Українознавчі дослідження Александра Яблоновського (1829-1913)

Весельська Н.В. Українознавчі дослідження Александра
Яблоновського (1829-1913). – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.06 – «історіографія, джерелознавство та спеціальні
історичні дисципліни» (032. – Історія та археологія). – Житомирський
державний університет імені Івана Франка. Житомир, 2020; Державний вищий
навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний
університет імені Григорія Сковороди». Переяслав, 2020.

Історичний аналіз феномена польської історичної науки є актуальним з
кількох позицій. По-перше, здобутки багатьох польських дослідників та
істориків ХІХ – початку ХХ ст. залишаються малодослідженими, а тому не
повною мірою включеними до сучасного наукового знання. По-друге, наукові
товариства мають особливості та специфічні аспекти розвитку, що зумовлює
використання різних підходів до вивчення їхньої діяльності. Аналіз діяльності
тa нaукової спaдщини видaтниx істориків є одним із вaжливиx нaпpямів
сучaсниx досліджень в Укpaїні, що дає можливість встановити спадковість
наукових традицій у розвитку історичної думки на різних етапах її розвитку.
Особливості поступу історичної думки в Польщі у ХІХ – на початку ХХ ст.
визначають необхідність аналізу науково-культурної спадщини польського
дослідника А. Яблоновського та неупередженого висвітлення його внеску у
вивчення історії не лише польської минувшини, але і питань всесвітньої історії
та історії України. Вивчення його наукової спадщини, безперечно, буде сприяти
розвитку української історичної думки, збагаченню знань про історію
польського народу та розвитку добросусідських відносин між нашими
державами.
Відповідно об’єктом дослідження є розвиток польської історичної думки
у ХІХ – на початку ХХ ст. і внесок А. Яблоновського у розвиток історичної

науки. Предметом дослідження виступає науковий доробок польського
історика А. Яблоновського, що стосується проблем української історії.
У роботі вперше здійснено історіографічний аналіз наукової діяльності
польського історика А. Яблоновського та комплексно проаналізовано його
внесок у вивчення української історії. Проведений ґрунтовний
історіографічний аналіз публікацій, присвячених життю та професійній
діяльності А. Яблоновського; розроблено та подано власну періодизацію
наукової роботи польського історика; досліджено значення наукового
доробку А. Яблоновського в польській та українській історичній науці.
Удосконалено й поглиблено уявлення про зміст наукових концепцій
А.Яблоновського щодо історичного минулого України. Систематизовано
джерельну базу, що відображає внесок А. Яблоновського у розвиток
польської історичної науки та розробку проблем історії України;
бібліографічний список наукових праць А. Яблоновського.
Подальшого розвитку набули систематизація історіографічних джерел з
проблеми дослідження; обґрунтування необхідності дослідження наукового
доробку А. Яблоновського та інших представників польської історичної
науки у вивченні ними історії України; опрацювання біографії та наукової
спадщини А. Яблоновського та інших представників польської історичної
науки.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розширенні
наукових знань про умови розвитку історичної думки у Польщі у другій
половині ХІХ – початку ХХ ст. Результати отриманого дослідження будуть
актуальними і корисними для досліджень історії Польщі, історії України,
культурології, історіографії. На їхній основі можливе дальше накопичення
знань про розвиток польської історичної науки. Оприлюднений матеріал може
використовуватися під час розробки та викладання освітніх курсів із історії
слов’янських народів, історії України, історіографії, культурології.
У першому розділі «Історіографія, джерельна база та методологія
дослідження» з’ясовано стан наукової розробки теми дослідження,

проаналізовано його джерельну базу, окреслено теоретико-методологічні
засади. Використання комплексу різноманітних джерел дозволило
проаналізувати сукупність проблем щодо української та польської історії,
наявних у творчому доробку А. Яблоновського, оцінити його внесок у
розширення джерельної бази історичних досліджень. Із періодичних видань,
нормативних документів та епістолярних джерел простежується розвиток
польської історичної думки та діяльність історичних наукових товариств
ХІХ – початку ХХ ст. Зібрані джерела дають можливість доповнити та
уточнити окремі факти біографії А. Яблоновського. Його праці дозволяють
визначити коло наукових інтересів, охарактеризувати етапи наукової
діяльності, окреслити зміст концепцій історика й оцінити його наукову
спадщину в цілому.
У другому розділі проаналізовано методологічні, джерелознавчі зміни, що
відбуваються у польській історіографії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. У
цей період відбувається поглиблення наукової спеціалізації, виокремлення
низки окремих історичних дисциплін, таких як історія культури, воєнна історія,
економічна історія та інші. Названі передумови зумовили перегляд
проблематики історичних досліджень та теоретичних основ історії як науки.
На діяльність істориків особливий вплив мали тогочасна політика та ідея
відновлення незалежної польської держави. Зазначені явища мали не тільки
позитивні сторони – розширення діяльності історичних товариств, нові
історичні дослідження, а й негативні, зокрема ідеалізацію та возвеличення
національного минулого Речі Посполитої, укоріненню історичних міфів у
суспільній свідомості поляків.
У цей час пріорітетними напрямками історичних досліджень для
польських істориків другої половини ХІХ – на початку ХХ ст. була проблема
поділу Речі Посполитої, втрата державності та можливість її відродження.
Питання української історії розглядалися лише в контексті відновлення та
розвитку багатонаціональної Речі Посполитої. Польські історики
зосереджувались на дослідженні подій української історії, що допомагали

пояснити причини занепаду держави та польсько-козацьких конфліктів. У
таких умовах формувалися й розвивалися творчі зацікавлення
А. Яблоновського.
У третьому розіділі досліджена нaуковa діяльність ученого, що
pозпочaлaсь іще у студентські роки. Першими його дослідженнями стали
історичні розвідки під час закордонних подорожей, що були написані як
публіцистичні замітки та містили в собі враження від відвіданих країн,
спостереження історика, результати етнографічних розвідок, короткі описи
певних історичних подій. У процесі своєї науково-дослідної роботи А.
Яблоновський підтримував наукові стосунки із українськими істориками,
публікував рецензії на дослідження українських істориків і навзаєм українські
вчені висловлювалися з приводу тих думок, які польський історик
обґрунтовував у своїх дослідженнях.
У четвертому розділі «Джерельні публікації Александра Яблоновського»
охарактеризовано одне із найбільших зібрань історичних джерел ХІХ ст. –
«Źródła dziejowe», засноване як серійне видання, що стало одним із
центральних доробків дослідника. Історик не просто перевидавав документи,
після видання кожного блоку першоджерел, друкувався і результат свого
власного аналізу зазначених історичних матеріалів, пояснення змісту
документа, визначення його історичного значення у контексті подій, що
передували його створенню.
Науково-видавнича діяльність А. Яблоновського та А. Павінського над
багатотомним виданням «Zródła dziejowe» стала продовженням традицій
публікацій історичних документів, яка започаткувалася у польській
історіографії у першій половині ХІХ ст. Це видання засвідчило значний інтерес
А.Яблоновського до історичного минулого України. У кількох томах
опубліковані матеріали, які безпосередньо стосуються українських регіонів,
зокрема про становище українських замків, староств, королівських маєтностей
(królewszczyzn), історії козацтва, становища селян, стосунків українського
населення із людністю сусідніх держав.

Опубліковані матеріали з історичного минулого України мають важливе
значення для географічно-статистичного вивчення українських земель. Вони
стосуються проблем соціально-економічної історії, господарського розвитку
Поділля, Волині Київщини, Підляшшя, Руського, Белзького воєводств,
проаналізовані земельні стосунки види власності на землю. Видання
А. Павінського та А.Яблоновського «Źródła dziejowe» стало одним із
найбільших видань у польській та українській історіографіях ХІХ ст.
У п’ятому розділі «Збірка наукових праць «Pisma» та інші історичні
публікації А. Яблоновського» розглянуто праці дослідника, що висвітлюють
історичний процес на українських землях. Зокрема, охарактеризовано зібрання
творів А. Яблоновського, видане у шести томах упродовж 1910-1913 рр.
Значення цього видання колосальне, адже включає безліч наукових статей
автора, що дозволяють простежити становлення та розвиток його наукових
історико-політичних поглядів; воно є систематизованим зібранням творів
польського науковця і демонструє широкий діапазон творчих зацікавлень
А. Яблоновського.
Наукову цінність складає праця «Atlas historyczny Rzeczypospolitey
Polskiey», присвячена адміністративно-територіального поділу українських
земель. Незважаючи на недоліки названої роботи – не зовсім коректно
розставлені кордони між повітами, названі населені пункти, яких у XVI ст. ще
не існувало та ін., важливі і її позитивні сторони.
Узагальнюючими дослідженнями українського минулого польським
істориком, у яких він перейшов від вивчення окремих проблем до загального
викладу минулого України є монографії «Historya Rusi południowej do upadku
Rzeczypospolitej polskiej» та «Akademia Kijowsko-Mohylańska», що з’явилися на
початку ХХ ст., у період наукової зрілості вченого.
Дослідження А. Яблоновського про роль Києво-Могилянської академії в
історії українського народу є цінним з погляду історіографії, однак не
позбавлене суб’єктивної думки автора. У праці А. Яблоновського висловлено
оригінальний погляд на історію КМА. Вчений розглядав установу з точки зору

польської освітньої практики, перебільшуючи роль польського елемента для
академії.
Отож, у дисертації висвітлено місце і pоль А. Яблоновського у становленні
польської та української істоpичної думки нaпpикінці XІX – почaтку XX ст.,
з’ясовано суспільно-політичні умови розвитку історичних знань на території
польських та українських земель, котрі у другій половині ХІХ – на початку ХХ
ст. входили до складу Російської та Австро-Угорської імперій. Виявлено
фактори, які впливали на становлення історичної думки зазначеного періоду.
Проаналізовано організаційну та наукову діяльність польських історичних
товариств упродовж зазначеного періоду, внесок їх представників у вивчення
історії України.
Проаналізовано твоpчий доpобок А. Яблоновського, зокрема досліджено
його наукові праці: монографії, статті, видання джерел, які відображають
розвиток історичної думки та погляди науковця на історію українських земель
у контексті розвитку польської та української історичної науки. У полі його
наукових зацікавлень такі ж питання, які хвилювали усіх провідних польських
істориків того часу. На відміну від інших він звернув увагу і на питання
економічної історії українських земель – на основі вивчення історичних джерел
він першим з-поміж польських істориків звернувся до дослідження замків на
території українських земель, особливостей колонізаційних процесів та їх
вплив на економічне становище українських земель у XV – XVIII ст. Проте
умови розвитку історичних знань того часу відобразились і на дослідженнях
науковця – його праці не позбавлені тогочасних тенденцій польської
історіографії, зокрема негативному висвітленню періоду козаччини в
українсько-польських відносинах, ролі козацтва в падінні Речі Посполитої.
Висвітлено погляди А. Яблоновського на ключові проблеми української
історії: походження та характер козацтва, назви «Україна»; рівня економічного
розвитку українських земель у складі Речі Посполитої; становище українських
замків, характер родинних стосунків в українських сім’ях у минулому.
Дослідження біографії науковця дозволило охарактеризувати стосунки А. Яблоновського з українськими істориками кінця ХІХ – початку ХХ ст. та
з’ясувати його місце в розвитку історичних знань у другій половині ХІХ –
початку ХХ ст. про минуле України, визначити внесок історика у розвиток
польської та української історіографій.
Ключові слова: історіографія, історіографічні джерела, А. Яблоновський,
«Źródła dziejowe», історичні дослідження.