Українське повсякденне мовлення в міському молодіжному середовищі: структура і функціонування

АНОТАЦІЯ

Цар І. М. Українське повсякденне мовлення в міському молодіжному
середовищі: структура і функціонування. – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних
наук (доктора філософії) за спеціальністю 10.02.01 «Українська мова» (0.35 –
філологія). – Інститут української мови НАН України. – Київ, 2018.
У дисертації комплексно досліджено усне спонтанне молодіжне
мовлення молоді на прикладі мовлення молодих киян, схарактеризовано
мовну поведінку та мовні преференції молоді. Уперше в українській
лінгвістиці на матеріалі записів живого повсякденного мовлення описано
молодіжну мову з урахуванням не лише лексичного, а й інших мовних рівнів
в контексті ситуації спілкування та соціальних чинників (вік, стать, освіта,
професія та ін.). Установлено особливості сучасної конфігурації мовної
ситуації в білінгвальному мегаполісі. Спрогнозовано напрями подальшого
розвитку українського розмовного мовлення міста.
Практичне значення дисертаційної роботи полягає в можливості її
використання для написання нових праць із соціолінгвістики. Одержані
результати допоможуть спрогнозувати динаміку українського повсякденного
мовлення в умовах білінгвізму. Матеріали дослідження та зроблені
узагальнення можна використати в лексикографічній практиці
(лексикографічний опис розмовного мовлення), для створення
комунікативної граматики української мови, у лінгводидактиці (курси
вільного вибору, соціолінгвістика) та ін.
У дисертації обгрунтовано, що молодіжна мова реалізується залежно
від умов соціального середовища. У міському неофіційному середовищі під
час неформального спілкування в дружніх колах виявляються ті риси, що
можуть бути невиражені в інших ситуаціях, але які є ознаками як власне
молодіжного мовлення, так і розмовного мовлення загалом, і які 3



відображають актуальні мовні процеси, що відбуваються в мові на
конкретному часовому зрізі.
Встановлено, що в неформальних спонтанних повсякденних ситуаціях
молодь використовує власну своєрідну систему мови, що характеризується
специфічним лексичним складом, функціонує за граматичними нормами,
властивими усному розмовному мовленню загалом, і вирізняється
експресивністю та ігровою спрямованістю. У процесі невимушеного,
непідготовленого спілкування молодь активно творить авторські неологізми,
фразеологізми, метафорично переосмислює існуючі в мові лексеми,
запозичує слова переважно з англійської та російської мов, надаючи їм нових
відтінків значення. Сленгізми виконують у комунікації експресивну функцію
та функцію оцінки й водночас стають маркерами впливів соціального
середовища на формування мовної картини світу молоді. Найпоширенішими
способами творення нових слів є суфіксація, універбація, лексико-
семантичний спосіб, усічення основ. Рідше використовують префіксацію,
абревіацію, осново- чи словоскладання. Ці процеси є спільними і для
оказіонального словотворення. Молодь нерідко виходить за межі усталених
норм, використовуючи нетипові для певних слів афікси чи творячи слова з
вигаданими коренями. Поширеним є використання прийомів мовної гри
(метатеза, контамінація та ін.). Часто молодь творить нові слова від
іншомовних основ або за допомогою іншомовних афіксів. Запозичені з
англійської мови лексеми стають основою для творення словотвірних пар та
парадигм.
Молоді кияни послуговуються власною, неофіційною системою
урбанонімів. Це здебільшого назви навчальних закладів, міських районів та
житлових масивів, пам’ятників, окремих будівель. Урбаноніми вирізняються
варіантністю, прагненням до лаконічності, влучності назв, індивідуалізації,
додаткової семантизації офіційних назв, відображають емоційне ставлення
молоді до об’єктів міського простору, виявляють політичні, ідеологічні,
світоглядні тенденції в суспільстві. 4



Лексичний склад молодіжного мовлення відрізняється залежно від
віку (молодші більш схильні використовувати жаргонізми, лайливі слова),
статі (чоловіки і жінки використовують різні лексеми під впливом своїх
інтересів, наприклад, жінки – лексику, пов’язану з косметичними засобами,
чоловіки – з футболом; жінки рідше використовують лайливі слова), рівня
освіти (володіння / неволодіння літературними нормами), професії (свідоме
та несвідоме використання в повсякденному мовленні лексики, пов’язаної з
професійним середовищем), комунікативного середовища (у неформальній
обстановці в колі друзів молодь вільно використовує слова, яких може
уникати під час спілкування в інших умовах і з іншими людьми, наприклад,
жаргонізми, лайливі слова).
З’ясовано, що використання ненормативних одиниць зумовлене
неформальністю ситуацій спілкування, в яких було здійснено записи
мовлення, колом учасників комунікації та її метою. В інших ситуаціях
(наприклад, у розмові зі старшими людьми чи під час спілкування в
публічних місцях) такі риси можуть бути взагалі відсутні або слабко
виражені (окрім випадків, коли мовець є носієм суржику).
Характерною рисою молодіжної комунікації є скорочення, спрощення
лексичних одиниць, економія мовних засобів, увага більше до змісту, ніж до
впорядкованості мовленнєвого потоку. Спрощення відбувається за рахунок
побутування неповних, еліптичних речень, парцельованих конструкцій, слів-
речень, упущення засобів зв’язку між реченнями, домінування займенників
та аналітичних мовних одиниць. Розширення характеризується наявністю
вставних і вставлених конструкцій. Молодіжному мовленню властивий
пришвидшений темп, різка зміна тем в межах одного висловлювання. У
ньому вагому роль відіграє інтонація та невербальні засоби комунікації.
Аналіз матеріалів дослідження засвідчує, що молодь переважно добре
володіє українською мовою, проте не завжди послуговується нею. На мовну
поведінку молодих людей впливає мовна ситуація в місті. Перебуваючи в
умовах білінгвального середовища, молодь демонструє конформну


поведінку, пристосовуючись до мови співрозмовника залежно від ситуації
спілкування. Залежно від того, де (дім / освітній заклад / робота / державні
установи / розважальні заклади та ін.) та з ким (з рідними / друзями /
знайомими / викладачем / керівником / незнайомою особою / іноземцем)
відбувається комунікація, мовці можуть змінювати мову спілкування.
Основними факторами перемикання коду з української на російську в
неофіційних комунікативних ситуаціях є ендогенні, серед яких головні –
мета комунікативного акту та потреба в адекватності самовираження.
Російська мова досі переважає в ситуаціях повсякденного спілкування, однак
помітна готовність молодих киян переходити на українську, якщо з ними
говоритимуть нею, а також сприймати інформацію українською (читати
книги, газети, журнали, дивитися телебачення та слухати радіо,
використовувати Інтернет) за умови наявності українськомовного продукту.
Молоді кияни здебільшого визнають українську мову рідною та
бажають, щоб у майбутньому їхні діти володіли нею, володіючи при цьому
також і російською мовою. Крім того, молодь надає неабиякого значення
вивченню іноземних мов (англійської обов’язково), прагнучи, щоб діти
згодом володіли двома, а то й більше іноземними мовами.
Спрогнозовано подальше вкорінення у молодіжному середовищі
білінгвізму за збереження наявної мовної ситуації у м. Києві, що може
посприяти збільшенню кількості російськомовних у побуті. Встановлено, що
основними причинами домінування російськомовного та двомовного
спілкування в повсякденних побутових ситуаціях є відсутність масового
українськомовного середовища (зокрема у школах, університетах, на роботі),
сформованих українськоцентричних ідеологічних переконань та практичної
потреби спілкуватися українською в більшості побутових ситуацій.
Ключові слова: мова молоді, мова міста, усне розмовне міське
мовлення, сленг, жаргон, білінгвізм, мовна поведінка, мовні преференції,
перемикання кодів, суржик.