Філософсько-правова доктрина громадянства

АНОТАЦІЯ

Софінська І.Д. Філософсько-правова доктрина громадянства.
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук за спеціальністю
12.00.12 – філософія права. Національний університет «Львівська політехніка»,
2019.
Дослідження присвячене сучасним тенденціям змін у концепції
громадянства під впливом геополітичних трансформацій нинішнього буття.
Громадянство підпадає під оцінки нових тенденцій, оскільки воно перестає
виявляти належність особи до держави (насамперед територіальну). Зміна
наукових пріоритетів – сповідування динамічного типу праворозуміння у
транзитивному суспільстві, активне прогресування сучасного обміну пізнавально-
когнітивно-дискурсивним контентом виводить нас із локально-національного
світобачення на єдине всеохопне проектування прогностично-сталого і водночас
відносно-ймовірного статусу людини-громадянина.
Актуалізуючи опорне поняття громадянства, автором обґрунтовано
положення, що громадянство має універсальний комплексний характер, оскільки
означає не лише формальний правовий статус особи, а й приналежність до
держави, а також вказує на постійний у часопросторі правовий та ефективний
зв’язок між державою та особою, без зазначення етнічного походження особи, що
передбачає певний набір взаємних прав, обов’язків та привілеїв. Враховуючи
значимий європейський та світовий досвід у сфері громадянства та правової
ідентичності особи, зроблено диференціювання його основних чотирьох значень –
формально-правового статусу особи; правового зв’язку між особою та державою;
поєднання прав, обов’язків і привілеїв; колективної ідентичності.
Антропогенний характер викликів в Україні та світі формує «порядок
денний» сучасних змін та ефективних рішень. тому уважливлюються ті питання
правової природи громадянства на тлі її еволюціонування, які поки що не
становили спеціального інтересу науковців на рівні докторської дисертації. 3



В основу мотивації дослідження покладена мета комплексного сучасного
розкриття доктрини громадянства як механізму забезпечення демократизму
держави, прояву правової ідентичності людей, як засадничого сегменту кожної
держави з виявом її цінностей та стилю життя. Поставлена мета реалізована на
підставі визначених завдань, співвідносних із змістом роботи. Він (зміст)
зосереджений на аналізі стану наукового вивчення громадянства як інституту
держави та авторської методології дослідження, в основу якого покладені
семантичні диференціали опорних понять, а також правові підстави зародження
та визначення основних етапів розвитку доктрини громадянства. Розпочато
комплексне пізнання міжнародного нормативно-правового регулювання грома-
дянства з аргументуванням його людиновимірного та універсального характеру.
Логічним кроком у пізнавальному процесі стали тенденції розвитку
доктрини громадянства та визначення її впливів на вдосконалення взаємовідносин
між особою і державою. У роботі сформульовано правовий наратив особливостей
правового статусу особи, враховуючи онтологічну характеристику громадянства
та правової ідентичності особи, набуту у контексті рішень Міжнародного Суду
ООН (Nottebohm (Lichtenstein v. Guatemala) 1955 року), Суду справделивості
Європейського Союзу щодо свободи руху (пересування) осіб та вільного вибору
місця проживання (Micheletti (1992), Rottmann (2010), Iida (2012) та інші) і
реалізації права на ім’я (у справах Garcia Avello (2003), Grunkin and Paul (2006) та
інші), а також Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.ст. 8 і 14
Конвенції Ради Європи про захист прав людини та основоположних свобод 1950
року (Guillot v. France (1996), McGuinness v. the United Kingdom (1999), Булгаков
проти України (2007), Genovese v. Malta (2012), Гарнага проти України (2013),
Menneson v. France і Labassee v. France (2014), Henry Kismoun v. France (2014),
Biao v. Denmark (2016), Ramadan v. Malta (2016), Paradiso and Campanelli v. Italy
(2017) тощо).
Разом із епігенезом права людини на громадянство та його суттю у
європейському контексті в полі зору аналітики потрапила сучасна антропосфера
громадянства та сучасні тенденції розвитку концепції громадянства. У розрізі 4



проблематики до переліку завдань належить питання осучаснення законодавчого
закріплення інституту громадянства в Україні та компаративного аналізу
аксіосегментів громадянства (філіації, натуралізації, оптації й трансферту),
встановлення антропосфери громадянства (громадян, осіб з подвійним
(множинним) громадянством, осіб без визначеного громадянства, тощо) і
дискреції практичних намірів регулювання правової природи та сутності
безгромадянства, удосконалення змістовної та законодавчої перспективи
осучаснення концепції громадянства та правової ідентичності особи в Україні як
одного із засадничих конституційних прав людини.
У дослідженні об’єкта дослідження визначені суспільні відносини, які
виникають у процесі законодавчого закріплення та реалізації правової доктрини
громадянства в Україні та у світі, з чим пов’язаний безпосередньо і предмет.
Автор окреслила траєкторію законодавчого закріплення правового інституту
громадянства в Україні протягом 1918 – 2018 р., проаналізувала законодавчу
ініціативу Б. (Т.) Кістяківського та О. Ейхельмана у сфері громадянства.
Змістовні сегменти дисертаційного дослідження реалізовано за допомогою
загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання, серед яких -
діалектичний метод; метод прогнозування, аналітичний, структурно-
функціональний, логіко-юридичний, логіко-семантичний, порівняльно-правовий,
семіотичний, статистичний, структурний, системний тощо.
До результативності дослідження, яка ґрунтується на аргументованих
методах, віднесено досягнуту новизну, яку сформовано як комплексний
пізнавальний процес оцінювання сучасної доктрини громадянства, на основі
підходів мультикультуралізму, постнаціонального та транснаціонального
громадянства, на підставі редукції його онтологічних засад та опредметнення
аксіологічних денотатів у законодавстві України, вибудуваних на спостереженнях
контрастивної характеристики європейського та світового досвіду.
Практичну цінність дослідження встановлено як таку, яка становить
науково-теоретичний, правотворчий, правозастосовний інтерес у науці і на
практиці. Теоретична частина проектується як методологічна основа для


продовження вивчення процесів функціонування й еволюціонування доктрини
громадянства та розвитку критичного мислення у студентів, магістрів та
аспірантів щодо розвитку даного феномена у всіх сферах життєдіяльності.
У змісті роботи виокремлено теоретико-правові напрацювання тих
науковців України (Л. Альбертіні, Р. Бедрій, І. Дахова, О. Лотюк, О. Поєдинок,
М. Суржинський, Н. Шукліна) та світу (Р. Баубюк, Р. Белламі, Дж. Г. Г. Вейлер,
М. Вінк, Ю. Габермас, Д. Гітер, Р.-Ж. де Ґроот, Л. Джеймісон, Д. Ебрехем,
С. Засен, Е. Ішін, К. Йоппке, С. Каррера, Т. Кассуто, Дж. Г. Керенс, В. Кимліка,
Д. Костакопулу, Т. Г. Маршалл, Л. Орґад, Л. Пілґрем, Дж. Ґ. А. Покок, П. Спіро,
Дж. Туллі, А. Шахар, Дж. Шоу, П. Шук та інші), які раніше вивчали правову
доктрину громадянства. Цим описом охоплено праці теоретиків та істориків права;
філософів права; дослідників конституційного, міжнародного та цивільного права,
зроблено критичні проекції на сучасні виклики.
Ключові слова: громадянство, філософсько-правова доктрина, натуралізація,
принцип вірності, припинення громадянства, свобода руху (пересування),
Європейська конвенція про громадянство