Ідеологія лібертаріанства: витоки та еволюція

2

АННОТАЦІЯ
Оніпко З. С. Ідеологія лібертаріанства: витоки та еволюція. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за
спеціальністю 23.00.01 - теорія та історія політичної думки. - Київський
національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки
України, Київ, 2019. Підготовка дисертації здійснювалася в Київському
національному університеті імені Тараса Шевченка, МОН України.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню теоретичного та практичного
аспектів ідеології лібертаризму з метою розкриття її наукових засад, змісту,
методології, витоків, еволюції та практичної імплементації у світових реаліях. У
ході дослідження було проаналізовано наукові роботи зарубіжних та українських
авторів, присвячених теоретичним та практичним особливостям ідеології
лібертаризму.
Актуальність дослідження лібертаризму зумовлене значною складністю
вирішення багатьох питань, що виникли через постійну зміну політичних реалій
у світі, проблеми політичних, економічних та соціальних відносин та пошуку
пошуком найоптимальнішого курсу розвитку суспільства. Зазвичай, науковці та
політичні діячі, виробляючи стратегію подолання соціально-політичних та
економічних криз керуються принципами лібералізму, консерватизму,
націоналізму, соціалізму та ін., ігнорують лібертаризм, представники якого
мають власне бачення щодо шляхів суспільного розвитку. Звернення до аналізу
ідеології лібертаризму, безумовно, актуальне не лише для глибшого розуміння
політичних процесів в умовах демократії, але й проливає світло на сучасні
тенденції трактування свободи особистості, межі якої все більше розширюються.
Основними методами дослідження є історичний, структурно-
функціональний, системний та порівняльний. Більш конкретно, ці методи
описані у відповідному розділі роботи. 3

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше у
вітчизняній політології було проведено всебічне та систематичне вивчення
основних принципів лібертаріанства шляхом аналізу його витоків та становлення
як історично, так і на сучасному етапі, а також дослідження особливостей
застосування лібертарних ідей на практиці.
Автором у дисертаційному дослідженні було обґрунтовано доцільність
вивчення лібертаризму як суспільно-політичного явища, що включає не лише
філософські, економічні та етичні аспекти, а й політичні. Крім того, були вивчені
та проаналізовані основні принципи лібертаризму, які дозволяють виділити його
як окрему політичну ідеологію. До таких принципів належать: акцент на свободі
особистості, яка поширюється на всі сфери суспільного життя, максимізується
та універсалізується; індивідуалізм, який полягає в тому, що для лібертаріїв саме
раціональний індивід, котрий здатний самостійно приймати рішення та нести за
них відповідальність, має пріоритет щодо будь-якого колективу, соціальної
групи або нації; примат природніх прав особистості, які не можуть бути
обмежені чи відчуджувані ані окремою особою, ані державою (джерелом усіх
природніх прав, на думку лібертаріанців, є право приватної власності); «принцип
ненападу» - забороні проявляти будь-яку агресію, примус або насилля щодо
індивіда як з боку іншого індивіда, так і з боку держави; відстоювання ідеї т.зв.
«спонтанного порядку», який полягає у стихійній самоорганізації будь-яких
проявів людської діяльності; принцип конкурентного вільного економічного
ринку, позбавленого державних механізмів регуляції; принцип визначення
держави як інструменту насилля та примусу. Зазначено, що незважаючи на
запозичення представниками лібертаризму ідей лібералізму та анархізму, їхня
своєрідна компіляція та переосмислення дає змогу виділити лібертаризм в
окрему ідеологічну течію.
Вперше у вітчизняній політичній науці були детально досліджені основні
течії лібертаріанства, зокрема, мінархізм, анархо-капіталізм, агоризм, лівий
лібертаризм. Їх загальні характеристики та відмінності з'ясовуються шляхом
аналізу кожного напряму, щодо відповідності виокремленим загальним 4

принципам цієї ідеології. У роботі автором зазначено, що основною відмінністю
двох найбільших течій лібертаризму – мінархізму та анархо-капіталізму – є різні
погляди на місце та роль держави в суспільстві. Визначено, що незважаючи на
те, що представники обидвох цих течій негативно ставляться до держави як
явища, визначаючи її насильницьку та агресивну природу, однак по-різному
трактують необхідність її існування. Так мінархісти (Айн Ренд, Р. Нозік, Ф. фон
Гайєк, Л. фон Мізес, М. Фрідман, Т. Махан) вважають, що держава може
існувати за умов лібертаріанського суспільства, однак, єдиною допустимою
функцією держави є захист та гарантування безпеки своїм громадянам.
Зазначено, що найповніше охарактеризував мінімальну державу
мінархіст Р. Нозік. Він вважав, що держава виникала шляхом дії механізму
«невидимої руки», тобто діяльність індивідів штовхала їх на об’єднання між
собою та заключення договору з метою встановлення інститутів із захисту
прав (у даному випадку, держави). Така мінімальна держава у своєму
становленні проходить ряд етапів: 1) поява певної кількості захисних агенств;
2) виокремлення домінуючого захисного агенства; 3) оформлення
ультрамінімальної держави; 4) поява власне мінімальної держави. Така
держава, на думку мислителя, обмежується лише функцією захисту від сили,
грабіжки, шахрайства, змушення до укладання контрактів.
Прихильники анархо-капіталізму (М. Ротбард, Р. Лонг, Г.-Г. Хоппе, Д.
Фрідмен) виступають за повну ліквідацію держави та передачу її функцій
приватним агенствам, які б діяли на конкурентній основі за умов вільного ринку,
за рахунок коштів своїх членів. Анархо-капіталісти та прихильники агоризму (С.
Конкін) прагнули знищити державну монополію на надання послуг населенню
та створити конкурентне середовище, де б індивіди змогли задовольняти власні
потреби, не порушуючи при цьому права інших. Послідовники даних течій
виступали не за революційні чи насильницькі методи знищення держави як
інституту; найкращим способом для них позбутися апарату примусу та насилля
була відмова платити податки, без яких держава не може існувати. Агорист С.
Конкін запропонував ще один спосіб повалення держави, який він назвав контр-5

економіка – сукупність неагресивних дій, заборонених державою («чорний
ринок», «підпільна економіка», акти громадянської непокори, вступ у заборонені
об’єднання).
В дисертації досліджено утопічний проект побудови бездержавного
суспільства (сістейдінг), запропонований П. Фрідманом та П. Тілем, який
полягає в створенні вільних спільнот, які перебувають на плавучих об’єктах поза
межами юрисдикції жодної з держав. Зазначено, що П. Фрідман та його
прихильники пропонують подолати монополізм держави шляхом
зосередження на неінституційних детермінантах конкуренції: географічному
середовищі та технічному потенціалу, куди «вбудовані» політичні об’єкти.
Проаналізовано фузіонізм (лібертарний консерватизм) – течію, засновану
Ф. Майєром, в основі якої була спроба поєднати ідеї консерватизму (акцент на
необхідності слідування традиціям та моралі) та принципи лібертаризму
(індивідуальна свобода та примат природніх правах).
Визначено, що зазвичай лібертаріанці не відносять себе до правих або лівих
ідеологій, вважаючи таку класифікацію обмеженою. Задля роз’яснення позицій
лібертаріанців щодо бачення власної ідеології в спектрі інших ідеологій в
дисертації наведено та проаналізовано два тести, запропоновані лібертаріанцями
Д. Ноланом та Д. Бергландом. Однак, в політології прийнято розрізняти правий
лібертаризм, до якого відносяться такі течії як мінархізм, анархо-капіталізм,
агоризм та лівий лібертаризм, представниками якого є П. Валлентайн, М. Оцука,
Г. Штайнер. Їхня відмінність полягає в протилежному баченні сутності права
приватної власності.
У дисертаційній роботі вперше в українській політології узагальнено та
систематизовано ключові теоретичні передумови виникнення лібертаризму, що
включають в себе праці теоретиків лібералізму (Дж. Локка, А. Сміта, Т. Пейна,
Д. Юма, Дж. Мілля), анархо-індивідуалізму (Г. Торо, Дж. Уоррена, Л. Спунера,
Б. Такера), роботи апологетів класичної економіки (Г. де Молінарі та Ф. Бастіа)
та політичних філософів. Встановлено, що розвиток лібертаризму як суспільно-політичного явища не обмежується лише періодом ХХ століття, а має витоки у
теоретичних джерелах попередніх століть.
У дисертації вперше розкрито специфіку практичного застосування ідей
лібертаріанства на прикладі діяльності лібертаріанських політичних партій та
громадсько-політичних організацій у США та деяких країнах Європи, в тому
числі і в Україні. Встановлено, що загалом діяльність лібертаріанських партій
грунтується на засадах мінархізму.
Практичне значення результатів, отриманих на матеріалах даного
дисертаційного дослідження, може бути використане при розробці нормативних
курсів та спеціальних курсів з історії політології, курсу «Основи партології» та
загальних курсів з політології. Крім того, теоретичні положення дисертаційного
дослідження можуть бути використані політичними акторами для реалізації
власних політичних прагнень на практиці.
Ключові слова: ідеологія, лібертаризм, свобода, природні права, «принцип
ненападу», мінімальна держава, мінархізм, анархо-капіталізм, лівий
лібертаризм, агоризм, сістейдінг, фузіонізм, анархо-індивідуалізм,
лібертаріанська політична партія.