Таємна дипломатія у зовнішній політиці Німеччини (1871–1945)

Костюк Д.А. Таємна дипломатія у зовнішній політиці Німеччини (1871–1945)
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі
спеціальності 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального
розвитку. – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича,
Чернівці, 2019.
Дисертаційна робота присвячена ґрунтовному дослідженню теоретичних
аспектів таємної дипломатії як явища, а також значення таємної дипломатії у
реалізації зовнішньополітичних цілей Німеччини у період з 1871 по 1945 рр.
Протягом століть таємна дипломатія була важливим елементом міжнародних
відносин, який як допомагав ефективно реалізовувати інтереси держав на
міжнародній арені, так і сприяв початку численних малих та великих конфліктів,
зокрема Першої та Другої світових воєн. Не зважаючи на намагання деяких
державних діячів, зокрема президента США Вудро Вільсона, відмовитися від
практики використання таємної дипломатії, вона продовжує залишатися важливим
елементом міжнародних відносин. Дослідження цього унікального явища може
допомогти сформувати більш цілісне розуміння не тільки дипломатії загалом, але й
сприятиме якісному переосмисленню історії міжнародних відносин зокрема.
Актуальність теми посилюється важливою роллю таємної дипломатії у
сприянні врегулювання деяких затяжних міжнародних конфліктів другої половини
ХХ ст. Зокрема, вона сприяла мирному вирішенню Карибської кризи 1962 р., а також
з її допомогою були підписані угоди в Осло 1993 р. між Ізраїлем та Палестинською
автономією, що тимчасово зменшило напругу між сторонами. Тобто, за умови
поглибленого вивчення таємної дипломатії, її можна ефективно застосовувати і для
вирішення інших конфліктів сьогодення. 3

Недостатнє дослідження Першої та Другої світових воєн також продовжує
залишатися актуальною проблематикою у наш час, навіть не зважаючи на велику
кількість доступних джерел, мемуарної та історичної літератури. Дослідження цих
воєн крізь призму таємної дипломатії Німеччини може пролити нове світло на
міжнародне становище Німеччини у вказаний період, причини початку воєн та
діяльність таємної дипломатії під час бойових дій.
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначені мета, завдання, об’єкт і
предмет дослідження, сформульовано наукову новизну, висвітлено методологічну
основу роботи, наголошено на теоретичному і практичному значенні отриманих
результатів, відображено попередню апробацію результатів дослідження та
структуру роботи.
У Розділі 1 «Таємна дипломатія як інструмент зовнішньої політики» подано
актуальний стан вивчення титульної проблеми, проаналізовано головні відмінності
публічної дипломатії та таємної дипломатії, проаналізовано переваги та недоліки
використання таємної дипломатії, з’ясовано перелік найбільш ефективних її
компонентів, систематизовано перелік видів таємної дипломатії, їхні головні
відмінності та особливості застосування в міжнародних відносинах та
охарактеризовано джерельну базу дослідження.
У Розділі 2 «Таємна дипломатія Німецької імперії» увагу зосереджено на
аналізі особливостей функціонування таємної дипломатії у Німеччині періоду з 1871
по 1918 рр., беручи при цьому до уваги її види та компоненти, які застосовувалися
державним керівництвом у цей період. Також простежено діяльність таємної
дипломатії Німеччини вказаного періоду у хронологічному порядку, зокрема,
зміцнення міжнародного становища держави за допомогою таємної дипломатії після
її об’єднання, її роль у розв’язуванні Першої світової війни та діяльність вже
безпосередньо після початку війни. 4

У Розділі 3 «Таємна дипломатія Німеччини у період відновлення її могутності
та занепаду» зосереджено увагу на дослідженні таємної дипломатії Веймарської
республіки та Третього рейху. Зокрема, було проаналізовано та порівняно
особливості функціонування їхньої таємної дипломатії, враховуючи різні види та
компоненти таємної дипломатії, які використовувалися державним керівництвом, а
також простежено в хронологічному порядку, як Німеччина за допомогою таємної
дипломатії не тільки відновлювала свій міжнародний статус після руйнівних
наслідків Першої світової війни та значних обмежень, накладених Версальським
мирним договором 1919 р., а й провадила політичну і військову підготовку до
початку Другої світової війни.
У висновках дисертації підсумовуються основні результати проведеного
дослідження.
Потрібно зазначити, що літератури, на яку можна опертися при дослідженні
цієї проблематики досить бракує. Більшість з опублікованих досліджень є доволі
однобокими, адже автори переважно досліджують лише один з аспектів
проблематики, при цьому ігноруючи інші, які часто є важливим для більш
детального дослідження проблематики. Зокрема, вчені які досліджують таємну
дипломатію зосереджуючи увагу лише на деяких видах таємної дипломатії, при
цьому не приділяючи достатньо уваги як іншим видам таємної дипломатії, так і її
складових компонентам, які є тісно пов’язаними між собою. Натомість,
досліджуючи історичний аспект титульної проблеми, можна зробити висновок, що
багато науковців не виділяють таємну дипломатію як важливий фактор у
міжнародних відносинах вказаного часового періоду.
Увага українського академічного середовища зосереджується, в основному, на
дослідженнях теорії і практики дипломатії загалом, а комплексні дослідження
особливостей функціонування таємної дипломатії, взагалі відсутні. Це дає
можливість наголошувати на актуальності вивчення окресленої проблематики в 5

контексті необхідності більш ефективного відстоювання інтересів нашої держави на
міжнародній арені.
У дисертаційного дослідження уточнено перелік видів таємної дипломатії.
Кожен учений, досліджуючи той чи інший вид таємної дипломатії, мало уваги
приділяє взаємозв’язку досліджуваного виду з іншими, та їх еволюції, і як наслідок,
досі не було укладено сталого переліку видів таємної дипломатії. Усупереч
поширеній думці, таємна дипломатія є комплексним явищем, яке можна поділити на
кілька видів, з притаманними кожному з них особливостями. Окрім того, у
дисертаційному дослідженні вперше виявлено відмінності між видами таємної
дипломатії. Зокрема, встановлено, що особливістю власне таємної дипломатії є те,
що її результати залишаються таємними протягом значних часових періодів, тоді як
результати непублічної дипломатії опубліковуються через відносно короткі проміжки
часу. Головною відмінністю чекової дипломатії від інших видів таємної дипломатії є
використання фінансових ресурсів як основи для різноманітних політичних
поступок. Зазначені види таємної дипломатії безпосередньо здійснюється вищим
державним керівництвом та дипломатами, тоді як підпільна дипломатія
реалізовується здебільшого спецслужбами різних держав, а ініціаторами опозиційної
дипломатії є опозиційно налаштовані політики та чиновники, цілі яких кардинально
відрізняються від цілей керівництва держави.
Також у дисертаційному дослідженні було визначено перелік основних
компонентів таємної дипломатії, до яких потрібно віднести двосторонні зустрічі і
контакти вищих посадових осіб та дипломатів, участь у «закритих» конференціях,
підписання таємних договорів, листування закритими каналами та передання
дипломатам, послам, довіреним особам, емісарам усних та негласних інструкцій.
З’ясовано особливості використання того чи іншого компонента таємної дипломатії в
залежності від виду таємної дипломатії, який використовувало німецьке керівництво
упродовж досліджуваного періоду. 6

Також, у дисертаційному дослідженні було наголошено на значущості таємної
дипломатії для досягнення зовнішньополітичних цілей Німеччини. Ні в Німецькій
імперії, ні в Третьому рейху жодні важливі переговори чи підписання важливих
договорів не обходилось без використання тих чи інших компонентів таємної
дипломатії. Таким чином, можна зробити висновок, що таємна дипломатія була
невід’ємним засобом реалізації зовнішньої політики Німеччини періоду 1871–1945
рр.
Також набуло подальшого розвитку розуміння причин та наслідків
використання цього засобу зовнішньої політики, з огляду на поглиблення
взаємозалежності в світі та глобалізацію.
Практичне значення роботи, з огляду на комплексний характер дослідження,
полягає у з’ясуванні перспектив (ре)концептуалізації зовнішньої політики України,
зокрема її російської складової, у контексті врахування досвіду застосування
Німеччиною та іншими державами таємної дипломатії.
Отримані висновки можуть бути опосередковано використані в діяльності
державних органів та організацій, зокрема Комітету Верховної Ради України у
закордонних справах, Комітету Верховної Ради України з питань європейської
інтеграції, МЗС України, Національного інституту стратегічних досліджень
Адміністрації Президента України та ін., що пов’язана із формуванням і реалізацією
зовнішньополітичних пріоритетів України.
Матеріали дослідження можуть мати практичне застосування як основа для
розробки лекцій, семінарів і спецкурсів, пов’язаних із вивченням теоретичних засад
зовнішньої політики та таємної дипломатії країн Європи у ХІХ – ХХ ст., і
призначених для студентів спеціальностей «міжнародні відносини», «політологія»,
«країнознавство».
Ключові слова: таємна дипломатія, зовнішня політика, Німеччина, Німецька
імперія, Веймарська республіка, Третій рейх, міжнародні відносини, Перша світова
війна, Друга світова війна.