Політика радянської влади у сфері шкільної історичної освіти у 1917-1941 рр.

2

Слободян С. О. Політика радянської влади у сфері шкільної історичної освіти у
1917-1941 рр. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.02 – Всесвітня історія. – Чернівецький національний
університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, 2018.
В дисертації досліджено еволюцію радянської державної політики у сфері
шкільної історичної освіти в 1917-1941 рр. На основі архівних і опублікованих
джерел висвітлені економічні та суспільні умови функціонування шкільної
освіти, показано вплив динаміки політичного розвитку держави на теорію і
практику вивчення історії в радянських школах.
Автор проаналізував наслідки приходу більшовиків до влади в Росії для
системи освіти держави. Атмосфера взаємної недовіри між новою владою й
налаштованим вороже до неї учительством істотно вплинула на здійснення
освітньої політики, а також на соціальне забезпечення педагогів. Нерідко їм не
виплачували належним чином зарплату і оцінювали їх працю нижче праці
представників більшості інших професій. Нестерпне матеріальне положення
вчителів призвело до гострої нестачі кадрів, падіння престижу професії та
загального рівня компетенції шкільних працівників, відсутності у них мотивації
та можливостей ефективно реалізовувати шкільну реформу.
Значна частина роботи присвячена дослідженню теорії і практики так
званої «трудової школи», а також визначенню місця і ролі історичної освіти в
ній. Аналізуються ідеологічні, політичні і методологічні причини, які призвели
до ліквідації традиційного шкільного курсу історії. Роль історії в рамках
«комплексних програм» постійно змінювалась. Як правило, історичні сюжети
були покликані лише ілюструвати ті соціальні, економічні та політичні явища
сучасності, які вивчались на заняттях з суспільствознавства. Досліджено зміст
історичної освіти шляхом аналізу шкільної літератури.
Чимало уваги приділено дискусіям учених і педагогів про різноманітні
методичні й ідеологічні аспекти шкільної реформи, в тому числі й про
викладання історії в школі, що відбувалися на сторінках фахових видань. 3

Особливо гостро це питання обговорювалося в кінці 1920-х рр. Учасники
обговорення прийшли до згоди щодо необхідності відновлення систематичного
курсу історії, проте перебудова шкільної освіти в 1929-1930 рр. у відповідності
до так званого «методу проектів», не тільки завадила реалізації цієї ідеї, але й
поглибила кризу шкільної освіти.
Автор дисертації розглянув становлення сталінізму в сфері історичної
науки і його наслідки для історичної освіти. Прослідковано процес відновлення
традиційних форм і методів шкільного навчання, який супроводжувався
збільшенням ролі вчителя у навчально-виховному процесі. Досліджено заходи,
партійно-державного керівництва, спрямовані на відновлення предмету
«історія» в школах.
Доведено, що зміна ідеологічної парадигми держави, яка відбулася в
середині 1930-х рр., була прагматичним кроком з боку Й. Сталіна та його
оточення, спрямованим на підвищення ефективності пропаганди за рахунок
елементів націоналізму і традиціоналізму, які рішуче відкидалися більшовиками
в попередні роки. На сторінках радянської преси з 1934 р. стали з’являтися
матеріали, що пропагували велич батьківщини і відчуття патріотизму.
Опрацьовано офіційні документи й вказівки партійної верхівки, щодо
написання стабільних підручників. Аналіз зауважень Й. Сталіна, С. Кірова і
А. Жданова на проспекти підручників, підготовлених авторськими колективами
влітку 1934 р., дозволяє стверджувати, що партійні лідери знаходились у цей
період у пошуку оптимальної історичної концепції, що відповідала б їх
політичним цілям.
Досліджено підготовку та хід конкурсу 1936 р. на кращий підручник історії
СРСР. Висвітлено процес доопрацювання рукопису-переможця, написаного під
редакцією А. Шестакова, в якому прийняли участь як численні професійні
історики, так і особисто Й. Сталін.
Результатом багаторічної колективної роботи стало видання в 1937 р.
підручника, значення якого виходило далеко за рамки шкільної освіти. Ця книга
стала документом, в якому була зафіксована офіційна позиція держави у всіх основних питаннях вітчизняної історії, документом, на який повинні були
орієнтуватися пропагандисти, педагоги, письменники, кінематографісти та ін.
Таким чином, шкільна історична освіта, яка тривалий час відігравала
незначну роль у шкільній освіті, в другій половині 1930-х рр. перетворилася на
ключовий елемент радянської пропаганди.
Ключові слова: СРСР, більшовики, історична освіта, суспільствознавство,
школа, підручник, вчитель, інтернаціоналізм, націоналізм, патріотизм, сталінізм.