Структура та стилістичні функції вторинних номінацій в українській художній прозі початку ХХІ століття

Приблуда Л. М. Структура та стилістичні функції вторинних номінацій
в українській художній прозі початку ХХІ століття. – Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних
наук за спеціальністю 10.02.01 «Українська мова» (філологічні науки). –
Київський національний лінгвістичний університет. – Київ, 2018.
Дисертацію присвячено комплексному аналізу лексико-семантичних,
структурно-граматичних особливостей та стилістичних функцій вторинних
номінацій в українській художній прозі початку ХХІ ст. Поповнення
українського художнього дискурсу початку ХХІ ст. новими творами
зумовлює збільшення вторинних номінацій та їхніх структурно-семантичних
типів у словниковому складі української мови початку ХХІ ст. та потребує
всеохопного дослідження.
У роботі висвітлено поняттєво-термінологічний апарат, необхідний для
вирішення поставлених у дослідженні питань, проаналізовано підходи до
витлумачення, наукового обґрунтування термінів «первинна номінація»,
«повторна номінація», «вторинна номінація», схарактеризовано методи
досліджень вторинної номінації, розглянуто її засоби.
Зауважено, що зацікавлення вивченням вторинних номінацій у
мовотворчості прозаїків початку ХХІ ст. зростає. Вторинні найменування
стають все більше вживаними через прагнення сучасних авторів зробити
художній світ своїх творів експресивнішим, колоритнішим за допомогою
використання яскравих мовних засобів. Вивчення механізму мовної номінації
пов’язане з потребою комплексного дослідження змісту цього явища в усіх
його мовних виявах, зокрема як вторинної номінації.
Відзначено, що мовні процеси поповнення номінативних ресурсів
пов’язані переважно з переосмисленням значень уже наявних у мові
найменувань і з появою в них нових значень, формування яких відбувається 3
за рахунок вторинної номінації. Зауважено, що метафора постає в мові тоді,
коли реалія породжує певні асоціації суб’єкта пізнання. Процес виникнення
нового знання супроводжується порівнянням, проведенням аналогій між
об’єктами на концептуальному рівні, оскільки це закладено в самій природі
мисленнєвих операцій людини. Метонімія є семантичним процесом, у якому
з’являється мовне оформлення різноманітних відношень суміжності, що їх
установлює свідомість людини між концептуальними категоріями
предметності, кількості, належності тощо. Перифраза функціонує як вільно,
спонтанно народжуване алегоричне вираження думки.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше в
українському мовознавстві цілісно досліджено лексико-семантичні,
структурно-граматичні особливості та стилістичні функції вторинних
номінацій в українській художній прозі початку ХХІ ст. Обґрунтовано
теоретичні підходи до функціонування вторинних номінацій. Визначено
сутність засобів вторинної номінації, а саме: метафори, метонімії та її
різновиду синекдохи, перифрази. Запропоновано лексико-семантичну
класифікацію вторинних номінацій за семантичним критерієм. Детально
схарактеризовано структурно-граматичні особливості вторинних номінацій.
Описано компонентний склад вторинних номінацій та їхнє граматичне
наповнення. Установлено, що найбільш продуктивним є двокомпонентні
структурні моделі вторинних номінацій. Кількісно значно меншу частину
становлять полікомпонентні структурні моделі.
Окреслено стилістичний потенціал вторинних номінацій у мовосвіті
сучасних прозаїків, що сприяють увиразненню художнього мовлення та
колоритного відтворення зображуваних явищ. У дисертації закцентовано
увагу на образотвірній, емотивно-оцінній, зображально-оцінній, стилістично-
описовій, внутрішньоаксіологічній функціях, які виконує метафора. Детально
описано стилістичні функції перифразових номінацій, зокрема власне-
номінативну, емоційно-експресивну, образну, художньо-естетичну, етикетну
функції. З’ясовано функції метонімії та синекдохи, а саме: номінативну, експресивну, підсилювальну. Установлено, що перифразові номінації не
тільки є описовими назвами об’єктів, а й містять у собі імпліцитні смисли.
Простежено, що всі ненормативні вторинні номінації в сучасній
українській художній прозі підпорядковані авторському задуму. Актуальною
є евфемізація мовлення сучасних авторів, яка завуальовує й пом’якшує
вторинні найменування, що спричиняють негативні й небажані побутові
асоціації.
На основі зібраного автором матеріалу укладено словник перифраз, що
функціонують у сучасній українській художній прозі.
Практичне значення дослідження зумовлене безпосереднім зв’язком
його результатів із практикою викладання української мови та літератури в
школах і закладах вищої освіти. Матеріал, теоретичні положення й висновки
можуть бути використані для створення підручників, навчально-методичних
посібників зі стилістики, лексикології та граматики української мови, у
лексикографічній практиці, зокрема для укладання словників ідіостилів
окремих письменників, розроблення відповідних спецкурсів і спецсемінарів у
вищій школі.
Ключові слова: номінація, первинна номінація, вторинна номінація,
повторна номінація, метафора, метонімія, синекдоха, перифраза, стилістичні
функції, українська художня проза, художній дискурс, методи дослідження,
евфемізми, метафоричне перенесення, метонімічне перенесення,
синекдохічне перенесення, емоційно-оцінна семантика.