Поетична творчість Данила Братковського в контексті барокової літератури українсько-польського пограниччя

Бай О. С. Поетична творчість Данила Братковського в контексті барокової літератури українсько-польського пограниччя. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук (доктора філософії) за спеціальністю 10.01.05 «Порівняльне літературознавство». – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Київ, 2021.
Дисертацію присвячено аналізові польськомовної збірки поезій Данила Братковського, зокрема, її барокової концептосфери, яка розвинулася на європейському тлі і була суголосною з літературними тенденціями польської літератури кінця XVII – початку XVIII ст.
Охарактеризовано теоретичні підстави розвитку концепту в літературі бароко, закладені в працях М.-К. Сарбевського, вказано на варіативність концептичних структур у польськомовній поезії кінця XVII – початку XVIII ст. Звернено увагу на акцептацію барокового концептизму в польському та українському середовищах на рівні академічних та герменевтичних трактувань.
Проаналізовано особливості емблематичного та іконічного типів риторичного викладу в польськомовній поезії зрілого бароко, звернуто увагу на їх трасформацію відповідно до суспільно-політичних та літературних потреб.
Доведено, що особливості барокового концептизму (так званої метафізичної поезії) українсько-польського пограниччя, яке представляли митці декількох народів, були суголосними з загальноєвропейськими бароковими тенденціями розвитку концепту і внесли до них цінні надбання, пов’язані з національною художньою спадщиною, історичними подіями та ідейними прагненнями доби.
Осмислено сарматський вимір поезії Данила Братковського на тлі власне польського та роксолянського сарматизму, в межах якого розвивались ідеї козаччини та «золотої вольності». Він покладений в основу національної ідентичності письменника, який у суспільстві Речі Посполитої був виразником потреб і прагнень української шляхти.
Розглянуто культурологічні аспекти сарматських ідей українського та польського спрямування, які знайшли вираз у період зрілого та пізнього бароко: традиції національного вбрання, політичні та шляхетські «вотуми», військові та патріотичні мотиви.
Особливості сатири Братковського проаналізовано в межах двох основних мотивів – релігійного та антропологічного. Звернено увагу на умовність поділу між католицькою та православною гілками християнства у літературному дискурсі зрілого бароко. Виявлено, що автор висміяв моральні переступи всіх, без винятку, християн свого середовища, вказавши їм на шлях повного очищення через аскетичну практику і повернення до головних біблійних засад.
Охарактеризовано образ шляхтича у творчості Д. Братковського у порівнянні з представленням цього ліричного персонажа в бароковій польській поезії. Звернуто увагу на два типи шляхетського стану, до одного з яких – зубожілої української шляхти – належав сам автор творів. Простежено, як цей образ розвивався у представленні різних суспільних станів та людей багатьох професій, різних вікових категорій, різного рівня достатку. Зауважено, що негативні образи фальшивих сарматів значно деталізовані з огляду на концептичне обігрування кожної художньої деталі твору.
Зауважено вплив барокових колядок на формування емблематики польськомовних віршів кінця XVII ст., специфічними рисами яких були відкрита композиція та фольклорні ремінісценції.
Серед жанрових поетичних різновидів виділено votum у двох рівноцінних іпостасях: політичного маніфесту та оспівування сільської екзотики. У творах Д. Братковського виділено перший і з цих різновидів – сеймовий votum сатиричного спрямування. У поле досліджень уведено авторську концепцію антигероя.
Доведено антитетичність релігійних мотивів, яка в концептичному плані охоплювала полярний простір між гріхом та благодаттю. Указано на прерогативу в панегіриках Братковського аскетичних форм життя, які виражали філософську візію поета щодо морального відновлення суспільства. Проведено паралелі з антропологічним світобаченням, що розвинув С. Гарчинський, який вказував на єдність релігійного і світського середовищ через призму «людина цілком». У цьому контексті розглянуто сатиричні картини світу у збірці Братковського, в яких осуджено забобонність, неосвіченість, моральні переступи.
Простежено розвиток образу лицаря-сармата від антигероя до ідеалізованого представлення автора, який ідентифікував себе із ліричним героєм. До його основних атрибутів зараховано військову доблесть, місію захисника вітчизни та суспільного порядку, сповідника свободи та рівності привілеїв, указано на особливу роль поета як пророка та проповідника.
Паралельно досліджено систему жіночого образотворення з огляду на новизну барокового представлення жіночого начала та його типологічні риси, що органічно вписувалося в антропологічний вимір концептичних структур. Розглянуто концепт жінки як берегині роду, співзвучний з бароковою домінантою Богородиці, яка у віршах Братковського проглядається крізь призму сатиричного доведення від супротивного – через негацію жінок розпусних, жадібних, підступних, питущих і невірних, далеких від християнської моралі. Відзначено новаторство у введенні в літературний дискурс концепту «чоловіка-смерті».
Простежено динаміку розвитку авторської концептосфери, яка на основі типових чи індивідуальних образів увійшла у простір алегорії та асоціацій, де першість відведено універсаліям. До цієї групи зараховано персоніфіковані топоніми, представлені у формі літературної карти польських міст. Звернуто увагу на те, що вершиною авторських алегорій був концепт мудрості.
Доведено, що основним чинником виникнення концептичних утворень у творчості Братковського стала внутрішня суперечність окремо взятого індивіда, який поєднував у собі добро і зло, був сповнений сумнівів, протиріч і моральних шукань.
Проаналізовано концепти життя і смерті як дуальну єдність, у якій вказано на трансформацію танатичних мотивів у поезії зрілого та пізнього бароко – від безсенсовності смерті і страху перед нею до перемоги вічності над минущістю і жертовності над суспільним збайдужінням.
Доведено, що негативні конотації концепту життя існують в органічній єдності з його позитивними смислоутвореннями, основаними на християнських цінностях. Це явище окреслено як «концептуальну матрицю боротьби і протидії». У загальному контексті розвитку в поезії Братковського концептів життя і смерті простежено паралелізм концептичних пар «гріх» – «смерть», «молодість» – «старість», «нива» – «жнива», «небо» – «пекло», «кара» – «смерть».
Визначено основні способи вираження сакральної символіки польськомовної поезії зрілого бароко: акроніми, сакральна метафора, біблійні сентенції та софізми, гра слів, персоніфікація, гіпербола, метонімія тощо. Усі ці види сакралізації слова присутні у віршах Братковського, проте набули виключно індивідуальних форм з огляду на загальний процес секуляризації суспільства наприкінці XVII ст.
Систематизовано концептосферу поезії Братковського в єдиному мегаконцепті світу, який містить такі головні елементи: земний світ, світ шляхетства та інших станів, сарматський світ, філософський світ, Божий світ. Підсумовано, що вони розвинені в межах чотирьохвимірної класифікації, яка включає в себе фонетичні, морфологічні, семантичні та структурні концепти, виражені на різних рівнях лінгвостилістики, семіотики, культурології.
Порівняно художні засоби та риторичні прийоми, використані в поезії Д. Братковського, з загальними літературними тенденціями польського бароко, в якому ця поезія розвивалась. Звернено увагу на типові та індивідуальні жанрові характеристики польськомовних епіграм на українсько-польському пограниччі. Доведено, що Д. Братковський писав у власній творчій манері, будував індивідуальні концептичні структури, хоча його збірка містить багато типологічних рис в тематичній, проблемній і художньо-образній площині.
Звернуто увагу на перспективність компаративного дослідження польськомовної барокової поезії на прикладі віршів Д. Братковського та творів інших польськомовних письменників досліджуваного періоду.
Ключові слова: бароко, польськомовна поезія, українсько-польське пограниччя, творчий феномен Д. Братковського, емблематика, іконологія, концепт, концептосфера, епіграма, панегірик, мовна гетерогенність.