Зубчасте мустьє України (на матеріалах стоянки Андріївка 4)

Шевченко Т.О. Зубчасте мустьє України (на матеріалах стоянки
Андріївка 4). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.04 – Археологія. – Національний
університет «Києво-Могилянська академія» Міністерства освіти і науки
України. – Київ, 2019.
Історія дослідження зубчастого мустьє показує, що це історіографічний
термін, під яким традиційно об’єднуються просторово і хронологічно
роз’єднані, техніко-економічно гетерогенні індустрії пізньої фази середнього
палеоліту з поширенням зубчасто-виїмчастих виробів. За зміною
археологічних методик та інтерпретаційних концепцій побудовано
періодизації історії вивчення цього явища для окремих регіонів, як Франція,
Кавказ, Україна, з характеристиками окремих етапів.
У Франції зубчасті знаряддя не відігравали помітної ролі в перших
класифікаціях мустьє до впровадження в 1950-х роках типологічної схеми
Ф. Борда, за якою зубчастий варіант було інтерпретовано як окрему
культурну традицію обробки каменю. Проблема пояснення причин
мустьєрської варіабельності, а, відповідно, й визначення зубчастого мустьє, в
другій половині ХХ ст. вирішувалася в рамках альтернативних до
«бордівської» концепціях: «функціональної» Л. Бінфорда, «хронологічної»
П. Меларса, «екологічно-редукційної» Н. Ролана і Г. Діббла. На початку
нового століття С. Тьєбо, використовуючи методику встановлення
псевдозубчасто-виїмчастих знарядь, зробила комплексну техніко-економічну
характеристику зубчастого мустьє на глобальному рівні, скоротивши його
ареал до Західної Європи і визнавши наявність варіабельності всередині
самого зубчастого варіанту індустрій.
Першою зубчастою пам’яткою на території України став нижній шар
кримського грота Кіїк-Коба з похованням неандертальця, досліджений
Г. А. Бонч-Осмоловським ще до появи типологічної схеми Ф. Борда. З III
впровадженням останньої у вітчизняне палеолітознавство з 1960-х років до
зубчастого мустьє зараховувалися нововідкриті пам’ятки, як Стінка І і
Білокузьминівка. Але вони помітно відрізнялися від класичних зубчастих
індустрій Франції, і згодом з огляду на поширення скептичного ставлення до
свідомого створення зубчастих артефактів зазнали переінтерпретацій. З
2012 р. експедицією НаУКМА на чолі з Л. Л. Залізняком розпочато розкопки
стратифікованої стоянки Андріївка 4 з яскравою зубчастою індустрією у
верхньому шарі.
Основні зубчасті пам’ятки України описано за єдиною послідовною
схемою: топографія стоянки, стратиграфічні та тафономічні умови
знаходження комплексів, їх датування і характеристики кам’яної індустрії
(сировина, техніка первинного розщеплення, вторинна обробка, типологія
знарядь). Кам’яну індустрію верхнього шару Андріївки 4 представлено як на
основі результатів попередніх досліджень, так і власного техніко-
типологічного аналізу стратифікованих і підйомних колекцій, включаючи
нові і неопубліковані матеріали розкопок, для чого обрано необхідні
методологічні установки. З врахуванням багатошаровості пам’ятки
комплекси верхнього та нижнього шарів порівняно між собою.
Під час аналізу індустрії верхнього шару Андріївки 4 (як і поверхневої
колекції) переконливих доказів на користь її змішаного походження не
отримано. В технологічному плані вона виглядає доволі примітивно з
різноманіттям технік утилізації непідготовлених нуклеусів і окремостей
крем’яної сировини (доцентрова, паралельна, галькова, біфасіальна). Це
відбувалося в рамках повних циклів окремих послідовностей розщеплення, в
ході яких отримували характерні типи заготовок і кінцевих виробів
переважно розмірами понад 5 см. Поширеним технічним прийомом виступає
фрагментація сколів, зафіксована в усіх індустрійних категоріях.
Модифікація заготовок здійснювалася оббивкою, ретушшю (переважно
крайовою лусковою крутою), зубчасто-виїмчастою обробкою із залученням
тронкування та різцевого сколу. Типологічний вигляд індустрії визначає IV
нестандартизований характер інвентарю і комбінована природа знарядь, де
часто поєднуються зубчасто-виїмчасті, скреблоподібні, скребачкоподібні,
дзьобоподібні елементи тощо. Загалом переважають ретушовані сколи, часто
фрагменти; добре представлено зубчасті вироби, скобелі, прості скребла.
Верхньопалеолітична група нечисельна та атипова. Особливими типами
виступають чопінги і біфаси, серед яких є листоподібні. Індустрія нижнього
шару техніко-типологічно наближена до індустрії верхнього шару і в
основному відрізняється лише окремими особливостями інвентарю.
Отримані характеристики зубчастого мустьє України синтезовано з
даними по цьому типу пам’яток з інших регіонів. В результаті це коло
індустрій постає як значним чином варіабельне явище на різних рівнях
інтерпретації. Географічно зубчасте мустьє є поширеним, але має характер
локальних осередків, які чергуються з територіями, де такі пам’ятки
нечисленні, або їх майже не представлено. Спроби інтерпретувати зубчастий
характер окремих комплексів як наслідок перевідкладення культурних шарів
поки що не можуть спростувати свідому природу зубчастого мустьє в цілому.
Ці індустрії можуть бути на різній технологічній основі (левалуазькій,
нелевалуазькій з тейякоїдними елементами) і включати як окремі техніки
(біфасіальна), так і специфічні типи знарядь. Протягом вюрму
спостерігається переважне групування зубчастих пам’яток на фінальному
відрізку середнього палеоліту в КІС 3, де в Європі вони становлять зразки
особливих адаптацій в рамках масштабних полювань на крупних стадних
травоїдних (кінь, бізон). Але їхні прояви засвідчено й в цілком відмінних
екологічних контекстах, як гірські ландшафти або прибережні зони озер. З
поселенської позиції це часто палімпсести повторюваних заселень багатих на
ресурси локацій, де технологічна поведінка мала характер мінімальних затрат
або ad hoc. Носіями зубчастого мустьє були відмінні популяції
неандертальців, які поділяли загальний феномен поховальних практик і
символічної діяльності, як неутилітарне використання тварин і птахів.
Еволюційно зубчасте мустьє загалом пов’язується з клектоно-тейякоїдними V
комплексами нижнього і раннього середнього палеоліту, які є частиною
загального афроєвразійського угруповання відщепових індустрій без біфасів і
левалуа – Mode 1 за Г. Кларком. Причини його регіонального співіснування
(синхронного або діахронного) з іншими мустьєрськими варіантами
залишаються точно не встановленими: технологічна адаптація під тиском
екологічних обставин або зовнішньо незалежний культурний вибір.
Невизначеним є і «перехідний» статус зубчастого мустьє. Якщо для
більшості територій це фінальний епізод культури останніх неандертальців
перед їх вимиранням, то в окремих випадках відмічається можливість внеску
мустьєрських зубчастих індустрій в становлення локального верхнього
палеоліту (наприклад, стінківські традиції в ориньяку Придністров’я).
Зубчасті індустрії України і сусідніх територій Східної Європи цілком
вписуються в загальну картину. Вони є просторово-хронологічно
розірваними і належать до різних технокомплексів з особливою типологією.
Лише в Придністров’ї стінківські індустрії М. К. Анісюткіним об’єднано в
лінію розвитку, ув’язуючи її з попереднім тейяком («дуруїторо-стінківська
єдність»). В цілому вони поділяються на пластинчастий варіант (природу і
характер зубчастості в якому до кінця не встановлено) і більш поширений
відщеповий з клектоно-тейякоїдними елементами. Останній включає окремі
локальні осередки як кримський (пам’ятки типу нижнього шару Кіїк-Коба),
придністровський (стінківська індустрія), південнобузький (пам’ятки в
басейні р. Велика Вись), подеснянський (Бетово, Коршево). Їх об’єднує
наявність тейякоїдних елементів (що взагалі є характерним для зубчастих
індустрій мустьє, частина яких може бути еволюційно пов’язаною з
довюрмським тейяком) і біфасіальна мікокська або селетоїдна техніка (окрім
пам’яток типу нижнього шару Кіїк-Коба, які носять виразніший тейякоїдний
характер). Технологічно це прояви клектонської техніки розщеплення – уні-,
біполярні, грубопризматичні, дископодібні, багатоплощадкові, чопероподібні
нуклеуси; типологічно – поширення ретушованих відщепів, комбінованих
знарядь і наявність знарядь «поєднаної» групи (зубчастих, дзьобоподібних і VI
скребачок). Окрему позицію має ГАБО (верхній шар), «виїмчаста» індустрія
якого поєднує рекурентну доцентрову техніку і мікокський біфасіальний
елемент. Будучи хронологічно роз’єднаними протягом мустьєрської частини
вюрму, зубчасті пам’ятки все ж демонструють тенденцію до кращої
представленості в КІС 3, але це може відбивати загальну ситуацію з
концентрацією середньопалеолітичних пам’яток у вюрмі. З поселенської
позиції вони демонструють різноманітні типи техніко-економічної поведінки
в плані інтенсивності заселень (ефемерні відвідування і базові табори) і
функціональної спрямованості (спеціалізовані і з різними видами операцій).
Індустрія верхнього шару Андріївки 4 постає як заснована на простих
відщепових і галькових технологіях нижньопалеолітичного зразка, які
реалізуються в рамках декількох chaîne opératoire – доцентрової (дискоїдної),
уні-, біполярної, галькової і біфасіальної. Така ситуація «примітивності» під
час перехідного до верхнього палеоліту періоду може пояснюватися з одного
боку збереженням в умовах неандертальського рефугіуму консервативних
технотрадицій нащадків автохтонного населення (враховуючи давніші схожі
індустрії, як Маслове 5), а з іншого – особливою технологічною адаптацією
до екологічних умов КІС 3 (як це показано для дискоїдних індустрій
південно-західній Франції). Поселення верхнього шару Андріївки 4 з позиції
моделі сировинної транспортної поведінки гомінід становить сліди
повторюваних візитів на місце зосередження цінних статичних ресурсів з
поступовим накопиченням там сировини з локальних родовищ, імпорт якої,
очевидно, перевищував експорт. Типологічне різноманіття типів інвентарю
вказує на функціонально різноманітні операції, які може бути пов’язано з
переробкою туш і тваринних ресурсів, рослинних продуктів або
виготовленням дерев’яних знарядь, можливо, «домашньою» активністю.
Виразний зразок варіативності індустрій в витачівських відкладах долини
р. Велика Вись потребує подальшого дослідження (в першу чергу точнішого
датування пам’яток в межах КІС 3). Якщо ще явище поки що розглядається
як свідоцтва можливого співіснування в регіоні різних технотрадицій, для VII
Андріївки 4 техніко-типологічні відмінності між індустріями верхнього і
нижнього шарів можуть відображати застосування різних діахронних
моделей заселення однієї локації в рамках певних стратегій
ландшафтокористування під час кліматичних коливань КІС 3.
В цілому зубчасте мустьє визначається як технологічно різні традиції
другої половини середнього палеоліту (але переважно відщепові, тейякоїдні,
без біфасів) із зубчасто-виїмчастим інвентарем, який міг виникати
конвергентно в умовах адаптації до різних ландшафтно-екологічних зон
(очевидно, через універсальність принципу утворення кам’яних інструментів
для різання-скобління шляхом зубчастої обробки лез, що проявляється в
найдавніших індустріях світу).
Ключові слова: середній палеоліт, зубчасте мустьє, тейяк, неандертальці,
техніко-типологія кам’яних знарядь, індустрійна варіабельність, екологічна
адаптація, культурна традиція.