Бог і людина у світоглядній традиції українців (на матеріалі народних паремій)

Тарасюк І. П. Бог і людина у світоглядній традиції українців (на
матеріалі народних паремій). – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.05 “Етнологія”. – Інститут
народознавства НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича
НАН України, Львів, 2021.
У дисертації представлено паремійну творчість українців як своєрідну
усну традицію фіксування атрибутів Бога, досліджено дію релігійного чинника
на світосприйняття і життєву філософію народу, його моральні засади, а також
особливості засвоєння ним християнського вчення, розуміння етики
християнства. Розглянуто великий пласт приповідок, що належать до
вербальної форми народної побожності і виражають погляди та уявлення,
основані на вірі в залежність життя людини й результатів її праці від волі
Творця, Його милосердя, готовність віддатися під промисел, опіку і захист
Всевишнього.
Дослідження народних релігійних уявлень про взаємодію між Богом і
людиною, віддзеркалених в українських пареміях, продиктовано необхідністю
заповнення деяких етнологічних лакун у вивченні традиційної духовної
культури. Релігійний аспект народного світогляду, безперечно, є предметом
уваги українських етнологів, проте бракує повновартісної синтези,
дисертаційної чи монографічної праці – окремого дослідження відображених у
народних пареміях (як вербальній формі народної побожності) специфіки
мислення віруючої людини та сукупності вартостей, що відповідає на
фундаментальні питання людського існування (у чому суть життя, смерті і
страждання) та виражає основну потребу людини як конечної істоти –
об’єднатися з абсолютним буттям, знайти, встановити, підтримувати, відчувати
зв’язок із Богом. Сфера народних уявлень про Бога потребує узагальнюючого
етнологічного вивчення із залученням усього комплексу наявних джерел, що
дозволить краще репрезентувати духовну спадщину українців.


3
Мета дисертаційної роботи полягає у якнайповнішій комплексній
історико-етнологічній характеристиці народних уявлень про взаємозв’язок між
Богом і людиною, здійсненій на матеріалі паремій, в усьому спектрі їх
історико-генетичних, типологічних і семантичних ознак. Концептуальне
висвітлення ідеї Бога, закладеної у світоглядній структурі нації, конкретизовано
й реалізовано через низку дослідницьких завдань: 1) окреслено ступінь
вивченості проблеми; 2) вирізнено з української приказкової прози стійкі
вислови з актуальною (або первісною) релігійною семантикою й опорним
поняттям “Бог” та проведено їх аналіз з урахуванням сучасної народознавчої та
інших гуманітарних наук; 3) представлено паремійну творчість українців як
своєрідну усну традицію фіксування атрибутів Бога; 4) висвітлено народні
інтерпретації таких концептів як “Бог-Творець”, -“Вседержитель”, -
“законодавець моралі”, -“найвищий Суддя”, -“абсолютне добро і милосердя”,
“Божа воля”, “надія”, “Божий дар”, “страх Божий”, “кара Божа”; 5) з’ясовано
функціональний аспект поняття та ідеї Бога в українській світоглядній традиції;
6) простежено народні світоглядні трансформації християнського поняття Бога;
7) досліджено синкретичний характер народних уявлень про Бога; 8) з’ясовано
особливості засвоєння й осмислення українцями християнського вчення,
розуміння етики християнства; 9) подано наукову характеристику релігійних
цінностей і норм, основаних на уявленнях про Бога, критично осмислено та
узагальнено наявний емпіричний матеріал з цієї теми; 10) досліджено характер
української релігійності, етнопсихологічний ідеал народу у паремійних
поняттях про Бога; 11) розкрито життєву філософію українців, відображену у
приповідках аналізованої тематичної групи; 12) з’ясовано особливості проявів
релігійних уявлень у різних ділянках життєдіяльності народу;
13) прослідковано зв’язок українських традиційних уявлень щодо відношення
“Бог і людина” із філософськими підвалинами духовної культури, втіленими у
творчості українських мислителів.
Об’єкт дослідження – релігійний світогляд українців, народна паремійна
творчість, а предмет – традиційні уявлення про Бога і людину, відображені у
цій творчості. Територіально дослідженням охопило весь етнічний масив
включно з історичними українськими землями, які тепер знаходяться в


4
адміністративних межах сусідніх держав. Через усвідомлення тяглості
народних релігійних ідеалів, поняття традиційних релігійних уявлень не
обмежено чіткими хронологічними рамками. Проте досліджувані питання
розглянуті в тому часовому проміжку, який доступний для вивчення за
опублікованими джерелами. Нижня хронологічна межа – перша половина
ХІХ ст. – визначається часом появи перших пареміологічних збірок. Верхня –
охоплює останні десятиліття ХХ – початок ХХІ ст., тобто сучасний період
побутування народного релігійного світогляду.
Наукова новизна полягає у тому, що вперше: здійснено комплексне
етнологічне дослідження системи релігійних уявлень народу на матеріалі
українських паремій; обґрунтовано доцільність та необхідність застосування
народознавчих, культурологічних, богословських принципів та підходів до
вивчення національної приповідкової спадщини українців; введено у науковий
обіг польові матеріали авторки, що стали результатами власних етнографічних
пошуків. А також аргументовано такі тези: 1) вивчення семантичного
наповнення поняття про Бога (у Його зв’язку з людиною), особливостей
творення і функціонування цього поняття у народній творчості – одна з
важливих складових його пізнання у світоглядній традиції нації, а також один із
шляхів до розуміння явища народного християнства; 2) народне богослов’я,
закарбоване у приповідках, становить важливу складову традиційного
світогляду українців; 3) догматичне богослов’я, втілене в канонічному
(церковному) розумінні ідеї Бога, зазнало певних змін, трансформацій у
народному осмисленні.
Робота суттєво доповнює знання про народну релігійність як
найважливішу складову духовної культури етносу, про буттєві основи
релігійного феномену, його специфіку та прояви на українському етнічному
ґрунті.
Ключові слова: народний світогляд, релігійна свідомість, народні
уявлення, народна мудрість, цінності, народна філософія, традиція, духовність.
приповідки, паремії, приказки, прислів’я, релігійні вокативи, християнське
вчення, християнська мораль, Бог, релігійна надія, “філософія вдячності”.