Методологія дослідження еволюції господарської системи у світовій економічній думці (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.)

Шевченко О. О. Методологія дослідження еволюції господарської
системи у світовій економічній думці (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.). -
Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за
спеціальністю 08.00.01 – «Економічна теорія та історія економічної думки». –
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима
Гетьмана», Київ, 2018.
Дисертація є комплексним дослідженням з розв’язання наукової
проблеми щодо системного аналізу еволюції господарської системи і
формування доктрини господарського розвитку в умовах сучасної
трансформації національної економіки крізь призму економічних теорій та
наукових шкіл в хронологічних межах кінця ХІХ – початку ХХІ ст. із
застосуванням цивілізаційної парадигми. Здійснене дослідження теоретико-
методологічних засад еволюції господарської системи у світовій економічній
думці дає змогу сформулювати узагальнення щодо спільних підходів та
особливостей методологічного інструментарію у вивченні господарського
розвитку, його темпів, суперечностей та перспектив у третьому тисячолітті.
Визначено, що цивілізаційна парадигма суспільствознавства як
методологічна основа сучасних досліджень господарської системи
передбачає врахування політичної, духовно-культурної, соціальної,
релігійної та інших сфер суспільного життя. В центрі аналізу стає людина
(наголошується на первинності соціогенезу у формуванні людини), яка є не
лише головним суб’єктом господарства і цивілізації в цілому, але й їхньою
безпосередньою метою. Саме у межах цивілізаційної парадигми стає
можливим вивчення економічних процесів, які відбуваються в суспільстві, в
динаміці. 3
Обґрунтовано, що сутність змін, які відбулися у реальному процесі
історичного розвитку господарської системи, розкривається за допомогою
уточнення визначень наукових категорій та збагачення їх новим змістом
(«поняття, що розвиваються»). Поступове розширення й удосконалення
змісту понятійно-категоріального апарату відображає реальні процеси
ускладнення господарської системи, дію факторів, що впливають на її
функціонування, важливі тенденції змін та історичного досвіду організації
економічних процесів. Сукупність уявлень і термінів про господарську
систему, методологія цивілізаційного аналізу у її вивченні провідними
школами світової економічної думки дає можливість не тільки розкрити
еволюцію господарської системи впродовж зазначених в дисертації
хронологічних меж, а й скористатися історичним досвідом періодів її
найбільш ефективного функціонування при розробці національної доктрини
розвитку господарства в сучасних умовах.
На основі аналізу теоретичних підходів в дослідженні господарських
систем у сучасній економічній науці обґрунтовано положення, що
суспільство як система – це складна, динамічна багатоманітність процесів і
структур, кожен з яких має власні пріоритети, однак загалом виявляється
необхідним для функціонування господарської системи, забезпечення її
стійкості та розвитку, а характер зв’язку між підсистемами визначає
цілісність господарської системи і змістовність емерджентних властивостей,
які є найхарактернішою її властивістю. Виокремлено в існуючих
дослідженнях три головних підходи до вивчення еволюції економічних
систем: у історичній протяжності, ретровивченні і перспективі. Оскільки
центральною проблемою історико-економічних досліджень слід вважати
вибір методологічних підходів встановлення характеристик змін в розвитку
господарської системи, проведено аналіз використання в сучасних умовах
цих стратегій, які представлені принципами історизму та генезису.
Визначено, що внутрішні чинники історичного розвитку господарських
систем зумовлюють їх функціонування та динаміку як цілісних утворень. З 4
огляду їх впливу на господарське життя економічна наука виокремлює етапи
(періоди) історичної еволюції господарських систем. В залежності від
тісноти та глибини зв’язків між елементами системи в наукових
дослідженнях розмежовують також три рівні її розвитку: співіснування,
симбіоз і синтез.
Доведено, що для наукового аналізу сьогодення мають важливе
значення теоретико-методологічні надбання економічної думки минулих
періодів, зокрема, історичної школи, яка виступає як перша спроба
осмислення сутності, місця та структури національного господарства.
Погляди її основних адептів засвідчують альтернативність економічного
мислення, багатство ідей та напрямів розвитку економічних знань в сфері
дослідження генезису господарства як цілісного утворення. Розкрито внесок
в дослідження розвитку господарських систем основних шкіл
неолібералізму. Доведено, що цільовою настановою соціального ринкового
господарства є завдання досягти високого рівня добробуту для переважної
більшості членів суспільства в умовах економічної свободи на основі
конкурентного ладу. Проаналізовано проблеми розвитку господарської
системи в основних течіях інституціоналізму, представники якого рушійною
силою економіки поряд з матеріальними факторами вважають також духовні,
моральні, правові та інші фактори, що розглядаються в історичному
контексті. Процес ґенези та формування інституціоналізму як економічного
вчення, альтернативного неокласиці за своєю ідейною та концептуально-
методологічною спрямованістю, закономірно відбувався на ґрунті
економічної гетеродоксії ХІХ ст. В результаті проведеного дослідження
встановлено високий ступінь теоретико-методологічної спорідненості
історико-соціального напряму економічної думки Німеччини з раннім
інституціоналізмом.
В роботі набуло подальшого розвитку визначення категорій «рух»,
«еволюція» та «розвиток» стосовно визначення етапів змін сучасного
національного господарства, коли під рухом розуміється будь-яка зміна 5
національного господарства (його властивостей, структури, елементів,
внутрішніх та зовнішніх зв’язків, цілей) незалежно від характеру цього
процесу, в будь-який момент і без обмежень його тривалості. Розвиток
виступає, як частина руху національного господарства, що характеризує
тривалі зміни, в результаті яких національне господарство переходить в інше
– відмінне від вихідного – становище, а еволюція національного
господарства означає , що кожне нове його становище по відношенню до
попереднього досконаліше (і в кількісному, і в якісному відношенні).
Удосконалено розуміння сучасних характеристик розвитку
національного господарства: альтернативності та діалектичної єдності у
трансформаційному процесі перетворення.
Проаналізовано корисні для побудови сучасної доктрини головні
західні моделі економічного розвитку (модель лінійних стадій; модель
структурних перетворень; неокласичну модель вільного ринку; теорію
зовнішньої залежності; теорію дуального розвитку; концепцію ендогенного
зростання; інноваційну теорія економічного розвитку; модель сталого
розвитку) національних господарських систем та можливості їх застосування
в сучасних умовах національної економіки України та доведено, що
альтернативність розвитку є передумовою позитивного запобігання
невизначеності, яка притаманна функціонуванню та еволюції господарських
систем і є передумовою формування національної стратегії.
Обґрунтовано теоретичні засади визначення стану «інституційної
неадекватності» держави, що зумовлює відповідне інституційне середовище
функціонування та розвитку господарської системи не придатне для
ефективної модернізації національної економіки та запропоновано
теоретичне обґрунтування модернізованої моделі держави з
диференційованою стратегією функціонування національної господарської
системи, в основі якої доцільним є принцип інклюзивного зростання – вибір
альтернатив розвитку системи на підставі національних цілей подолання
нерівності в суспільстві та поліпшенні якості життя людини. Ключові слова: господарська система, еволюція, світова економічна
думка, цивілізаційна парадигма, структура господарської системи,
трансформаційні перетворення, національна господарська система.