Інтертекст у поезії Ліни Костенко

Дячок С. О. Інтертекст у поезії Ліни Костенко. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних
наук (доктора філософії) за спеціальністю 10.01.01 «Українська
література» – Інститут філології Київського університету імені Бориса
Грінченка, Київ, 2019.

У дисертації вперше здійснено системне дослідження
інтертекстуальності як провідної ознаки художнього мислення Ліни
Костенко, однієї з найяскравіших представниць української літератури ХХ
– початку XXI століття. Проблема міжтекстових зв’язків поезії авторки
вивчається в контексті українського літературного шістдесятництва і,
ширше, основних стильових та світоглядних особливостей українського
письменства, що дозволяє простежити спадкоємність і художнє
переосмислення кращих традицій національної духовної культури в ліриці
та ліро-епосі видатної поетеси. Складність явища інтертекстуальності та
значна кількість його наукових трактувань зумовила застосування
комплексної методології до вивчення проявів міжтекстової взаємодії у
творчості Ліни Костенко. У процесі вивчення інтертекстуальності лірики
та ліро-епосу авторки було застосовано порівняльний, порівняльно-
історичний та порівняльно-типологічний методи, елементи міфологічного
методу, а також віршознавчого аналізу.
На основі провідних теорій інтертекстуальності та найбільш
авторитетних класифікацій міжтекстових зв’язків конкретизовано сутність
явища інтертексту та вироблено власний теоретичний підхід до вивчення
цього феномену у творчості Ліни Костенко. Доведено, що для ефективного
дослідження інтертекстуальних зв’язків у поетичному доробку
письменниці необхідне поєднання широкого і вузького розуміння
інтертекстуальності. Якщо перше забезпечує максимально повне 3

виявлення джерел текстового діалогу, то друге дозволяє класифікувати
конкретно-текстуальні втілення міжтекстових зв’язків.
Більш розлогу характеристику здобули історіософська та
культурологічна концепції Ліни Костенко. Систематизовано основні
джерела інтертексту у творчості авторки. Доведено, що до провідних
джерел міжтекстового діалогу належать антична традиція; біблійна історія
та християнський культурологічний дискурс; українське письменство;
світова література від доби античності й Середньовіччя до сучасності.
Виявлено індивідуально-авторські особливості художньої рецепції цих
культурних пластів, зокрема доведено, що світосприйняття Ліни Костенко
має передусім культурологічний характер. Дослідження інтертексту в
цілісній художній системі творчості поетеси дозволяє представити лірику
та ліро-епос письменниці як самобутнє явище, яке акумулює попередні
художні надбання національної літератури (кращі здобутки української
класики, творчі шукання представників «розстріляного відродження») і
водночас визначає вектори подальшого розвитку української літератури
(передпостмодерністські явища у творчості В. Стуса).
Систематизовно основні прояви інтертекстуальності, що мають
безпосереднє текстове вираження в поезії авторки (цитати, алюзії,
ремінісценції, переоповідання «чужих» сюжетів, пародія, жанрові
трансформації). Окрему увагу приділено художньому переосмисленню
найважливіших архетипів національної свідомості в поезії Ліни Костенко
(серце як осередок духовного життя людини, лицар-козак, мандрівний
філософ).
Доведено, що творчість Ліни Костенко, розглянута з позицій
репрезентації в ній міжтекстового діалогу, становить, з одного боку,
самобутнє культурне явище, з іншого – своєрідно втілює провідні художні
інтенції українського шістдесятництва з його історіософічністю, глибоко
національним світосприйняттям, утвердженням естетичної природи
художнього слова.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати
можуть бути використані у процесі подальшого вивчення творчості Ліни
Костенко, викладання творчості поетеси в основних навчальних курсах,
спецкурсах та спецсемінарах, а також для написання відповідних розділів
підручників і посібників для середньої та вищої школи.
Ключові слова: інтертекстуальність, інтертекст, інтерпретація,
ремінісценція, прототекст, семантика, історіософічні аспекти, джерела
інтертексту.