Становлення психології сім'ї як галузі наукових знань у ХІХ–ХХ століттях

Посвістак О. А. Становлення психології сім’ї як галузі наукових
знань у ХІХ–ХХ століттях. – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук за
спеціальністю 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. –
Хмельницький національний університет; Київський національний університет
імені Тараса Шевченка МОН України, Київ, 2017.
Дисертаційна робота присвячена теоретичному дослідженню
становлення психології сім’ї як галузі наукових знань у ХІХ–ХХ століттях.
Обґрунтовано необхідність історико-психологічної реконструкції
процесу становлення психології сім'ї. Проведено комплексне теоретичне
дослідження становлення психології сім’ї як галузі наукових знань у
загальнонауковому, теоретико-методологічному, психологічному вимірах.
Розроблено концепцію, згідно з якою становлення психології сім’ї як
галузі наукових знань у ХІХ–ХХ століттях зумовлене комплексом зовнішньо-
та внутрішньонаукових чинників, а саме: економічних, політичних, соціальних.
Вони призвели до зміни типу і функцій сім’ї і, породжуючи нові проблеми,
зумовили запит на їх вирішення. З огляду на це, з’ясовано взаємозв'язок
виникнення психологічних ідей з тими зовнішніми впливами, в яких вони
формулювалися. Становлення психології сім’ї пов’язане із зміною предмета,
метода та розробкою спеціальнонаукової методології, на основі чого
виокремлено і теоретично обґрунтовано основні етапи.
Розроблено періодизацію становлення психології сім’ї як галузі наукових
знань у ХІХ–ХХ століттях, яка містить етапи. Їх виділення зумовлене зміною
наукової проблематики (та предмету), соціально-історичними умовами та
розвитком психологічного знання. Виокремлено чотири етапи становлення
галузі. Межі етапів визначені умовно. На першому, донауковому, етапі (до
середини ХІХ століття) предметом осмислення є роль сім’ї у розвитку 3

суспільства, сімейні ролі, моральні аспекти сімейного життя. Виникають
філософські концепції сімейних стосунків, в яких, подекуди, сімейні взаємини
трактуються як відносини політичні. До ХІХ століття знання про сім’ю
отримуються, переважно, з використанням емпіричних, сенсуалістичних та
раціоналістичних методів. Закладаються підвалини методологічно-
інструментальної та гносеологічної підсистем психології сім’ї. На другому
етапі (з середини ХІХ століття) сім’я стає предметом наукових рефлексій в
історії права, антропології та психіатрії. Предметом дослідження є мінливість
форм шлюбно-сімейних стосунків, структурні та функціональні зміни сім’ї та
розгляд сім’ї як чинника травмуючого впливу на дитину. Розробляється
методологія дослідження сім’ї. На цьому етапі починається формування
інформаційно-комунікативної підсистеми психології сім’ї як галузі наукових
знань. Третій етап з 1920-х рр., пов'язаний з уявленнями про психологію сім’ї,
розробленими на основі досліджень психоаналізу та біхевіоризму, а з середини
ХХ століття – гуманістичної та когнітивної психології. В межах цього етапу
відбулося закладення підвалин галузі психології сім’ї, напрацювання
психологічного емпіричного досвіду. Сім’я розглядається як: чинник
травмуючого впливу на особистість; середовище, в якому програмується
поведінка; середовище актуалізації; зв’язок, обумовлений когнітивними
процесами тощо. Розпочинається формування соціальної підсистеми галузі.
Четвертий етап (з середини ХХ століття) пов'язаний з відкриттям системних
властивостей сім’ї та розвитком підсистем галузі. Активно використовується
методологія психології загалом та розробляється спеціально-наукова
методологія (трансгенераційний, структурний, стратегічний, експіріенціальний
підходи). Предметом уваги фахівців стають системні властивості сім’ї.
Розкрито динаміку розвитку історико-психологічних досліджень
проблеми становлення психології сім’ї в означений період, яка зумовлюється
вимогами практики.
Визначено основні передумови становлення психології сім’ї, серед яких
найбільш важливими є культурно-історичні, політичні, інституційні 4

(економічні перетворення ХІХ століття та політичний контекст: Перша і Друга
світові війни, революція 1917 року та становлення тоталітарних режимів);
виявлено закономірності цього процесу.
Теоретично обгрунтовано взаємозв’язок еволюції форм шлюбно-
сімейних стосунків у ХІХ–ХХ століттях та становлення психології сім’ї як
галузі наукових знань, який полягає в тому що перехід від одного домінуючого
типу сім’ї до іншого (від розширеної патріархальної до нуклеарної), призвів до
зміни соціальних основ шлюбу та формування запиту на психологічну
допомогу у вибудові сімейних стосунків.
Встановлено теоретичні засади психології сім’ї з урахуванням теорій,
створених представниками основних психологічних підходів. В кожному з
них створене наукове підґрунтя для фундаментального осмислення
специфічних складових психології сім’ї. В межах психологічних підходів у
вже існуючих наукових традиціях розробляються аспекти: обумовленості
сімейних стосунків процесами, які протікають в глибинних шарах психічної
активності особи (психоаналіз), програмування бажаної поведінки в сім’ї
(біхевіоризм), потенціалу сім’ї як середовища самоактуалізації
(гуманістична психологія) та детермінації сімейних стосунків когнітивною
сферою людини (когнітивна психологія). В традиціях, які сформувалися при
роботі із сім’єю як системою досліджується залежність специфіки
функціонування сім’ї від: її структури (структурний), особливостей
взаємодії членів сім’ї (стратегічний), розвитку емоційної сфери учасників
сімейної взаємодії як засобу передачі досвіду та реалізації особистості в
сім’ї (експіріенціальний); патернів взаємин багатьох поколінь родини
(трансгенераційний).
Уточнено зміст основних наукових підходів до вивчення сім'ї у ХІХ–
ХХ століттях та їхнє значення у становленні психології сім’ї як галузі
наукових знань; показано, що дослідники аналізують сімейні стосунки на
макросистемному (еволюціонізм, емпіризм, структурний функціоналізм,
соціально-біологічний та соціально-екологічний підхід) та мікросистемному
(індивідуальному: психоаналіз, біхевіоризм, гуманістична та когнітивна
психологія; системному: трансгенераційний, структурний, стратегічний,
експіріенціальний) рівнях.
Дослідження цих підходів дозволило поглибити знання про структуру
психології сім’ї як галузі наукових знань. Її інтегральний характер
психології сім’ї зумовлює предмет: терміном «психологія сім’ї»
позначається галузь наукових знань, що досліджує шляхи, методи і умови
вирішення на науковій основі практичних завдань формування та
функціонування людини в системі «людина – сім’я – довкілля».
Визначено, що основні тенденції розвитку психології сім’ї в ХХІ
столітті пов’язані зі зміною її функцій: концентрацією на виконанні функцій
соціальної групи та втратою ознак соціального інституту. Все більшого
розповсюдження набуває сім’я, основою якої є індивідуальна
відповідальність. Особливо вираженими ці тенденції є в країнах Заходу. З
усім цим, наявні соціокультурні умови стимулюють переосмислення поняття
сім’ї, тому дослідники пропонують замінити визначення сім’ї через
структуру та функції уявленнями про сім’ю як процес. Основними
тенденціями розвитку психології сім’ї в ХХІ столітті є: концентрація
інституцій, які навчають та координують роботу фахівців у країнах Заходу;
поширення передусім американської моделі практичної роботи з сім’єю на
інші континенти; визначальний вплив соціокультурного середовища на
формування запитів практики; динаміка та складність функціонування
психологічних форм, видів і типів сім’ї, визначення функцій сім’ї для
суспільства і для окремої людини та вплив глобальних соціальних змін на
форми існування сім’ї як соціального інституту.
Ключові слова: шлюб, сім’я, інституціювання галузі наукових знань,
історико-психологічна реконструкція, психологія сім’ї як галузь наукових
знань.