Поняття «corpus» у філософії св. Томи Аквінського

Саковська O.K). Поняття “corpus” у філософії св. Томи Аквінського. -
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за
спеціальністю 09.00.05 - «Історія філософії». - Національний університет «Києво-
Могилянська академія» МОН України, Київський національний університет імені
Тараса Шевченка МОН України, Київ, 2019.
Дисертацію присвячено поняттю "corpus" (тіло) у філософській системі
середньовічного філософа Томи Аквінського. В дослідженні простсжсно специфіку
та частоту застосування цього поняття в творах томістського корпусу праць,
проаналізовано контексти його вжитку, зокрема, в межах томістської метафізики,
філософії природи, теорії пізнання та психології. Виявлено, в яких умовах
формувалося розуміння цього поняття у св. Томи, а також простежепо джерела, іцо
вплинули на Аквіната в процесі формування його теорії про тілесне суще.
Продемонстровано також, яким чином розуміння поняття тіла змінювалося
впродовж різних періодів творчості Аквіната. Також проаналізовано, як томістська
інтерпретація цього поняття вплинула на подальшу філософію. Продемонстровано
відмінність поняття ''corpus" від дотичних термінів (наприклад "саго") та похідних
термінів ("corpulentia", "corporeitas", "corporalis" тощо).
Шляхом використання герменевтичного та історико-порівняльного методів, а
також елементів методу історії понять та статистичного аналізу, було виявлено, що
поняття "corpus" у філософії св. Томи містить різні акценти в різні періоди його
творчості (від осмислення цього поняття через субстанційну форму під впливом
Авіцени до його визначення через вид кількості чи подільний континуум під
впливом Арістотеля). Встановлено, що мінливість є однією з найважливіших
визначальних характеристик тілесного сущого у системі Аквіната. В контексті
поняття "corpus" проаналізовано дотичні до цього терміну поняття, якими
перипатетична філософія послуговувалася для осмислення підстав змін тілесного
сущого, зокрема поняття зінакшення (альтерації), позбавлсності (привації). з
субстанційної зміни та транссубстанціації. Усі ці поняття дали змогу обгрунтувати,
що Аквінат вважав земне суще динамічним та непостійним.
В роботі окремо приділено уваг}' Аквінатовому розумінню того, що такс
природа та що є її принципами. Детально проаналізовано ключові принципи
природи (форму, матерію, позбавленість, діяча, мету), що реалізуються в
можливості зміни. Зокрема увагу приділено принципу діяча, що постає агентом змін
тілесного сущого, а також позбавленості як принципу потенційно закладеної зміни
в речі, що може бути реалізована з плином часом за настання сприятливих для зміни
умов. Додатково в роботі розглянуто ідеї св. Томи щодо артефактів та їхньої
субстанційності як з точки зору сукупності акцидентальних ознак без субстанційної
форми, так і з позиції композиту субстанційних форм без існування однієї
домінантної форми. Продемонстровано відмінність між артефактами та
природними тілами не лише з позиції метафізики, але й з точки зору впливів
внутрішніх та зовнішніх сил щодо речі на виконання нею її ж призначення.
Також поняття "corpus" було осмислено з позицій перипатетичної теорії руху
та місця, а також зародження та знищення. Проаналізовано вчення Аквіната про
тілесне суще з точки зору його дотичності до теорії елементів як підстав альтерації
сущого. Також досліджено відмінність між елементами та першою матерією в
томістському вченні. Окремо було проаналізовано підстави індивідуації та
партикуляризації тілесного сущого через матерію та акт буття, що дозволило
відобразити екзистенційний та сутнісний підходи до вирішення проблеми
індивідуації, що їх задіював Аквінат до різноїюрядкового сущого. Визначено
елементи Аквінатової теорії про самототожність, що означає незмінність субстанції
попри її залежність від зовнішнього впливу та часу. Також проаналізовано
Аквінатове вчення про акт буття ("actus essendi") в його зв'язку із розмежуванням
сутності та існування в томістській філософії.
В роботі також запропоновано аналіз томістичного розуміння тіла як
інструменту раціонального сущого для здійснення своєї мсти через пізнання
зовнішнього тілесного світу задля пізнання Бога. Також акцентовано увагу на
розумінні людини в томізмі як єдності раціональної душі та тіла, де останнє надає в процесі пізнання матеріал для роботи когнітивних процесів. Продемонстровано,
що томістське розуміння тіла стало підставою формування арістотелічного
неотомізму як провідного північноамериканського нсотомістичного руху XX ст., а
також т. зв. томістських біоетики та фемінізму, та екотомізму. В межах цих рухів
наші сучасники, орієнтовані на томістичну філософію, прагнули відродити її,
вказавши на актуальність її підходів та понять для сьогодення, зокрема, в межах
питань про екологічне мислення, права жінок, а також щодо окремих етичних тем.
пов'язаних із життям та смертю. Було представлено ідеї адептів цих рухів стосовно
зв'язку фізики та метафізики, ролі Арістотсля у формуванні поглядів Аквіната, а
також щодо необхідності застосування томістської аргументації в межах питань про
співіснування та взаємодію людини з іншим живим сущим, стосовно інтегрального
фемінізму, а також щодо можливості дефініціювати людину, яка переживає кризові
ситуації, пов'язані із роботою мозку.
Ключові слова: corpus. Тома Аквінський, тіло, рух, місце, зміна, форма,
матерія, зінакшення, позбавленість, зародження, знищення, екотомізм, біоетика,
арістотелічний неотомізм.