Філософія прагматизму Джорджа Герберта Міда (історико-філософський аналіз)

АНОТАЦІЯ
Самчук В. А. Філософія прагматизму Джорджа Герберта Міда
(історико-філософський аналіз). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за
спеціальністю 09.00.05 – історя філософії. Національний університет «Києво-
Могилянська академія», Міністерство освіти і науки України. Київський
національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки
України. – Київ, 2017.
У дисертації досліджено основні засади філософського прагматизму
Дж. Г. Міда, проаналізовано його історико-філософські праці. Через порівняння
зі спорідненими версіями класичного прагматизму встановлено їх суттєві, але
критично диференційовані впливи на оригінальну версію інтерактивного
прагматизму Дж. Г. Міда. Розкрито специфіку філософсько-прагматичних
інтерпретацій ідей британського емпіризму, класичного німецького ідеалізму,
філософії творчої еволюції, біологічно-еволюційної теорії. Проаналізовано низку
характерних сучасних підходів до теоретичної спадщини американського
прагматиста, включно з альтернативними. Порівняння філософії освіти Дж. Дьюї
та Дж. Г. Міда дало змогу навести історико-філософську аргументацію на
користь актуальності інтелектуального й практично-прикладного аспекту
філософського прагматизму Дж. Г. Міда у контексті сучасних демократичних
процесів.
Філософський прагматизм Дж. Г. Міда виокремлює контексти «рухів»
думки, які наближують царину філософських міркувань до її практично-
життєвого вираження. Характерні особливості прагматичного бачення
філософського процесу дозволяють відшукати елементи значущості
філософських, природознавчих і суспільно-економічних теорії кінця XVIII – поч.
XX ст. для поступу й урізноманітнення практик минулого та шляхів
інтелектуального впливу на сьогодення. Дж. Г. Мід інтерпретує філософію як
змінюваний процес дискурсу, зорієнтований на збагачення потенціалів
гуманітарного та природознавчого мислення, на відкритість до інноваційних 3



підходів. Тобто, йдеться про практичу актуалізацію філософських ідей у
контексті новітніх соціальних та інтелектуальних викликів.
Проаналізовані у дисертації теоретичні та практично-освітні погляди
філософів-прагматистів розширюють можливості для формування культурно
багатоманітного, проте водночас злагодженого типу суспільної організації.
Зокрема, інтерактивна теорія самості Дж. Г. Міда підкреслює основоположність
багатогранної суспільної взаємодії на інституційному та повсякденному рівнях
для розвитку пізнавального потенціалу особистості (за рахунок прилучення
індивідів до напрацьованих людством інтелектуальних і моральних ресурсів) та
формування практично-комунікативних навичок як важливого інструменту
досягнення особистого та загального добробуту.
У дисертації проаналізовано філософські витоки, впливи сучасників та
новітні інтерпретації філософського прагматизму Дж. Г. Міда.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше запропоновано
цілісний і структурований розгляд філософського прагматизму Дж. Г. Міда та
його історико-філософської спадщини.
На основі її вивчення з’ясовано, що, згідно з Дж. Г. Мідом, становлення
західного філософського дискурсу є не усталеною структурою ідейної
спадкоємності, а багатоманітним процесом взаємодії як споріднених, так і
альтернативних поглядів, що сприяє відкриттю нових теоретичних горизонтів
через різностороннє осмислення трансформацій культурних і суспільних
практик.
Наведено аргументи філософсько-прагматичного спрямування, які
вказують на інтерпретаційне залучення («використання») філософією
Дж. Г. Міда визначних філософських та природничо-наукових учень XIX–XX ст.
Зокрема, до цих аргументів належать: еволюційне тлумачення природи
раціональності; настанова на пошук ефективних форм мислення, які поєднують
умоглядні підходи з практиками дослідної верифікації; обґрунтування переваг
еволюційного поступу соціальних практик перед абсолютизацією усталених
абстракцій.


На основі порівняльного історико-філософського аналізу поглядів
Дж. Міда і Дж. Дьюї виявлено, що розуміння обома філософами ефективних
освітніх практик спирається, з одного боку, на домінантну роль діяльної творчої
особистості, а з іншого – на чинник фундаментальних інституційних
перетворень.
Підкреслено вагомість історико-філософського внеску Дж. Міда в
розвиток філософської теорії індивідуальності (самості). Запропонована ним
інтерактивна концепція стала підставою формування філософсько-
прагматичного підходу, згідно з яким суспільство розглядається не тільки як
багатоманітна система збалансованих взаємодій, а й система, зорієнтована на
трансформаційний поступ (чинник перспективізму).
Запропоновано тлумачення «рухів» філософської думки у XIX ст. як
процесу становлення ідей, на основі яких Дж. Г. Мід розвинув власне
філософсько-прагматичне бачення плідної взаємодії різних галузей знань.
Уточнено особливості соціально-інтерактивної теорії самості Дж. Г. Міда,
діалектичні елементи її трансцендентально-емпіричної структури, специфіку
рольової та жестової природи й стосунку до узагальненого іншого як джерела
соціальних норм і стандартів взаємодії.
Конкретизовано впливи британського емпіризму, класичного німецького
ідеалізму, філософії творчої еволюції та біологічно-еволюційної парадигми на
формування філософської концепції американського прагматиста.
Практична цінність дисертаційної роботи лежить у площині пошуків
філософських обґрунтувань реалізації збалансованих проектів демократичної
суспільної трансформації. Завдяки виокремленню особливостей прагматичного
розуміння освіти та шляхів її провадження, дослідження має практичне значення
для розроблення курсів, присвячених історії філософії, філософському
прагматизму та філософії науки.
Ключові слова: Джордж Герберт Мід, філософський прагматизм, історія
філософії, теорія самості, плюралізм, соціальні практики, еволюція, науковий
експерименталізм, філософія освіти.