Фіванський поліс в структурі Беотійського союзу

Кір’яков О. Є. Фіванський поліс в структурі Беотійського союзу – На правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю
032 «Історія і археологія». – Київський національний університет імені Тараса
Шевченка, Міністерство освіти і науки України. – Київ, 2020; Київський
національний університет мені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки
України. – Київ, 2021.
Дослідження античної історії завжди посідали особливе місце серед тем
всесвітньої історії. Це пов’язано в першу чергу з тим, що ідеї греків та римлян
заклали основу західного світу в культурному сенсі цього поняття. Зараз же в
епоху глобалізації культура античності стає важливою для всієї земної кулі.
Однак це буде повністю справедливо якщо демократія, рівність та республіка як
основна форма держави остаточно виграють цивілізаційну битву. Поки на жаль
бути в цьому повністю впевненим доволі оптимістично.
Беотія як один з регіонів античної Греції була в усіх сенсах посередині. В
першу чергу географічно. Беотія це регіон середньої Греції, що знаходиться по
сусідству з важливим святилищем Аполлона в Дельфах. Це місце елліни
визначали як центр всесвіту. По-друге, Беотія була сільскогосподарським
регіоном, де більшість населення працювали на землі. Такий спосіб життя
вважався ідеалом, а торгівля чи ремесло сприймались як вимушений крок через
постійний земельний голод балканської Греції. Через ці причини Беотії можна
вважати гартлендом Еллади.
Фіванський поліс хоча і менше відомий широкому загалу ніж Афіни та Спарта
має значний культурний вплив. Навряд можна знайти людину, що не чула про
царя Едіпа, чи не знає відповідь на загадку Сфінкса. Отже саме через культурний
вплив Беотія та Фіванський поліс були обрані об’єктами дослідження.
Дисертаційне дослідження ставить за мету дослідження зв’язку між почуттям
етнічної ідентичності беотійців та формуванням фіванським полісом
регіональний політичних структур.


3



Для досягнення цієї мети було залучено широке коло джерел. Їх було поділено
на два смислові блоки. Перший блок ті, що дозволяють дослідити почуття
етнічної ідентичності беотійців. До них слід віднести епічні поеми Гомера,
Гесіода, ліричну поезію Піндара та Корінни, повідомлення Фукідіда та
епіграфічні матеріали. До другого блоку відносяться ті джерела, що дозволяють
охарактеризувати становлення спільних беотійських політичних структур. Тут
слід виділити великі історичні наративи Геродота, Фукідіда, Діодора
Сицилійського, Оксіринхського історика, тощо.
Результати дослідження дозволяють автору стверджувати, що почуття
етнічної ідентичності беотійців було сформовано досить рано вже в епоху
Архаїки. Центральним для колективної ідентичності був міф про міграцію.
Беотійці не вважали себе автохтонним народом, а вірили в те, що прийшли з
півночі з Фессалії, де їх домівкою було Арне. Історичність міграційного міфу
частково можна підтвердити завдяки даним лінгвістики та відправленням
культу. Беотійці говорили на еолійському діалекті як і на півночі в Фессалії та
Епірі, частина релігійних культів та святилищ також була для них спільною.
Однак частина певні релігійні практики беотійців походять з південних регіонів
Греції і навіть зі сходу. Міфи також дозволяють припустити можливість
переселення якихось груп людей з цих територій. Тому автор пропонує
розглядати міф про міграцію беотійців не як реальну історичну подію, а як
міфологічний наратив, в який вірили люди. Для формування ідентичності
важливіше не те як було насправді, а віра в те яким було минуле.
В Беотії одночасно з формуванням етнічної ідентичності також формується й
полісна ідентичність. Саме вона була основою для формування політичних
організмів у вигляді полісів. Епіграфічний матеріал добре фіксує співіснування
двох форм ідентичності в регіоні. В одних випадках присвяти в храми зроблені
від імені беотійців в інших від імені конкретного полісу. Приналежність до
одного етносу не заважала беотійським полісам вести війни одне з одним. Це
також фіксується на матеріалах епіграфіки. Однак, конфлікти в середині регіону


4



припиняються до останньої чверті VI ст. до Р.Х., одночасно з збільшенням згадок
етнікону «беотійці» в епіграфічному матеріалі.
Фіванський цикл міфів був одним з найбільш популярних та важливих для
усіх греків. Його сюжети регулярно ставали темами для трагедій афінських
драматургів. Але міфи про Фіви не дають можливості говорити, що цей поліс був
чимось особливим порівняно з іншими полісами Беотії. Тобто Фіви не могили
стверджувати, що їх політичне лідерство визначено уявним минулим. Але міфи
мають достатню пластичність для змін. В класичну добу з’являється ще одна
версія заснування Фів, де ойкіст мав кровний зв’язок з засновником етносу
Беотом.
Формування спільних політичних структур в Беотії фіксується наприкінці VI
ст. до Р.Х. Беотійський союз формується за рахунок спроби політизації Фівами
почуття етнічної ідентичності. Не всі поліси регіону бажали приймати участь в
федерації. Так, Платеї, що знаходились на півдні регіону пішли на політичний
союз з сусідніми Афінами. Це спричинило військове протистояння між Афінами
та Беотією. І хоча цю першу війну виграли Афіни напруженість у відносинах з
Беотією та з Фівами зокрема не зникала протягом майже сторіччя, аж поки з
атаки фіванців на Платеї у не почалась Пелопоннеська війна.
В період греко-перських воєн поліси Беотії врешті решт дали персам землю
та воду. Однак єдиної політичної лінії тут не фіксується, оскільки невеликий
фіванський контингент приймав участь в битві при Фермопілах. Феспії,
приєднались до еллінського союзу, саме місто навіть було спалене персами. В
нас є підстави вважати, що до цього феспійці входили до першого ядра
Беотійського союзу.
В цей час вперше фіксується в джерелах спільні для Беотії політичні
магістратури – беотархи. Однак, нам достеменно не відомо, які функції вони
виконували. Поразка перського війська при Платеях поставила крапку на
існуванні Беотійського союзу. Фіви найбільше постраждали від медізму, деякі
лідери були страчені, деяким однак вдалося втекти.


5



В 457 р. до Р.Х. в результаті битви при Енофітах територія Беотії потрапляє
під політичний контроль Афін. Однак після періоду десятирічного контролю ідея
об’єднаної Беотії знову бере гору. В результаті повстання та битви при Коронеї
в 447 р. до Р.Х. вдається заснувати нову Беотійську федерацію. Це стало можливо
саме завдяки почуттю етнічної ідентичності та культивування регіональної
спільності місцевою аристократією, якій вдалось вижити як після греко-перських
воєн так і під час афінського панування.
Беотійський союз мав струнку федеральну структуру де найбільші поліси
регіону мали пропорційне представництво в союзні раді та в колегії беотархів. В
результаті Пелопоннеської війни Фіви змогли використати цю політичну
структуру та очолити регіон. Спочатку вони приєднали до себе голоси, що
належали Платеям, а потім в результаті придушення демократичного перевороту
в Феспіях можливо навіть отримали більше половини з усіх голосів в союзній
раді та колегії беотархів. Велика військова перемога беотійців при Деліях була
перетворена на щорічний фестиваль, що мав би підкріплювати почуття етнічної
спільності. Таким чином в Беотії ідентичність використовувалась Фівами для
створення спільних політичних інституцій, а потім політичні перемоги
конвертувались назад в почуття етнічної ідентичності.
Ключові слова: Беотія, Фіви, Беотійський союз, Стародавня Греція, етнічна
ідентичність, політична структура, Греко-перські війни, Пелопоннеська війна.