Принципи організації інтер’єру в українській сакральній архітектурі першої чверті ХХ століття (на прикладі творчості Модеста Сосенка)

Радомська В. Р. Принципи організації інтер’єру в українській
сакральній архітектурі першої чверті ХХ століття (на прикладі творчості
Модеста Сосенка). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за
спеціальністю 17.00.07 – дизайн. – Національний університет «Львівська
політехніка» Міністерства освіти і науки України, – Львів, 2021.



Дисертація присвячена характеристиці процесів становлення та розвитку
проектно-художньої діяльності в ділянці західноукраїнського сакрального
мистецтва першої чверті ХХ ст., розкриттю пріоритетних напрямків тогочасної
дизайнерської і дотичної виробничої діяльності та їхній вплив на організацію
предметно-просторового середовища української сакральної архітектури.
В дисертації розглянуто дизайн інтер’єрів сакральної архітектури першої
чверті ХХ ст. та виявлено роль стінописів, як важливої складової в організації
предметно-просторової інфраструктури.
Мета дослідження полягає у визначенні принципів просторової організації
монументальних стінописів і предметно-просторового наповнення інтер’єрів
українських церков першої чверті ХХ ст. на прикладі проектно-художньої
діяльності Модеста Сосенка.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше
систематизовано творчий доробок М. Сосенка та визначено принципи
просторової організації монументальних стінописів і предметно-просторового
наповнення атрибутованих йому інтер’єрів; розроблено практичні способи
трансформації орнаментальних композиційних схем авторства М. Сосенка в
сучасній проектно-художній творчості та освітньому процесі; конкретизовано
пріоритетні напрямки проектно-художньої та виробничої діяльності першої
чверті ХХ ст. та їхній вплив на організацію предметно-просторового середовища
української сакральної архітектури; інформацію про стан збереженості


3



монументальних стінописів М. Сосенка, проектно-художні засоби та техніко-
технологічні особливості автентичних монументальних стінописів М. Сосенка;
подальшого розвитку набула методика реставраційних заходів, спрямована на
збереження, реставрацію автентичних монументальних стінописів М. Сосенка та
предметно-просторового опорядження інтер’єрів, архітектурної поліхромії в
інших історичних будівлях.
У вступі обґрунтована актуальність теми, визначені мета та завдання
дослідження, наведені основні наукові результати роботи, її практична
значущість і впровадження в практику.
У першому розділі «Стан дослідженості інтер’єрів української
сакральної архітектури першої чверті ХХ століття» систематизовано праці
авторів, які досліджували предметно-просторове наповнення церковних
інтер’єрів зазначеного періоду, визначено коло нерозв’язаних проблем та
сформовано джерельну базу дослідження, пов’язаного з вивченням стінописів
М. Сосенка (1875–1920). Опрацьовано та систематизовано наукові праці, що
розглядають та описують процеси становлення та розвитку функціональної
структури храмового простору, зокрема витоки, передісторію, особливості та
чинники, які спричинили до активного відродження сакрального будівництва у
зазначений період; мистецтвознавчі, культурологічні, теоретично-методичні
праці та публікації, які розкривають тенденції художнього розвитку Галичини у
тогочасному європейському контексті та персоналії авторів, залучених до цього
процесу; дослідження філософсько-богословського спрямування, які піднімають
проблематику трактування і осмислення сакральних просторів та їх образно-
естетичну складову. Важливе науково-методичне значення становили роботи
українських та закордонних вчених і критиків, пов’язані із становленням та
розвитком творчості М. Сосенка. В контексті розв’язання поставлених завдань,
опрацьовано вихідні джерела, які стосуються проблем та методик збереження і
реставрації автентичних стінописів в історичних пам’ятках архітектури.
Визначено методичні механізми розв’язання поставлених завдань.
Методику дослідження скеровано на поєднання сучасних міждисциплінарних


4



підходів, пов’язаних із дизайном предметно-просторового середовища.
Методика дослідження базується на послідовному вивченні методів вирішення
поставлених завдань у роботах попередників, критичному осмисленні та
порівнянні дотеперішніх варіантів розв’язань питань. Вихідним дослідницьким
методом прийнято метод теоретичного аналізу, що дозволив скоригувати наявні
і отримати нові знання про організацію сакральних інтер’єрів першої чверті
ХХ ст. Особливу увагу приділено композиційному та структурно-
функціональному аналізу, за допомогою яких розкрито сутнісні фізичні
характеристики настінних поліхромій сакральних інтер’єрів. У визначенні
особливостей становлення та розвитку сакральних інтер’єрів і їх предметно-
просторового наповнення, у тому числі створених Модестом Сосенком,
використовувались порівняльно-історичний, історико-типологічний методи та
метод ретроспективного моделювання. Графоаналітичний метод використано
для обґрунтування візуальних закономірностей сприйняття стінописів в інтер’єрі
сакральної архітектури. Для визначення техніко-технологічних аспектів
стінописів М. Сосенка застосовано спеціалізовані фізико-оптичні, фізично-
хімічні, стратиграфічні методи наукових досліджень та ряд
вузькоспеціалізованих методів, що лежать в основі комплексної консерваційно-
реставраційної методики.
У другому розділі «Особливості розвитку дизайну інтер'єрів в
українській сакральній архітектурі першої чверті ХХ століття»
охарактеризовано процеси становлення та розвитку західноукраїнської
сакральної архітектури на початку XX ст., виявлено геополітичні та соціально-
культурні чинники, що вплинули на інтенсифікацію тодішнього художнього
життя та активізацію будівництва сакральних споруд, що призвело до зростання
попиту на опорядження церковних інтер’єрів. Розкрито причини, витоки та
тенденції формування дизайну предметно-просторового середовища інтер’єрів
західноукраїнських церков. Відзначено, що економічне зміцнення українських
громад та розвиток національної свідомості українців Галичини на зламі ХІХ–
ХХ ст. спричинилися до виникнення «соціального замовлення» на сакральну


5



архітектуру високого професійного рівня. Розкрито соціально-культурну
природу діяльності першого художника, чия творчість заклала базу для
конкурентнозрілого європейського напрямку розвитку дизайн-діяльності на
тодішніх західноукраїнських теренах. Ці процеси в значній мірі дали поштовх до
розвитку художньо-образних засобів дизайн-діяльності. Зазначені процеси
спонукали до розвитку образотворчих і ужитково-прикладних мистецтв та
стилістичних пошуків і заклали основи формування національних
етномистецьких традицій проектно-художньої творчості.
У третьому розділі «Творчий метод Модеста Сосенка в організації
дизайну інтер’єру української церкви», базуючись на існуючих пам’ятках,
проектах та архівних джерелах репрезентовано творчий доробок М. Сосенка та
визначено принципи просторової організації монументальних стінописів і
предметно-просторового наповнення атрибутованих йому інтер’єрів.
Виокремлено та охарактеризовано три основні принципи, що диктувались
функціональними, композиційними та образно-семантичними вимогами до
формування гармонійного предметно-просторового середовища храмів та
визначено техніко-технологічні аспекти, за якими можна ідентифікувати
мистецьку специфіку М. Сосенка у дизайні сакральних інтер’єрів.
«Функціональний принцип» розкриває засоби, якими М. Сосенко узгоджує
функціональні параметри церковних інтер’єрів з літургійно-богословськими та
проектно-художніми вимогами. «Композиційний принцип» демонструє
новаторський підхід М. Сосенка у компонуванні сюжетних частин
монументальних стінописів. Також проаналізовано використання таких засобів
як пропорція, масштаб, виділення композиційного та змістового центру, ієрархія
та ритм, модуль, симетрія або асиметрія (їх поєднання), нюанс, контраст, статика
чи динаміка (їх поєднання). Визначено, що М. Сосенко використовував синтез
доволі сталого набору композиційних засобів та особливих авторських прийомів.
«Семантичний принцип» розкриває такі засоби як символіка та семантика,
використання яких є характерними як для тогочасного європейського мистецтва,
так і для традиційних візантійських кононів сакральної творчості. Їх


6



використовував і М. Сосенко, аби художніми засобами передати ієротопію
(«присутність Бога») в предметно-просторовій організації храму. «Техніко-
технологічні аспекти» розкривають практичні засоби та прийоми, які митець
застосовував для реалізації задуманого. Для цього розкрито особливості та етапи
творчого процесу: від задуму, до створення проекту і його реалізації; техніко-
технологічні особливості підсилення образно-стилістичного звучання стінописів.
У четвертому розділі «Збереження автентики історичних сакральних
інтер’єрів в контексті розвитку сучасного дизайну» на прикладі аналізу
технічного стану збереженості мистецької спадщини Модеста Сосенка, розкрито
проблеми та шляхи збереження, реставрації інтер’єрного опорядження в
історичній архітектурі в контексті відправної точки формування постмодерної
концепції дизайну інтер’єру сакральної споруди ХХІ ст.
Визначено фактори, які спричинили до цілковитого або часткового
знищення монументальних стінописів і предметно-просторового наповнення
інтер’єрів першої чверті ХХ ст. з авторського доробку митця. На основі
натурних обстежень, встановлено їх відсутність чи наявність та стан
збереженості фізичної структури поліхромій. Відображена у картах статистика
фіксує численні втрати зразків історичних інтер’єрів або втрату їхньої
автентичності через нефахові переписування та численні поновлення. Визначено
цінність обстежених монументальних творів, проаналізовано основні причини їх
руйнування та запропоновано загальні рекомендації щодо їх охорони та
реставрації. Звернення до реставраційної проблематики обумовлено, найперше,
складністю ідентифікації автентичних творів та потребою залучення
реставраційних заходів для розкриття авторських поверхонь. Виявлення та
аналіз ідейно-філософських, естетичних витоків, базованих на оригіналах і
ідентифікованих артефактах, в умовах нових соціально-культурних викликів
дозволяють продовжувати формувати національні духовні традиції з глибокими
ціннісними орієнтирами.
Запропоновано шляхи інтеграції етномистецьких традицій першої чверті
ХХ ст. у історико-мистецтвознавче підґрунтя сучасного дизайну. Висока


7



естетика, гармонійні стилістика та виразні художньо-образні особливості
монументальних церковних творів Модеста Сосенка дозволили вивести певні
закономірності, що розкриваються через алгоритм цифрового моделювання.
Його використання могло б стати прикладним інструментарієм у сучасній
дизайнерсько-архітектурній практиці, орієнтованій на формування предметно-
просторового наповнення інтер’єрів сакральних об’єктів. Корисними можуть
бути і численні нереалізовані проектні розробки М. Сосенка, вивчення яких
може інспірувати сучасних митців.
Ключові слова: стінопис, предметно-просторове середовище, принципи,
організація інтер’єру, Модест Сосенко, сакральна архітектура.