до хати молодого, спільним
застіллям, взаємним обдаровуванням родів та завиванням нареченої. Виділено
специфічні поведінкові риси молодих як переходових осіб. Описано
післявесільну гостину, що виступала заключним етапом весільного дійства.
Досліджено передпоховальні, поховальні та післяпоховальні ритуали на
Закарпатті. Осмислено народні уявлення про потойбіччя, душу і смерть.
З’ясовано особливості ритуалів приготування мерця до поховання, вечірніх
обрядів з читанням “Псалтиря” та влаштуванням ігор при померлому.
Відображено локальну специфіку традиційного похорону. Висвітлено
функціональне значення апотропеїчних заходів, магічних дій і традиційних
голосінь. Вказано на існування інституту найманих плакальниць. Розкрито зміст
поминальних трапез з обов’язковим споживанням ритуальних страв, що
фактично були пережитками давньослов’янських тризн. Конкретизовано річний
цикл поминальних обрядів у рамках окремої сім’ї. Аргументовано, чому вся
ритуалістика поховально-поминальних дійств скеровувалася на вшанування,
уласкавлення, уникнення гніву та неповернення мерця з “того світу”.
Крізь призму сімейної обрядовості з’ясовано синкретизм християнського
та язичницького світосприйняття. Визначено, що церковні обряди хрещення,


4


вінчання та поховання у традиційному суспільстві доповнювалися, нерідко
навіть затьмарювалися, значною кількістю магічних практик, які за своєю
значимістю часом превалювали над християнськими. Більше того, таке тісне
переплетення поглядів супроводжувало людину з моменту народження аж до
смерті. Цей симбіоз став абсолютно природнім та тривіальним. У роботі також
вивчено типи магічних дій і підкреслено, що в більшості вони підпорядковані
законам імітативної (симпатичної) і контагіозної магії з домінуванням мотивів
подібності та контакту.
У ході дослідження виявлено символіку, семантику, семіотику і лексично-
номінативну варіативність основних компонентів обрядової структури. Окрім
віднайдення їх глибинного походження, етимології деяких номінацій, наведено
значну кількість лексичних варіацій у назвах сімейних обрядів, звичаїв та
окремих атрибутів в українців Закарпаття.
Водночас розглянуто концепти персонажного коду та ґендерної специфіки
в головних обрядах сімейного циклу. Встановлено, що попри патріархальність
традиційного суспільства, ключова роль у обрядовій сфері все ж належала
жінкам. Так, саме вони були чільними персонажами у виконанні родильних,
весільних та поховально-поминальних обрядодій. Хоча у поховальній
звичаєвості вже присутня деяка ґендерна рівність, адже чоловіки тут залучалися
до ритуальних дій практично на рівні з жінками.
У дисертації зроблено спробу репрезентувати внутрішній світ і етико-
моральне чуття людини, що мешкала на території сучасної Закарпатської області
у кін. ХІХ – п. п. ХХ ст. Визначено, що проведення обрядових чинностей
легітимізувало події життєвого циклу та фіксувало новий статус своїх об’єктів.
Тільки правильний життєвий сценарій (одруження, народження дитини і смерть)
робило індивіда повноцінним членом соціуму. Для людини традиційного
суспільства нормативним було народитися, охреститися, одружитися, народити
своїх дітей, бажано їх одружити і померти. На все звичаєм установлювалися
ліміти, оскільки навіть у чомусь відхилившись від схеми, можна було опинитись
на марґінесі сільської громади.


5



Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше: здійснено спеціальне
етнологічне дослідження традиційної сімейної обрядовості українців
Закарпаття; представлено компаративний виклад внутрішньої обрядової
мозаїчності етнографічних груп, що проживають на території краю; розглянуто
питання культурних впливів інших етносів, таких як угорці, румуни, словаки та
поляки; застосовано сучасний підхід до інтерпретації місцевого розмаїття
родильних, весільних та поховальних обрядів як етнокультурних явищ; уведено
до наукового обігу досі неопубліковані архівні матеріали та польові матеріали
авторки, що стали результатами власних експедиційних пошуків. За час
написання дисертації вдосконалено: навички та прийоми опитування
респондентів у польових умовах; методологічний інструментарій вивчення
сімейної обрядовості в контексті співставлення локального із
загальноукраїнським та загальнослов’янським народознавчим матеріалом;
картографування меж розселення етнографічних груп на основі етнографічної
карти проф. М. П. Тиводара. У праці зроблено узагальнення теоретичного
характеру щодо загальноетнічних рис, етнокультурної самобутності та локальної
мозаїчності сімейних обрядів українців Закарпаття. Також підтверджено
висновки про слов’янську єдність культурної ґенези.
Практичне значення дисертаційної роботи полягає у можливості
застосування її фактичних матеріалів, теоретичних положень та результатів при:
вивченні локальних комплексів обрядової культури; написанні монографії про
традиційну обрядовість українців; проведенні народознавчих досліджень
Південно-Західного історико-етнографічного регіону чи Українських Карпат;
підготовці навчальних програм та викладанні курсу етнографії Закарпаття;
студіюванні краєзнавства в рамках факультативних занять у середніх та вищих
навчальних закладах; формуванні етнографічними музеями своїх експозицій та
тематичних виставок; постановках театральних вистав, сценічних відтвореннях
чи історичних кінореконструкціях традиційних обрядів.
Ключові слова: Закарпаття, обряд, звичай, традиція, сім’я, пологи, вагітна
жінка, дитина, весілля, наречений, наречена, похорон, смерть, померлий.