Системний підхід до вирішення соціального конфлікту (на прикладі арабо-ізраїльських відносин)

Дзюбенко В.Д. Системний підхід до вирішення соціального конфлікту
(на прикладі арабо-ізраїльських відносин). – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису, 206.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. –
Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2021;
Університет Григорія Сковроди в Переяславі, Переяслав, 2021.
Дисертаційна робота присвячена соціально-філософському дослідженню
методологічних, ціннісно-світоглядних та соціально-праксеологічних
аспектів вирішення складного соціального конфлікту на прикладі системного
підходу до аналізу арабо-ізраїльських відносин. До основних характеристик
такого соціального конфлікту слід зарахувати наявність кількох відносно
незалежних чинників перебігу соціального конфлікту, що передбачає
звернення до теорії соціальних систем як теоретичної основи аналізу високо
диференційованого суспільства. Важливими складовими дослідження є
врахування особливостей перебігу соціального конфлікту у суспільстві
ризику, коли практично кожен соціальний конфлікт виявляється складним,
внаслідок того, що його обумовлює не лише вплив на нього різних
соціальних систем, але й те, що усі ці системи набувають глобального
характеру, а відповідно локальні чинники суттєво доповнюються
міжнародними і глобальними. Одним із найбільш складних для вирішення
соціальних конфліктів традиційно визнають релігійні: як за тісним
переплетенням різних чинників у перебіг таких конфліктів, так і за
складністю ведення перемовин внаслідок нерідко догматичних настанов
сторін конфлікту і їхньої неготовності до раціонального зважування і
обговорення обставин соціального конфлікту.
Об’єктом дисертаційного дослідження є складний соціальний конфлікт
за умов сучасного глобального суспільства.


3



Предметом дослідження постають основні характеристики, чинники,
особливості перебігу та шляхи вирішення складного соціального конфлікту
за умов сучасного глобального суспільства.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше у
вітчизняній філософії застосовано системний підхід до аналізу і вирішення
складного соціального конфлікту. Виявлено три головні можливі стратегії
вирішення такого конфлікту – традиційна лінійно-силова (песимістична),
нелінійна проекційна (оптимістична) і покрокових реформ (реалістична). У
межах дисертації розглянуто мультифакторний аналіз як такий, що
філософськи може бути пояснений теорією соціальних систем, завдяки чому
стає можливим підхід до соціального конфлікту як багатовимірного.
Складний соціальний конфлікт починається, як правило, в рамках однієї
соціальної системи і одного конфлікту цінностей, але у сучасних умовах
глобального суспільства переходить у фазу затяжного балансу, коли жодна зі
сторін не отримує вирішальної переваги, формується світоглядний конфлікт,
який охоплює всі сторони життя конфліктуючих сторін, і внаслідок цього до
основної лінії конфлікту додаються супутні, які доповнюють цей конфлікт
пов’язаними з ним новими конфліктами у інших системах, створюючи
протистояння між сторонами також уже за цілим комплексом цінностей, що
призводить до ще більше закріплення ситуації соціального протистояння як
звичної і нормальної. Нелінійність бачення соціального конфлікту пропонує
теорія соціальних систем, в рамках якої аналізують кожен соціальний
конфлікт як складний і багатовимірний, у якому задіяні водночас кілька
соціальних систем. Тоді з’являється можливість робити проекцію на
майбутнє у розвитку соціального конфлікту, певну ідеальну модель, у якій
кожен фактор (або декілька факторів) співвідноситься з певною соціальною
системою , а тому вирішення соціального конфлікту постає як багатовимірне
завдання, яке можна розділити на кілька складових, кожну з яких можна не
лише аналізувати, але й розв’язувати окремо. Складний соціальний конфлікт
аналітично тоді можна розділити на кілька менших соціальних конфліктів, з


4



яких він складається. Замість одного складного конфлікту, який виглядає
непередбачуваним у своєму розвитку, а тому потребує лише силового
вирішення за принципом «розрубування Ґордієвого вузла», можна отримати
кілька більш прогнозованих, а відповідно більш контрольованих конфліктів.
Це створює ситуацію, коли з’являється більше ризиків, але кожен з них вже є
меншим, ніж один великий і неясний, менші ризики можна досить чітко
визначити і вирахувати основні наслідки – втрати і здобутки в результаті
застосування різних сценаріїв розвитку за кожною лінією складного
соціального конфлікту.
На основі полілінійного підходу до соціального конфлікту як складного
соціального процесу з’являється можливість побудувати не лише загальне
бачення його вирішення, але й практичну покрокову технологію такого
вирішення, завдяки концентрації зусиль почергово на тих лініях конфлікту,
які знаходяться у найбільш сприятливому для їхнього вирішення стані.
Ключові слова: складний соціальний конфлікт, соціальні відносини,
системний підхід, вирішення соціального конфлікту, теорія соціальних
систем, соціальна філософія.