Зовнішня трудова міграція населення України та її вплив на трансформацію ринку праці

АНОТАЦІЯ
Смалійчук Г.В. Зовнішня трудова міграція населення України та її вплив на
трансформацію ринку праці – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за
спеціальністю 08.00.07 – Демографія, економіка праці, соціальна економіка і
політика. – ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима
Гетьмана», Київ, 2018.
Дисертацію присвячено теоретичному опрацюванню та розробці практичного
інструментарію дослідження процесу зовнішньої трудової міграції населення
України та його впливу на трансформацію ринку праці й оцінці даного впливу,
обгрунтуванню науково-методичних засад впливу трудової міграції відповідно до
сучасних вимог міжнародного та вітчизняного ринку праці.
Поглиблено теоретичні підходи до визначення зовнішньої трудової міграції
населення як інституту ринку праці та визначено тенденції зовнішньої трудової
міграції населення України та наслідки її розвитку в умовах сучасної трансформації
ринку праці. Визначено та систематизовано ключові фактори розвитку міграційних
процесів у сфері сучасного ринку праці та здійснено оцінку впливу зовнішньої
трудової міграції населення України на трансформацію ринку праці.
Аналіз причин і розвитку міграційних процесів в Україні показав, що
основними причинами міграції серед економічно активного населення України є
тривала політична криза в суспільстві, невдоволення економічним становищем,
незабезпечення країною умов для реалізації можливостей своїх громадян, значно
вищий рівень заробітної плати у країнах імміграції, військовий конфлікт на Сході
України.
Особливостями сучасного розвитку процесів трудової міграції в Україні є:
зростання рівня ринкової свідомості учасниками трудових міграцій, засвоєння
цінностей економічно розвиненого суспільства, формування у населення України
міграційної свідомості, в основі якої є стереотипу, згідно якого досягнення гідного 3



рівня життя можливе лише шляхом трудової еміграції, що нівелює значення
зайнятості в межах України; поступове збільшення частки мігрантів із легальним
статусом, низький рівень соціального захисту емігрантів, підвищення ролі
міграційних коштів не лише як основи матеріального забезпечення окремого
мігранта і членів його сім’ї, але і як перспективного джерела загального
економічного розвитку України.
Дослідження процесів трудових міграцій в Україні показали, що
закономірностями розвитку на сучасному етапі є:формування в структурі робочої
сили України численного контингенту осіб, для яких трудова міграція є основним
видом зайнятості.
Виявлено, що зовнішня трудова міграція чинить вплив на суспільство, який
негативно позначається на демографічній ситуації, ринку праці, розвитку економіки
та соціальної сфери, призводить до втрати активної та високоосвіченої частини
населення у репродуктивному та трудовому віці. З іншого боку, в умовах соціально-
економічної кризи трудова еміграція чинить позитивний вплив на вітчизняний ринок
праці. Адже еміграційні процеси безпосередньо сприяють тому, що відбувається
зниження тиску на ринок праці та зменшення напруги в суспільстві через дефіцит
робочих місць. Визначено вплив трудової міграції на показники ринку праці,
встановлено взаємозв’язок показників міграційного приросту, рівня безробіття,
індексу людського розвитку (ІЛР) та ВВП на душу населення (за ПКС) і виявлено,
що найбільш впливовим є зв'язок між міграційним приростом населенням та рівнем
безробіття. Проведений аналіз впливу міграції на ринок праці України виявив, що на
українському ринку праці склалася ситуація «подвійного» впливу трудової міграції.
Рівень розвитку інституційної спроможності держави є основою успішності
міграційної політики та программ трудової міграції. Базисом державного управління
міграцією в Україні є такі компоненти, як інституційне і правове забезпечення
реалізації міграційної політики та програмний підхід в управлінні міграцією.
Неефективне регулювання трудової міграції в Україні у значній мірі пояснюється
незабезпеченістю її інституційними засадами. Формальні інститути регулювання 4



часто є неефективними, що обумовлює утворення неформальних інститутів
регулювання. Наразі інституційне поле трудової міграції залишається невизначеним
та призводить до неузгодженості дій органів, які беруть участь в процесі управління
трудовою міграцією. Ефективність реалізації заходів міграційної політики (як уже
прийнятих, так і запропонованих нами для прийняття) значною мірою залежить від
діяльності громадських організацій мігрантів, профспілок, агенцій з
працевлаштування, банківських установ України, громадянського суспільства у
цілому. До діяльності з працевлаштування українських громадян за кордоном
повинна долучатися Державна служба зайнятості. З цією метою у її складі варто
створити підрозділ, який займатиметься пошуком вакансій для українських громадян
у зарубіжних країнах, супроводом потенційних мігрантів, контролем виїзду та
облаштування у країні прикладання праці.
Проаналізовано ефективність інституційних засад регулювання зовнішньої
трудової міграції населення України у контексті трансформації ринку праці,
розроблено пропозиції щодо удосконалення організаційної структури державних
органів у сфері регулювання зовнішньої трудової міграції та концептуальні основи
інституційних та соціально-економічних напрямів впровадження активної політики
міграції в Україні. Запропоновано пріоритетні напрями та програму заходів
регулювання міграції в умовах трансформації ринку праці, визначено передумови
формування інтернаціонального типу працівника та сформовано його профіль.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:
вперше:
– обґрунтовано науково-методичні засади щодо розроблення інструментарію
активної політики трудової міграції, яка відрізняється від наявної пасивної
міграційної політики і передбачає забезпечення рееміграції громадян України,
активізацію інформаційно-консультаційних заходів, мотивацію до
працевлаштування на внутрішньому ринку праці та ведення бізнесу як для
потенційних емігрантів, так і реемігрантів, що дозволяє ефективно впливати на
міграційний процес в умовах трансформації ринку праці; 5



удосконалено:
– визначення поняття «зовнішня трудова міграція населення», яке, на відміну від
існуючих, відображає процеси міждержавного переміщення населення як носія не
лише трудового ресурсу, а й інформації, інновацій, професійно значущих якостей та
соціокультурних особливостей; трактування зміни природи міграції – із процесу
переміщення населення як ресурсу праці на процес безупинного циркулюючого
обміну інформацією та знаннями;
– систематизацію факторів розвитку процесу ЗТМ населення України за різними
критеріями, яка, на відміну від існуючої, включає не лише економічні, але й
неекономічні (кращі умови праці, професійна реалізація, якісний соціальний захист,
отримання досвіду в міжнародних компаніях, можливість відкриття власної справи);
соціально-психологічні та соціокультурні фактори (міграційна готовність та
міграційні установки особистості, побоювання втрати зв’язків з рідними,
несумісність внутрішніх цінностей особистості із процесами всередині країни);
фактори притягнення (pull-factors) та фактори виштовхування (push-factors); явні та
приховані (латентні чинники);
– інституційне забезпечення дії державного регулятора зовнішньої трудової
міграції на основі розробленої програми, яка, на відміну від попередніх, передбачає:
створення загальнодержавного та регіонального центрів комплексної підтримки
реемігрантів, інформаційно-консультаційних пунктів для потенційних мігрантів в
Україні та аналогічних пунктів при дипломатичних установах за кордоном для
українських емігрантів, регіональних центрів надання послуг потенційним мігрантам
щодо супроводу працевлаштування за кордоном, що сприятиме легалізації міграції
та правовому захисту українських мігрантів;
– науково-методичний підхід до обґрунтування зовнішньої трудової міграції
як чинника змін ринку праці та оцінки її впливу на трансформаційні процеси у цій
сфері, а саме у відносинах зайнятості, характері конкурентних відносин та рівні
оплати праці, що надало змогу обгрунтувати засади, напрями і засоби реалізації
активної міграційної політики України на сучасному етапі; 6



– визначення профілю інтернаціонального працівника на вітчизняному ринку
праці, що дозволило визначити ключові компетенції для посилення його
конкурентоспроможності на міжнародному ринку праці, а також виокремити
основні категорії трудових мігрантів у структурі сучасного ринку праці за їх
мотивацією та готовністю до виїзду.
набули подальшого розвитку:
– періодизація процесів міграції в Україні, яку доповнено сучасними етапами:
інтенсивного обміну населенням між Україною та пострадянськими країнами;
становлення і розвитку зовнішньої трудової міграції з України з метою торгівлі та
одночасного скорочення обсягів міграції, пов’язаної зі зміною місця проживання;
стабілізації зовнішньої трудової міграції та припинення поїздок з метою торгівлі;
зростання масштабів та зміни характеру зовнішньої трудової міграції і формування
потоків вимушеної міграції, що дозволяє врахувати фактор міграції в регулюванні
ринку праці;
– підходи до виявлення та оцінювання сили впливу трудової міграції на стан
та динаміку ринку праці шляхом встановлення взаємозв’язку показників
міграційного приросту, рівня безробіття, індексу людського розвитку (ІЛР) та ВВП
на душу населення (за ПКС), яке показало, що найбільш тісним є зв'язок між
міграційним приростом населення, рівнем безробіття та темпами росту ВВП. У
результаті чого доведено, що із зменшенням показників ВВП потоки трудової
еміграції збільшуються, а можливості для рееміграції скорочуються;
– методичні підходи до обгрунтування наслідків та ризиків розвитку
сучасних міграційних процесів, оцінка їх впливу на трансформацію ринку праці,
зокрема, погіршення демографічної ситуації, звуження можливостей розвитку
економіки та соціальної сфери, що призводить до втрати активної та високоосвіченої
частини населення у репродуктивному та трудовому віці. З іншого боку, в умовах
соціально-економічної кризи трудова міграція сприяє зниженню тиску на ринок
праці та зменшенню напруги в суспільстві.
7



Ключові слова: трудова міграція, ринок праці, трансформація ринку праці,
регулювання зовнішньої трудової міграції, активна міграційна політика,
інституційне забезпечення регулювання міграції, інтернаціональнийй працівник.