Архітектура палаців Якуба Кубицького кін. XVIII – поч. XIX ст.

2

АНОТАЦІЯ
Погранична І.І. Архітектура палацових будівель Якуба Кубицького
кін.XVIII – поч. ХІХ ст. – рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за
спеціальністю 18.00.01 – «Теорія архітектури, реставрація пам’яток
архітектури» – Національний університет «Львівська політехніка» Міністерства
освіти і науки України, Львів, 2019.
Дослідження присвячене творчому доробку Якуба Кубицького кін. XVIII
– поч. ХІХ ст. на території сучасної України та Польщі, а саме палацово-
парковим комплексам у с. Бережце та смт. Вишнівець Тернопільської обл., у
с. Ладиги, с. Лашки (Морозівка), с. Деркачі, с. Семереньки, с. Морозівка,
с. Ілляшівка, с. Самчики Хмельницької обл., с. Нападівка Вінницької обл.
Україна; та на території сучасної Польщі палацово-парковим комплексам у
Радзейовіце (Radziejowice), у Бейсце (Bejsce), в Плавовіце (Pławowice), у
Млохуві (Młochów ), у Бялачуві (Białaczów), у Геленуві (Hełenow) та палацу
Бельведер (Belweder) у Варшаві.
У першому розділі «Історіографія та джерельна база дослідження»
охарактеризовано джерельну базу роботи, розглянуто та систематизовано
вітчизняні та зарубіжні дослідження палацових будівель авторства Якуба
Кубицького, проаналізовано картографічні та іконографічні матеріали з даної
теми, а також опрацьовано поняття творчого методу архітектора та визначено
стан дослідження вітчизняними та зарубіжними науковцями, а також визначено
прогалини у вивченні даної теми.
За характером матеріалів джерельну базу можна поділити на чотири
групи: наукова література вітчизняних науковців, дослідження зарубіжних
науковців; архівні джерела – картографічні та іконографічні матеріали; власні
натурні та камеральні дослідження.
Джерельна база дослідження формувалась у двох основних напрямках:
дослідження палацово-паркових комплексів, авторства Якуба Кубицького та
вивчення творчого методу архітектора, його особливості та етапи становлення. 3

У підрозділі 1.1. «Огляд і аналіз вітчизняної наукової літератури про
палаци авторства Якуба Кубицького кін. XVIII – поч. ХІХ ст.» опрацьовано
історіографію вивчення палацових будівель авторатсва Якуба Кубицького. Для
повного розуміння специфіки формування палацово-паркових комплексів в
кін. XVIII – поч. XIX ст. розділено дослідження вітчизняних науковців на
чотири групи: а) література з питань суспільного устрою та історичних умов
розвитку України у досліджуваний період; б) дослідження історії населених
пунктів, пам'яток культури та архітектури; в) теоретичні праці з вивчення
палацово-паркових комплексів кін. XVIII – поч. XIX ст., їх архітектурні та
планувальні особливості, композиційний аналіз; г) реалізовані проектні
вирішення та концепції з відновлення та реконструкції палацово-паркових
комплексів кін. XVIII – поч. XIX ст.
У підрозділі 1.2. «Аналіз закордонних досліджень палацових об’єктів
авторства Якуба Кубицького кін. XVIII – поч. ХІХ ст.» проаналізовані
зарубіжні теоретичні праці, що зберігаються в бібліотеках України, Росії та
Польщі або перебувають у вільному доступі в інтернет ресурсах.
Для детального вивчення специфіки краю літературу розглянуто в різних
аспектах. Першу групу склали джерела з описом історичної та політичного
підгрунтя. До другої групи джерел відноситься література з описами
архітектури палацово-паркових комплексів. Окремо опрацьовано праці Романа
Афтаназі, найбільшого дослідника палацово-паркових ансамблів України. Саме
в працях Р. Афтаназі можна знайти опис втрачених палацово-паркових
комплексів авторства Якуба Кубицького на території України. Однак, архівні
матеріали, які є надбанням музеїв, бібліотек, архівів України дослідником
майже не відображені.
У підрозділі 1.3. «Картографічні та іконографічні джерела»
проаналізовані численні гравюри, малюнки та фото палацових комплексів кін.
XVIII – поч. XIX ст. авторства Якуба Кубицького. Значна частина цих
матеріалів стала загальнодоступною в інтернет-режимі завдяки діяльності
бібліотек та неприбуткових організацій. Крім того, іконографічні матеріали 4

даних об’єктів, взяті з різних джерел, опублікованих в працях багатьох авторів,
розпорошених по різних виданнях.
Цінними є опубліковані іконографічні матеріали XVIII-XIX ст., автори
яких – А.Лянге, Н.Орда, Г.Пейєр, Ю.Вільчинський, В.Ріхтер та ін. Наголошено
на популяризації палацово-паркового будівництва в польських та російських
періодичних виданнях: "Tygodnik ilustrowany", "Klosy", "Wies ilustrowana",
"Ziemia", "Столица и усадьба" ("Журнал красивой жизни") та ін.
Окрім історичних зображень у дисертації використовувалися власні
натурні та камеральні дослідження, які проводилися протягом 2013-2018 років.
Дослідження також спирається на натурні обстеження збережених палацово-
паркових комплексів у с. Самчики та в с. Ілляшівка, Хмельницької області, у
смт. Вишнівець, Тернопільської обл. що дозволили простежити процеси
перепланування території та руйнування пам’яток.
До переліку використаних картографічних джерел відносимо історичні
карти, сучасні топографічні карти та супутникові знімки території палацово-
паркових комплексів, які перебувають у вільному доступі завдяки інтернет-
ресурсам (Google, 2018). Додатковим матеріалом для аналізу досліджуваних
палацово-паркових комплексів були карти-схеми зібрані автором з різних
джерел, поштові листівки і фотографії (кінця XVIII – середини ХІХ ст.) із
зображенням даних об’єктів.
У підрозділі 1.4. «Творчий метод архітектора у дослідженнях
українських та закордонних науковців» розглянуто поняття творчого методу
архітектора. Дане поняття досліджували як вітчизняні, так і зарубіжні науковці.
Окремо можна виділити дисертаційне дослідження Юрія Івановича Кармазіна,
присвячене «Формуванню світобачення та науково-методичних основ творчого
методу архітектора в професійній підготовці», в якому автор вважає, що
творчий метод можна розглядати в контексті найважливішого чинника
соціального та культурного розвитку архітектора.
У Другому розділі «Методика дослідження класицистичних палаців
кін. XVIII – XIX ст.» обрано загальнонаукові методи та спеціальні методи 5

наукового дослідження, а також розроблено методику дослідження, яка
необхідна для реалізації поставлених задач у вивченні та встановленні творчого
методу Якуба Кубіцького в архітектурі палацово-паркових комплексів кін.
XVIII – поч. XIX ст.
У підрозділі 2.1. «Вибір загальнонаукових методів та послідовність
виконання дослідження» описано загальнонаукові методи, використані у
дослідженні. Першочерговим завданням під час дослідження палацово-
паркових комплексів, авторства Якуба Кубицького було опрацювання наукової
літератури та визначення рівня дослідження даної теми. Для цього було
використано такі загальнонаукові методи дослідження, як порівняння, аналіз та
синтез.
У підрозділі 2.2. «Спеціальні методи наукового дослідження» обрано
спеціальні наукові методів. Наприклад, для визначення стану збереження та
вивчення архітектурних особливостей пам’яток було використано метод
візуального обстеження пам’ятки. Цей метод дав можливість нанести
картограму втрат на фасади палаців, вирішення проблем використання та в
подальшому розробку пропозицій щодо реставрації даних об’єктів.
У підрозділі 2.3. «Методика дослідження творчого методу архітектора»
розроблено комплексну методику дослідження, яка складається з шести етапів:
1 етап – огляд і вивчення джерельної бази дослідження та формування
переліку палацово-паркових комплексів авторства Якуба Кубицького. На основі
аналізу, синтезу, систематизації та узагальнення бібліографічних матеріалів
визначено стан дослідженості даної теми; використовуючи методи класифікації
порівняння, а також метод візуального обстеження сформовано перелік
палацово-паркових комплексів, збудованих за проектами архітектора на
території сучасної України та Польщі; 2 етап – визначено способи формування
палацово-паркових комплексів. На основі загальнонаукових методів аналізу,
синтезу, систематизації, узагальнення та системного аналізу бібліографічних,
картографічних та іконографічних матеріалів, а також спеціальних
архітектурних методів (візуального обстеження та системного аналізу) 6

встановлено три принципи формування палацово-паркових комплексів,
авторства Якуба Кубицького; 3 етап – виконано архітектурно-планувальний
та композиційний аналіз об’єктів. На основі системного архітектурного аналізу
встановлені типи споруд на території палацово-паркового комплексу;
виокремлені структурні елементи, що формують загальну композицію фасадів
палаців; виявлені основні декоративні елементи фасадів та інтер’єрів палаців.
На основі архітектурно-планувального та об’ємно-просторового аналізу та
графічного зіставлення виконано композиційний аналіз генплану території
палацово-паркового комплексу, палацу зокрема, а також фасадів палацу; 4 етап
– виявлені особливості палацово-паркових комплексів кін. XVIII – поч. XIX ст.
авторства Якуба Кубицького. На основі аналізу, синтезу, систематизації,
узагальнення літературних, картографічних та іконографічних матеріалів,
порівняння та візуального обстеження збережених пам’яток на території
сучасної України, системного аналізу та графічного зіставлення об’єктів,
встановлено авторську систему в архітектурно-планувальних та стилістичних
особливостях об’єктів; 5 етап – вивчено вплив античних трактатів,
Палладіанської школи, тогочасних архітектурних канонів та стилю
наставника Доменіко Мерліні на становлення та розвиток творчого методу
архітектора. На основі аналізу, синтезу, систематизації, узагальнення
літературних, картографічних та іконографічних матеріалів, порівняння та
візуального обстеження збережених пам’яток на території сучасної України,
системного аналізу та графічного зіставлення, ретроспективного моделювання,
архітектурно-композиційного та планувального аналізу об’єктів визначено
творчий метод архітектора.
У третьому розділі «Архітектурні особливості палаців авторства
Якуба Кубицького кін. XVIII – поч. XIX ст.» досліджено збережені та
втрачені палаци кін. XVIII – поч. XIX ст. Я. Кубицького, виявлено їх
архітектурно-планувальні та стилістичні особливості, визначено стан
збереженості та характер використання збережених палаців, споруджених за
проектами Якуба Кубицького на території сучасної України та Польщі, а також 7

розроблено пропозиції щодо реставрації та подальшого функціонування
пам'яток архітектури в існуючому середовищі (поселенні) задля збереження та
подальшої візуалізації планувальної структури та архітектурних елементів, які і
формують творчий метод архітектора.
Якуб Кубицький автор дев’яти палацово-паркових комплексів на території
України (в сучасних Тернопільській та Хмельницькій областях), а саме: палаци у
с. Бережце та смт. Вишнівець Тернопільської обл., палаци у с. Ладиги, с. Лашки
(Морозівка), с. Деркачі, с. Семереньки, с. Морозівка, с. Ілляшівка, с. Самчики
Хмельницької обл. Нажаль, сьогодні збережено лише три.
У підрозділі 3.1.«Архітектура збережених архіпалаців, запроектованих
Якубом Кубицьким на території сучасної Польщі» проаналізовано архітектурні
та планувальні особливості палаців, збудованих за проектами Якуба
Кубицького на територі сучасної Польщі. Вивчено вплив історичних подій на
формування даних об’єктів. Адже, падіння державності та ліквідація
королівського двору після Третього поділу Речі Посполитої сприяли розквітові
провінційних резиденцій, до яких переселялись з осередків політичного життя
колишні придворні та державні чиновники. Саме в цей період на території
сучасної Польщі за проектами Якуба Кубицького (1758 – 1833) зводяться
пейзажні палацово-паркові комплекси.
На території Польщі за проектами Якуба Кубицького були збудовані такі
палацові комплекси, як: палаци у Радзевіцах (1802 р.), у Бейсце (1802 р.), в
Плавовіцах (1804 р.), в Млохові (1806 р.), палацу Бельведер у Варшаві (1824 р.).
У підрозділі 3.2. «Архітектура збережених палаців авторства Якуба
Кубицького на території сучасної України» детально розглянуті палацово-
паркові комплекси, збудовані за проектами Якуба Кубицького на території
сучасної України. Проаналізовано вплив історичних та містобудівних чинників
на формування даних об’єктів.
Встановлено, що палацово-паркові комплекси будувались за принципами
трансформації (палацово-парковий комплекс у смт. Вишнівець, Тернопільської 8

обл.), еволюції (палацово-парковий комплекс у с. Самчики, Хмельницької обл.) та
єдиного задуму (палацово-парковий комплекс у с. Ілляшівка, Хмельницької обл.).
Проаналізувавши дані палацово-паркові комплекси, можна сказати, що
кожен комплекс включав в себе більше або менше розвинене ядро(палац) з
житловими і парадними приміщеннями та допоміжну групу споруд
(господарські, службові та складські приміщення). Палацові комплекси
відзначався характерними особливостями стилістичних прийомів доби
античності, застосуванням декоративних та конструктивних елементів даного
періоду, проте й відображають у собі певний відбиток власних амбіцій та
бажань заможних власників.
Палаци переважно є двохповерховими, симетричними в плані. Головний
фасад палацу завжди акцентований портиком з колонадою, а парковий
виступаючим ризалітом. Головною прикрасою палаців завжди була вітальня з
купольним склепінням, яке прикрашала вишукана ліпнина. Будівля палацу
зазвичай була розташована на підвищеній території, а вихід з вітальні
розкривав мальовничий краєвид на водойму, яка завжди доповнювала загальну
композицію палацових комплексів.
Основними засобами зовнішнього декорування були ордерні мотиви
(пілястри, рельєфні фризи), Карниз, а також сандрики над вікнами і дверима
прикрашали орнаменти імператорського Риму – гірлянди, лаврові вінки, а
також трофейні мотиви – композиції, що зображують античну зброю та
обладунки. Стіни цокольного або першого поверху, а також кути палацу
прикрашали рустом
Віконні прорізи стримано декоровані й підкреслені геометрично. Типове
вікно – прямокутне, увінчане лаконічним сандриком, позбавлене лиштви.
Виступаючі ризаліти акцентовані арочними вікнами з сандриками та ліпниною.
Фронтони і аттики прикрашені напівциркульними вікнами, довкола яких
відсутні ліпні обрамлення.
Основним засобом декоративного оздоблення інтер’єрів є ліпні карнизи,
розети, фризи, набірні паркети, рельєфні сюжетні композиції. Доповнювали все 9

це твори мистецтва: живопис, гобелени, порцеляна, родинні портрети, гравюри,
стильові меблі, драпірувальні тканини на стінах та вікнах.
У підрозділі 3.3. «Архітектура втрачених палаців, запроектованих
Яубом Кубицьким на території сучасної України: палаци у с. Бережце,
Тернопільської обл., у с. Семиреньки, с. Лашки, с. Деркачі та у с. Ладиги,
Хмельницької обл.» проаналізовані палаци, які не збереглися до наших днів,
зроблено гіпотетичну графічну реконстукцію за описами та фото об’єктів.
Встанолено, що серед виявлених палацово-паркових комплексів авторства
Якуба Кубицького на території України переважають втрачені. Палаци були
зруйновані та розграбовані на поч. ХХ ст. внаслідок політичних повстань та
світових воєн.
У четвертому розділі «Творчий досвід Якуба Кубицького в
архітектурі палацових комплексів кін. XVIII – поч. XIX ст.» проаналізовано
вплив античних трактатів, Палладіанської школи, тогочасних архітектурних
канонів класицистичної забудови палацових комплексів та стилю наставника
Доменіко Мерліні на становлення та розвиток творчого методу архітектора.
У підрозділі 4.1. «Вплив античних трактатів на архітектуру палацово-
паркових комплексів авторства Якуба Кубицького» проаналізовані античні
трактати Вітрувія, Леон-Баттиста Альберті, Себастьяно Серліо, Джакомо да
Віньйола, Андреа Палладіо та Вінченцо Скамоцці – як архітектурна основа, яка
безумовно вплинула на утвердження професіоналізму архітекторів доби
класицизму і Якуба Кубицького зокрема. Вони містили малюнки і креслення
"зразкової архітектури" та стали основою обміну архітектурними вміннями і
прийомами, оскільки на той час архітектурних шкіл ще не було.
В античних трактатах вперше введено поняття ордеру, висвітлено
інженерно-технічні й художньо-естетичні питання містобудування, узагальнено
теоретичний і практичний досвід архітекторів Стародавніх Греції та Риму
(Вітрувій "Десять книг про архітектуру"), введено пропорційну систему (Леон-
Баттіста Альберті "Про архітектуру"), описані загальні правила будівництва 10

палацово-паркових комплексів, вибір місця розташування палацу, його розмір
та пропорції (Андреа Палладіо "Чотири книги про архітектуру").
У підрозділі 4.2. «Архітектурний спадок Андера Палладіо – як навчальний
матеріал для Якуба Кубицького» розглянутий творчий спадок Андреа Палладіо
і проаналізовано його вплив на творчість Якуба Кубицького.
Відомо, що обширний і різносторонній спадок Андреа Палладіо був
навчальним матеріалом для багатьох архітекторів, а в XVII ст. став основою
одноіменного архітектурного напрямку – Палладіанство. Андреа Палладіо
(1508-1580) – відомий зодчого епохи Відродження, автор численних
архітектурних трактатів, в яких детально описано принципи та етапи
формування приватних садиб та резиденцій. Його роботи були засновані на
симетрії, перспективі і цінностях класичного храму часів Стародавньої Греції
та Риму.
Загалом Анреа Палладіо, опрацювавши традиції народної архітектури, а
також смаки дворян, створив зразкові типи садиб і разом з тим показав майже
необмежену кількість можливих варіацій, став засновником «архітектурної
моди» епохи класицизму. Це сприяло поширенню і утвердження
Палладіанської школи, де архітектура античності (Стародавного Риму, а
пізніше Стародавньої Греції) була інтерпритована до вимог епохи, а
палладіанські типи сільських садиб та міського палацу використовувались ще
два століття.
Якуб Кубицький, як представник класицистичної школи, дотримувався
правил будівництва палацово-паркового комплексу, описаних в трактаті
Андереа Палладіо «Чотири книги про архітектуру».
У підрозділі 4.3. «Доменіко Мерліні – вчитель і наставник Якуба
Кубицького» проаналізовані основні етапи творчості архітектора та його вплив
на архітектурний досвід Якуба Кубицького.
У творчості Я. Кубицького можна прослідкувати відбиток архітектури
Доменіко Мерліні, а саме використання архітектурно-планувальних схем
(прямокутний у плані палац, симетричний відносно головної осі симетрії, 11

принцип розташування репрезентативних та жилових кімнат), архітектурно-
композиційних схем (виділення головного входу портиком з колонадою,
використання бічних виступаючих ризалітів); проте не привніс у свою
архітектуру купольні завершення даху, монументальні скульптури атлантів,
скульптури античних богів, які розташовувались на фронтонах чи аттикових
стінках, а також таку велику кількість скульптурних та ліпних елементів в
інтер’єрі палаців (що притаманно більше бароковій архітектурі).
У підрозділі 4.4. «Вплив тогочасних класицистичних традицій на
території України на становлення творчого методу Якуба Кубицького в
архітектурі палацових комплексів кін. XVIII – поч. ХІХ ст.» простежено вплив
світових класицистичних стильових тенденцій кін. XVIII ст. Встановлено, що
вони мали значний вплив на специфіку формування архітектурно-просторового
та композиційно-структурного образу палацово-паркових комплексів.
Власники волинських земель кін. XVIII – поч. XІX ст. створювали свої
резиденції, основу яких сформували споруди в стилі класицизм. Залучалися до
будівництва палаців відомі архітектори зі світовими іменами. Одним з таких
архітекторів був Якуб Кубицький – польський архітектор, представник
Палладіанської школи та засновник типої «польської садиби» або «польського
дворека».
Увага до творчості даного зодчого зумовлена унікальними архітектурними
уміннями створювати мальовничі палацові ансамблі в часи будівництва
помпезних комплексів. Поєднання художньої інтуїції та класичних канонів
садибного будівництва в результаті призводять до утвердження художнього
методу архітектора. Встановлено, що хоч Якуб Кубицький і був представником
зрілого класицизму з впливом Палладіанської школи, все ж роботи архітектора
мають свій творчий почерк і характеризується такими типовими елементами у
проектах, як: чітка осьова композиція та симетрія фасадів палаців; прості
прямокутні форми в плані палацу, які доповнювались виступаючими
ризалітами; головний вхід акцентований портиком з колонадою; використання
класичних ордерних елементів, що оздоблювались скульптурами та військової емблематики в оздобленні фасадів. Внутрішній уклад в палацах був
симетричним, двохтрактовим, з розкішною вітальнею та вестибюлем, який
містив сходи. Інтер’єри були пишно оздоблені ліпниною та виокремлені
кольором (звідси і назви блакитна вітальня, золота чи червона кімната).
Загалом можна сказати, що хоч Якуб Кубицький і був представником
зрілого класицизму з впливом Палладіанської школи, все ж роботи архітектора
мають свій творчий почерк і характеризується такими типовими елементами у
проектах, як: чітка осьова композиція та симетрія фасадів палаців; прості
прямокутні форми в плані палацу, які доповнювались виступаючими
ризалітами; головний вхід акцентований портиком з колонадою; використання
класичних ордерних елементів, що оздоблювались скульптурами та військової
емблематики в оздобленні фасадів. Внутрішній уклад в палацах був
симетричним, двотрактовим, з розкішною вітальнею (притаманно для вчителя –
Доменіко Мерліні) та вестибюлем, який містив сходи. Інтер’єри були пишно
оздоблені ліпниною та виокремлені кольором (звідси і назви блакитна вітальня,
золота чи червона кімната).
Ключові слова: класицизм, палацово-парковий комплекс, палац, парк,
творчий метод, Якуб Кубицький.