Теоретико-методологічні та інституціональні основи розведення сільськогосподарських тварин в Україні другої половини 60-х років ХХ – початку ХХІ ст.: наукове середовище академіка М.В. Зубця

Апостол М.В. Теоретико-методологічні та інституціональні основи
розведення сільськогосподарських тварин в Україні другої половини 60-х
років ХХ – початку ХХІ ст.: наукове середовище академіка М. В. Зубця. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за
спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. – Національна наукова
сільськогосподарська бібліотека НААН, Київ, 2019.

Пошук оптимальних шляхів розвитку галузі тваринництва, зростання його
конкурентоспроможності та рентабельності в умовах євроінтеграції висуває на
перший план вивчення історичного наукового досвіду, накопиченого кількома
поколіннями вчених у єдиному контексті спадкоємності. Помітний вплив на
розвиток науки про розведення сільськогосподарських тварин в другій половині
60-х рр. ХХ – початку ХХІ ст. здійснив доктор сільськогосподарських наук,
професор, академік НААН Михайло Васильович Зубець (1938–2014). Учений
заклав фундамент сучасної теорії та методології породотворення, розробив
стратегію становлення і розвитку галузі спеціалізованого м’ясного скотарства в
Україні, сформулював концепцію генеральної схеми розміщення племінних
ресурсів України; актуалізував проблему збереження та раціонального
використання біорізноманіття.
Історіографічний аналіз наукових праць з досліджуваної проблеми
засвідчив, що дана тема залишається недостатньо вивченою. Відсутнє цілісне
наукове узагальнення внеску галузевих науково-дослідних установ і вищих
навчальних закладів, пов’язаних з діяльністю вченого, у розроблення теорії і
методології розведення та селекції сільськогосподарських тварин. Належним
чином не осмислені наукові здобутки М. В. Зубця, не окреслені шляхи їхнього
використання на сучасному етапі розвитку тваринництва. До цього часу не
виділено основні періоди та форми творчої діяльності вченого, не встановлено 3

динаміку його домінуючих наукових напрямів у контексті розвитку науки з
розведення сільськогосподарських тварин.
Джерельна база даного дослідження охоплює архівні документи, наукові
праці вчених у тваринництві, періодичні видання та інші матеріали. У
запропонованому дослідженні введено до наукового обігу низку маловідомих
документів, матеріалів періодичних видань. Дослідження ґрунтується на
загальнонаукових принципах історичної достовірності, об’єктивності,
системності, комплексності, науковості, багатофакторності та всебічності.
Визначення методологічних принципів та аналіз історіографії і джерельної бази
зумовили вибір напрямів та шляхів вирішення основних завдань дослідження,
сприяли формуванню нових висновків і узагальнень щодо внеску відомих учених
у розвиток теорії і методології розведення сільськогосподарських тварин.
На основі врахування впливу соціально-економічних, науково-
організаційних і теоретико-методологічних чинників виділили два періоди
розвитку науки з розведення сільськогосподарских тварин. Перший із них охопив
1965–1990 рр. і об’єднав два підперіоди. Для 1965–1980 рр. є характерним
розширення та оптимізація мережі галузевих наукових установ і навчальних
закладів, створення академічних наукових центрів, реорганізація структури
племінної справи на основі створення державних станцій з племінної роботи та
штучного осіменіння. Розроблено та реалізовано програми великомасштабної
селекції, розвинуто генетичні та біотехнологічні основи розведення і селекції
сільськогосподарських тварин. Удосконалено систему лінійного розведення,
запроваджено перспективне планування у тваринництві. Для 1981–1990 рр. є
притаманною подальша оптимізація мережі наукових установ і навчальних
закладів за більш сприятливих соціально-економічних умов розвитку галузі.
Обґрунтовано концепцію виведення нових порід і типів сільськогосподарських
тварин на основі складного відтворного схрещування з кращим генофондом
світової селекції. Запроваджено державну систему бонітування за комплексом
ознак, затверджено перші державні інструкції з оцінки бугаїв за якістю потомства. 4

У зв’язку з необхідністю стандартизації худоби, започатковано селекцію за
технологічними ознаками. Обґрунтовано внесок у розроблення теоретичних і
методологічних положень розведення сільськогосподарських тварин цього
періоду: М. З. Басовського, В. П. Бурката, Ф. Ф. Ейснера, М. Я. Єфіменка,
М. В. Зубця, І. М. Клочка, М. А. Кравченка, В. Ю. Недави, Ф. К. Почерняєва,
Ю. Д. Рубана, К. Б. Свєчина, Й. З. Сірацького, О. Ю. Яценка та ін.
Виділено період 1991–2014 рр., який позначився становленням національної
системи племінної справи в тваринництві України. Українськими вченими
розроблено сучасну теорію породотворення та теоретичну концепцію консолідації
спадковості помісних тварин, ефективні методи оцінки їх генотипу та
прогнозування продуктивності. Розкрито біологічний феномен породи, закладено
фундамент вчення про збереження та раціональне використання племінних
ресурсів. Виведено низку спеціалізованих порід, що відповідають рівню
європейських стандартів. В основі методології сучасної науки з розведення
сільськогосподарських тварин екологічна та гуманістична спрямованість
наукових досліджень, антропний принцип. Обґрунтовано внесок у розроблення
теоретичних і методологічних основ розведення сільськогосподарських тварин
цього періоду: М. І. Бащенка, В. П. Бурката, Д. Т. Вінничука, В. І. Власова,
М. Я. Єфіменка, М. В. Зубця, В. І. Ладики, І. П. Петренка, Ю. П. Полупана,
П. І. Польської, В. П. Рибалка, С. Ю. Рубана, О. Ф. Хаврука та ін.
Встановлено, що період становлення наукового світогляду М. В. Зубця
охопив 1957–1974 рр. і пов’язаний з його навчанням в УСГА та науково-
виробничою діяльністю в Прилуцькій державній племінній станції,
держплемзаводі «Тростянець» Чернігівської області, Головному управлінні
тваринництва та птахівництва Міністерства сільського господарства УРСР.
Формування його наукових уподобань відбувалося під впливом фундаментальних
наукових праць відомих учених у галузі тваринництва, професорів УСГА
М. А. Кравченка, К. Б. Свєчина, М. М. Колесника, П. Д. Пшеничного, а також
академіків М. Ф. Іванова та М. Д. Потьомкіна, члена-кореспондента 5

Ф. Ф. Ейснера. Виділено домінуючі напрями наукових пошуків ученого,
характерні для цього періоду: селекційно-племінна робота з симентальською
породою, вдосконалення системи лінійного розведення у скотарстві, значення
морфологічних і гематологічних досліджень у племінній справі та ін.
На основі аналізу документальних джерел та використання особистісно-
діяльністного підходу виділено два періоди наукової діяльності М. В. Зубця.
Перший із них охопив 1974–1990 рр. і позначився домінування її науково-
виробничої та науково-дослідної форм. Виділено основні складники його
творчого доробку, характерні для означеного періоду: розроблення основ
селекційно-племінної роботи з молочною і м’ясною худобою, розвиток теорії
породи та породотворення, удосконалення методів оцінки племінної цінності
сільськогосподарських тварин, обґрунтування генетичних і технологічних засад
селекції та ін. Як основний здобуток даного періоду розглядали захист його
докторської дисертації, в якій вперше на прикладі симентальської худоби
запропоновано ефективні методи поліпшення вітчизняного генофонду як за
використання внутрішньопорідної селекції, так і міжпорідного схрещування.
Доведено, що період 1990–2014 рр. пов’язаний з найбільшою творчою
активністю академіка М. В. Зубця. Для нього є характерним домінування науково-
організаційної, науково-дослідної діяльності. Активізовано популяризаторську
діяльність та започатковано педагогічну, законотворчу і публіцистичну
діяльність. Виділено домінуючі напрями його наукових розробок: селекція
м’ясної і молочної худоби, генетичні та біотехнологічні аспекти селекції, теорія
породи і породотворення та ін. Започатковано творчі пошуки з проблем етології
сільськогосподарських тварин, автоматизації і комп’ютеризації галузі
тваринництва, активізувалася розробка системи збереження і раціонального
використання сільськогосподарських тварин. Як основний здобуток цього періоду
розглядали розроблення теорії і методології породотворення, стратегії розбудови
спеціалізованого скотарства в УРСР, що сприяло якісному перетворенню
вітчизняного генофонду порід. 6

Систематизовано творчий доробок ученого за такими напрямами: теорія
породи та породотворення; основи теорії добору і підбору тварин; оптимізація
системи лінійного розведення та методичні основи управління генеалогією
породи; теорія консолідації селекційних формувань; вирощування, оцінка і
раціональне використання плідників; біологічні основи формування рекордної
продуктивності тварин; обґрунтування концепції розбудови спеціалізованого
скотарства; планування та організація племінної справи; схеми організації
великомасштабної селекції у тваринництві; технологічні аспекти розвитку
скотарства; генетичні і біотехнологічні основи розвитку селекції
сільськогосподарських тварин; шляхи та методи збереження і раціонального
використання генофонду тварин; запровадження інтенсивних технологій
виробництва молока та яловичини; методичні підходи до розміщення й
використання племінних ресурсів у скотарстві та ін.
Аналіз наукових пошуків академіка М. В. Зубця засвідчив, що він є автором
багатьох теоретичних розробок, які знайшли широке практичне застосування в
галузі тваринництва України. Доведено його пріоритет у фундації сучасної теорії
породи, що ґрунтується на її системній концепції. Учений сформулював гіпотезу
генезису порід, розробив концептуальні положення сучасної теорії
породотворення та втілив їх у практику тваринництва при виведенні нових порід і
типів сільськогосподарських тварин. Удосконалив методичні основи управління
генеалогією породи, обґрунтував принципові положення з оцінки, добору й
використання племінних тварин, покладені в основу сучасних систем
національної та міжнаціональної оцінки генетичної цінності худоби. Розширив
теоретичне уявлення щодо поняття консолідації селекційних груп тварин як
необхідного елементу селекційного процесу. Запропонував новий підхід до
селекції, що ґрунтується на доборі та підборі тварин за статевим типом і статевим
диморфізмом. Сформулював антропологічний та екосистемний підхід до
збереження біорізноманіття, довів значення генофондових банків як основної
ланки збереження сільськогосподарських тварин. М. В. Зубець обґрунтував 7

концепцію і стратегію створення галузі спеціалізованого м’ясного скотарства в
Україні.
Обґрунтовано, що академік М. В. Зубець є методологом вітчизняної науки з
розведення і селекції сільськогосподарських тварин. Ученим розроблено
методологію великомасштабної селекції, технологічні проекти з розведення
сільськогосподарських тварин. Він є співавтором низки програм і систем
селекційно-племінної роботи, що безпосередньо стосуються виведення та селекції
вітчизняних порід великої рогатої худоби; оцінки, добору й використання
племінних тварин; лінійної оцінки типу будови їх тіла; раціонального розміщення
й використання племінних ресурсів у скотарстві. Серед методологічних
напрацювань ученого найбільшою значущістю відзначаються методика створення
української червоно-рябої молочної породи, покладена в основу виведення
восьми спеціалізованих вітчизняних порід молочного і м’ясного напрямів
продуктивності.
Встановлено, що наукова спадщина академіка М. В. Зубця не втратила своєї
значущості на сучасному етапі розвитку тваринництва. Виділено складові його
творчого доробку, які доцільно використовувати як теоретичний і методологічний
базис для розроблення сучасної стратегії ведення галузі тваринництва: 1) теорія
породи та породотворення; 2) система лінійного розведення та методичні основи
управління генеалогією породи; 3) біологічні основи формування рекордної
продуктивності тварин; 4) концептуальні науково-організаційні засади розвитку
галузі спеціалізованого м’ясного скотарства; 5) шляхи та методи збереження і
раціонального використання генофонду тварин; 6) розвиток генетичних і
біотехнологічних основ селекції та ін.
Доведено, що однією із форм творчих пошуків М. В. Зубця є його науково-
організаційна діяльність. Учений зробив вагомий внесок у становлення НААН як
головного науково-методичного та координаційного центру розвитку АПК
України. За його керівництва розроблено методичні основи інноваційно-
інвестиційної моделі розвитку аграрної науки, проведено низку структурних 8

перебудов та поліпшено особовий склад наукових підрозділів Академії. Ученим
удосконалено роботу методичних рад при головних установах з питань
координування фундаментальних і прикладних наукових досліджень, підвищено
ефективність використання наявного наукового та кадрового потенціалу. Він
ініціював проведення системної оптимізації науково-дослідної мережі за
організаційним, науковим та інноваційним напрямами. Визначив шляхи
подальшої інтеграції наукових установ Академії та аграрних вищих навчальних
закладів України. Налагодив тісну співпрацю із закордонними науковими
організаціями з виконання спільних наукових проектів. М. В. Зубець здійснював
наукове керівництво державними НТП з розведення і селекції
сільськогосподарських тварин, у результаті яких удосконалено існуючі та
виведено нові породи і типи з використанням досягнень генетики і біотехнології.
Обґрунтовано, що академік М. В. Зубець доклав зусиль до становлення ІРГТ
НААН як головного науково-методичного та координаційного центру з проблем
розведення, селекції та генетики сільськогосподарських тварин. Здобутком
ученого є розширення тематики науково-дослідних робіт, зміцнення наукового
потенціалу та матеріально-технічної бази установи, запровадження найбільш
ефективних наукових розробок у виробництво. За його керівництва набули
актуальності дослідження з селекції, генетики та біотехнології у тваринництві,
збереження та раціонального використання генофонду сільськогосподарських
тварин. На базі інституту розроблено основи сучасної теорії і методології селекції
у тваринництві, що сприяло кардинальному перетворенню вітчизняного
генофонду.
Як одну із форм творчих пошуків академіка М. В. Зубця розглядали його
педагогічну діяльність. Учений доклав зусиль до здобуття статусу провідного
галузевого науково-освітнього центру в Україні кафедрою розведення
сільськогосподарських тварин ім. М. А. Кравченка НУБіП України. Сприяв
оптимізації навчального процесу, підготовці навчально-методичної літератури,
розгортанню комплексних наукових досліджень з селекції та розведення
сільськогосподарських тварин на базі кафедри.
Академіком М. В. Зубцем засновано наукову школу «Селекція м’ясної
худоби» на базі ІРГТ НААН. Основна проблема, що піднімалася науковою
школою, – селекція великої рогатої худоби м’ясного напряму продуктивності.
Виділено основні напрями діяльності наукової школи: обґрунтування
теоретичних, методологічних і практичних аспектів процесу породотворення в
скотарстві; реалізація програм виведення спеціалізованих порід великої рогатої
худоби; організація комплексу досліджень з проблем генетики і біотехнології у
тваринництві; розроблення основ оцінки племінної цінності
сільськогосподарських тварин; запровадження ефективних методів і форм
збереження та раціонального використання генофонду сільськогосподарських
тварин тощо.
Доведено, що важливим напрямом наукової діяльності М. В. Зубця була
популяризація досягнень вітчизняних учених з розведення сільськогосподарських
тварин. Він є співзасновником історико-біографічної серії «Українські вчені-
аграрії ХХ століття», ініціатором публікації деяких довідкових видань,
редактором науково-тематичних часописів та міжвідомчих наукових тематичних
збірників. Встановлено, що М. В. Зубець доклав зусиль до розвитку галузевої
енциклопедичної справи, національної аграрної біографістики та бібліографії, що
сприяло реконструкції сільськогосподарської дослідної справи та вищої фахової
освіти. Як важливу форму творчої діяльності М. В. Зубця розглядали його
публіцистику, присвячену питанням розвитку тваринництва, проблемам
наукознавства та державотворення.
Ключові слова: історія сільськогосподарської науки, тваринництво,
племінна справа, розведення сільськогосподарських тварин, зоотехнічна освіта,
сільськогосподарська дослідна справа, наукова школа, М. В. Зубець.