Релігійгість українського селянства Наддніпрянщини (1861 – 1933 рр.): історичний вимір

Орищенко Р. М. Релігійгість українського селянства Наддніпрянщини (1861
– 1933 рр.): історичний вимір. – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.01 «Історія України». – Черкаський
національний університет імені Богдана Хмельницького, Черкаси, 2019.
Зміни в ставленні держави, громаднського суспільства до релігійно-
церковної сфери, з одночасною відмовою від атеїзму як складової офіційної
ідеології спонукають звертатися до релігійності як історичної форми свідомості.
Крім цього, актуальність теми дисертації зумовлена потребою переосмислення
ролі більшовицького режиму в історії України ХХ ст. Тож історія релігійності
українського селянства Наддніпрянщини протягом другої половини ХІХ – першої
третини ХХ ст. уперше є предметом спеціального дослідження, виступає як
самостійна й цілісна проблема історичної науки. Автор провів неупереджений і
ґрунтовний аналіз трансформації релігійності селянства з урахуванням чинників,
які визначали її основні тенденції.
Опрацювано й уведено до наукового обігу широке коло джерел, які раніше не
використовувалися дослідниками для осмислення релігійності (внутрішнього
світу, свідомості) українського селянства. Основу джерельної бази дисертації
становлять матеріали архівів, етнографічних польових досліджень, а також
періодики. При написанні роботи опрацьовані матеріали фондів Центрального
державного архіву вищих органів влади та управління України в м. Києві,
Центрального державного архіву громадських об’єднань України в м. Києві,
Центрального державного історичного архів України в м. Києві, кількох обласних
державних архівів, також Російського державного історичного архіву в м. Санкт-
Петербурзі, Відділу рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та
етнології імені М. Рильського в м. Києві. 3

Уперше в історіографії досліджено релігійність українського селянства
Наддніпрянщини другої половини ХІХ – першої третини ХХ ст. як предмет
спеціального історичного дослідження, самостійна й цілісна наукова проблема.
Автор простежив сутність цього загалом традиційного явища, тенденції його
трансформації з урахуванням історичних, соціальних, психологічних та, чи не
найбільше, політичних чинників. В умовах, коли релігійність селянства
позначалася низькою динамікою, водночас достатньо високим рівнем
синкретизму, саме останній виявився найбільшим «руйнівником» традиційної
релігійності на етапі формування тоталітарного режиму.
Також уперше науково доведено, що релігійні уявлення, погляди,
переконання, манери поводження українських селян змінювалися передусім в
екстремальних обставинах, тоді як у «мирних» умовах вони мали тенденцію до
збереження й навіть повернення до свого початкового стану, що було наслідком
як властивостей самих вірувань, так і високого ступеня інституційного залучення
їхніх носіїв.
У дисертації уточнено способи державного впливу та суспільних потрясінь
на релігійність (свідомість) українського селянства в період Російської імперії та
більшовицького режиму. Доведено, що еволюційні процеси більшою мірою, хоча
й також не завжди радикально, спроможні були змінювати, а почасти й змінювали
конфесійний зміст релігії та релігійну поведінку селян, тоді як лише
«революційні» пертурбації більш-менш радикально підважили самий її
традиційний характер.
З огляду на ключовий концепт дослідження автор конкретизував особливості
процесу відокремлення церкви від держави в сільській місцевості в умовах
формування радянського (комуністичного) режиму, з’ясував набагато більшу
роль, ніж це вважалося раніше, підконтрольних йому (режиму) громадських
безвірницьких організацій 1920-х – початку 1930-х рр. у впровадженні
атеїстичного світогляду мешканцям села.
Комплексне дослідження проблеми дало змогу поглибити знання кризових
явищ, які пртягом другої половини ХІХ – першої третини ХХ ст. спостерігалися в
православ’ї, насамперед його офіційній версії, репрезентованої Російською
православною церквою. Вони виявлялися в пошуку частиною українських селян
«оновленої» християнської віри. Проте зруйнував традиційну релігійність не
персональний вибір віри, а політичний режим. Перед тим, як відчути на собі
«великий перелом», що його проголосив Сталін наприкінці 1920-х рр. у
соціально-економічній сфері, українське селянство мало «модернізуватися» в
царині релігійній – відмовитися від віри у Бога.
Автор розширив розуміння умов, у яких опинилося українське селянство
Наддніпрянщини під час боротьби радянської держави із церквою, а також
поглибив знання про діяльність більшовицьких органів влади, спрямовану на
знищення будь-яких виявів вільнодумства, передусім релігійного.
Ключові слова: релігійність, народна побожність, свідомість, віра,
вірування, християнство, язичництво, традиціонадізм, українське селянство,
Наддніпрянщина, боговідступництво, атеїзм, більшовизм, тоталітаризм, безвірник,
радянська людина.