Жанрово-стильова своєрідність романістики Юрія Косача

Юрчак Г. М. Жанрово-стильова своєрідність романістики
Юрія Косача. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі
спеціальності 10.01.01 «Українська література». – ДВНЗ «Прикарпатський
національний університет імені Василя Стефаника», Івано-Франківськ, 2018.



Дисертація присвячена вивченню жанрово-стильових особливостей
романістики українського письменника-емігранта Юрія Косача – однієї із
найталановитіших і водночас найсуперечливіших постатей української літератури
ХХ ст. Ю. Косач – прозаїк, перекладач, критик, лiтературознавець, художник,
громадський дiяч. Він належав до плеяди митців, фізично та морально знищених
радянською репресивною машиною, тому більшість його творів було заборонено.
Це стало причиною неоднозначного ставлення до його особи. Однак, незважаючи
на різну рецепцію (у тому числі й ідеологічно упереджену), письменник проявив
неабиякий талант, яскравим прикладом якого слугують його тексти, що
привертають дедалі ширшу увагу літературознавців, критиків, хоча досі не відомі
українському читачеві.
Наукова новизна роботи полягає насамперед у тому, щоб повернути із
забуття творчу спадщину однієї із знакових постатей української літератури,
доробок якої вказує глибокі прояви української національної ідеї. Ю. Косач був
теоретиком роману, зумів розробити власну концепцію історичного твору та
майстерно її втілити у своїх художніх полотнах. У дисертації запропоновано
новий підхід до інтерпретації творчої спадщини митця, окреслено її основні
жанрово-стильові домінанти.
У першому розділі визначено теоретичне підґрунтя наукового пошуку, а
саме: окреслено основні підходи до вивчення жанру роману та поняття стилю на
основі проаналізованих і систематизованих літературознавчих студій,
акцентовано на двосторонньому зв’язку між цими категоріями. Доведено, що


3



завдяки цілісному сприйняттю художнього тексту, яке базується на
жанрово-стильовій єдності, можна осягнути специфіку жанру та основні риси
ідіостилю письменника.
Роман у дисертаційному дослідженні аналізується як універсальний жанр
трансформованого типу, у якому кількість плинних ознак переважає канонічні. Це
складний за будовою епічний жанровий різновид, у якому масштабно охоплені й
описані життєві події, у центрі яких зображені характери в розвитку, порушені
важливі проблеми людини у світі. Жанр характеризується концептуальністю,
діалогічністю, наявністю організаційного хронотопу, інтертекстуальністю.
У дисертаційному дослідженні акцентовано на унікальній здатності роману
реагувати на зміни в ментальному та реальному просторі людства, зазначено, що
він виявився універсальним жанром ХХ ст., досить популярним серед читачів,
проте саме у цей період відбувається розмивання його жанрових меж, роман стає
синтетичною формою. Так, з’являються авантюрний, шпигунський, сенсаційний
та інші різновиди пригодницького роману, виникає жанр сімейної хроніки,
родинної саги тощо.
У теоретико-методологічному розділі розглянуто основні методи та
прийоми наукової роботи, систематизовано літературно-критичну рецепцію
доробку Ю. Косача, розкрито особливості романного мислення прозаїка, його
джерела та контекст.
Різноаспектність дослідження жанрово-стильової специфіки романістики
Ю. Косача вимагає застосування відповідної методології: цілісно-системного
підходу, культурно-історичного, описового, герменевтичного, психоаналітичного,
біографічного методів, а також принципу рецептивної естетики.
У практичних розділах дисертації з’ясовано жанрово-стильову специфіку
романів Ю. Косача. Досліджено поетику романів «Рубікон Хмельницького»,
«День гніву», відображено особливості історіософської позиції прозаїка.
Проаналізовано розроблену Ю. Косачем концепцію історичного твору,
представлену низкою літературно-критичних праць автора. Суть її полягає в


4



синтезі новаторських елементів із традиційними (елементами «вальтер-
скоттівської» та «белетристичної» моделей). Визначено характер вираження
історизму як складової художнього мислення, що представлений як освоєння
історичного розвитку конкретної епохи з проекцією на сучасність. Простежено
еволюцію образу Б. Хмельницького крізь призму соціально-історичних та
моральних випробовувань, проаналізовано засоби характеротворення.
Б. Хмельницького зображено як мудрого європейського керманича,
державотворця, очільника українців.
У роботі акцентовано на особливостях авантюрно-пригодницької домінанти
роману «Володарка Понтиди» Ю. Косача, у якому він утілив концепцію «великої
літератури». З’ясовано, що сюжетною основою твору стали документально
підтверджені історичні події, які автор переосмислив та представив із позиції
сучасності. Доведено, що роман Ю. Косача – це синкретична оригінальна
модифікація, в основі якої лежать мотиви пригоди, авантюри, мандрівки,
загадковості, випадковості та раптовості подій, інтриги, таємниці, переслідування,
втечі, викрадення тощо. Звернено увагу на особливості роману – потужний
авантюрно-пригодницький елемент, глибокий психологізм, складність та
багатогранність характерів, різноаспектне багатство зображення внутрішнього
світу героїв, автобіографізм тощо.
У романах «Дивимося в очі смерті» та «Чортівська скеля» досліджено
екзистенційний образ світу, створений автором, висвітлено специфіку
національної свідомості. Доведено, що письменник зумів збалансувати
динамічний інтригуючий сюжет про пробудження національної свідомості та
утвердження державницької ідеї, таким чином створивши оригінальні авторські
різновиди пригодницького роману – шпигунський та сенсаційний.
Проаналізовано своєрідність філософської рефлексії романів «Чад» та
«Еней і життя інших», доведено, що в контексті європейського та національного
екзистенціалізму прозаїк зумів зберегти й утвердити свою самототожність. На
основі психоаналізу проінтерпретовано суїцидальні мотиви в романі «Чад»,


5



представлено проблеми та труднощі існування людини-емігранта, подано два
різні езистенційні погляди. Також акцентовано на оригінальності роману та
порушенні життєво важливих проблем ХХ ст., які яскраво відображають епоху
екзистенційної порожнечі серед української еміграції.
У романі «Чад» стикаються два різні екзистенціалізми – релігійний та
атеїстичний. Зіткнення цих поглядів створює діалогічну концепцію, суть якої
полягає в тому, що лише людина може прийняти для себе правильне рішення,
здійснити власний вибір. Залишившись наодинці з собою, без ідеї Бога, людина
стає самотньою, відтак, збагнувши безглуздість існування, вона знаходить єдиний
вихід – смерть. Атеїстичний екзистенціалізм представлений героєм Соколом, що
обрав самогубство як вихід із особистої кризи, а релігійний – Апостолом, який
служив вірі та правді, не мислив людського існування без Бога.
На матеріалі філософського екзистенційного роману «Еней і життя інших»
потрактовано суть поняття «Іншого», яке представлене через відношення «Я» –
«Інші». Акцентовано на діалогічності природи стосунків між «Я» та «Іншими».
Увага зосереджена на різних аспектах утілення «Іншого» в художніх образах
твору: «Іншого» як вторинного первня, «Іншого» як того, хто живе поруч із «Я»
тощо.
Досліджено особливості жанру родинної хроніки Ю. Косача «Сузір’я
Лебедя». Розглянуто художню концепцію людини й світу, розкрито роль і
значення образів-символів, зокрема простежено шляхи їх реалізації в романі,
наприклад, увиразнення ідейно-тематичного (національно-екзистенційного) і
художньо-естетичного змісту роману, адже символічний підтекст став засобом
організації художнього твору.
У висновках узагальнено та систематизовано результати дисертаційної
роботи. Доведено, що творчий доробок Ю. Косача є цікавим та багатогранним.
Художнє світобачення письменника відзначається широтою та всеохопністю
мислення, оригінальністю літературно-художньої концепції.


6



Романне мислення Ю. Косача характеризується ознаками історіософського
світосприймання. Письменник демонструє вміння через конкретну подію чи
учинок проникати у філософські глибини буття. Проте й сам автор часто
втручається в діалоги чи монологи художніх персонажів, створюючи
відступи-узагальнення. Однак, він жодним чином не нав′язує читачеві власних
міркувань, а дає право самостійно робити висновки. Створення художнього світу,
епіцентром якого є формування сильної вольової особистості на тлі історичної
доби, зумовлює цілісність художніх творів Ю. Косача.
У романах Ю. Косач намагався знайти відповідь на важливі питання
національного самоутвердження. Його цікавив розвиток людини в історії.
Персонажі стали виразниками певних ментальних рис, їм притаманні
психологічні особливості свого народу.
Оригінальна історична концепція письменника опирається на його високу
ерудованість, ґрунтовне знання матеріалу та вміння вводити в художню канву
твору фактографічні джерела, фольклорно-етнографічний матеріал як цінне
надбання духовної спадщини українського народу.
Отже, Ю. Косач створив оригінальні жанрові модифікації в українській
історичній романістиці. У його творчості тісно поєднано національно-іманентне
та європейське світобачення, утілено оригінальну антропологічну концепцію
автора. Домінантами антропологічного мислення Ю. Косача є пошуки себе,
«власного» Бога та розуміння цінності та мети особистісного існування,
подолання свого страху та бажання помсти, а також непереборне прагнення
свободи.



Ключові слова: Ю. Косач, роман, романне мислення, жанровий різновид,
модифікація жанрових форм, стиль, стильова домінанта, жанрово-стильові
особливості, еміграційна література.