Кримський вектор російської військово-політичної експансії (XVІІ–ХХІ ст.)

Гулима О. П. Кримський вектор російської військово-політичної експансії (XVІІ–ХХІ ст.). – На правах рукопису.


Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 20.02.22 –
військова історія. – Національна академія Сухопутних військ імені гетьмана
Петра Сагайдачного Міністерства оборони України. – Львів, 2018.
У дисертації з позицій системного і комплексного підходів досліджено
історичні явища і процеси, котрі характеризують кримський вектор
військово-політичної експансії у ХVІІ–ХХІ ст.
Розкрито передісторію, перебіг і наслідки поглинання Російською
імперією Кримського ханства, місце в цьому процесі запорізького козацтва.
Охарактеризовано адміністративні, соціально-економічні, культурні,
релігійні, демографічні наслідки анексії ханства царською Росією.
Висвітлені питання, пов'язані з військовим і політичним протистоянням
навколо Криму в період від проголошення у грудні 1917 року на Курултаї
Кримської Народної Республіки і визнанні її Українською Народною
Республікою до створення Кримської Соціалістичної Радянської Республіки
(пізніше – Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки) у
складі більшовицької Росії. У цьому контексті показано спроби Української
Народної Республіки та Української Держави (Гетьманату) встановити
контроль над Кримським півостровом і Чорноморським флотом.
Охарактеризовано прояви колабораціонізму частини населення Криму з
німецькими загарбниками під час Другої світової війни; доведено, що
основною причиною цих проявів була радянська політику в Криму в
міжвоєнний період, яка нерідко мала злочинний характер. Розкрито механізм
прийняття рішення про виселення із звільненого від німецької окупації Криму
кримських татар та представників інших етнічних груп, процес реалізації
цього рішення і його наслідки.
Доведено, що передача Криму Україні була викликана головним чином
економічними мотивами і була використана Москвою для закріплення
результатів тривалої російської військово-політичної експансії на її
кримському напрямку. У цьому контексті охарактеризовано боротьбу
національно-визвольного руху кримськотатарського народу за подолання
наслідків політики керівництва Радянського Союзу, спрямованої на
русифікацію Криму.
Обґрунтовано, що нинішня російська агресія проти України в Криму
відбувалася у відповідності зі стратегією за, як мінімум, трьома сценаріями:
один з яких передбачав силовий опір проукраїнських сил Криму, що могло б
перерости у криваві міжнаціональні зіткнення і дозволило б Російській
Федерації офіційно обґрунтувати встановлення контролю її силовиків над
півостровом; інший був покликаний спровокувати Київ застосувати силові
заходи з відновлення конституційного ладу в Криму, що відкривало шлях для
відкритого втручання Росії; третій фактично повторював логіку анексії
Кримського ханства Російською імперією.
Зіставлено військовий потенціал України в Криму з військовим
потенціалом там Російської Федерації. Охарактеризовано тактику захоплення
російськими військовиками українських військових частин. Наведені факти
опору українських військових російській агресії в Криму. Вказані основні
прорахунки керівництва України у військово-політичній сфері в умовах
гібридної війни Російської Федерації проти України.
Висвітлено найважливіші аспекти теорії і практики радянської
спецпропаганди, традиції якої значною мірою визначають зміст
інформаційної складової російської військово-політичної експансії після
розпаду СРСР, розкрито ідеї, завдяки яким ці традиції було примножені в
пострадянській Росії; охарактеризовано засоби інформаційного впливу,
використані нею на кримському напрямку в гібридній війні проти України.
Ключові слова: Крим, Україна, Росія, військово-політична експансія,
анексія, війна, окупація, армія, флот, військовослужбовці, військова частина,
козацтво, кораблі.